Знайди мене!

Служба пошуку Товариства Червоного Хреста України відмітила вчора своє десятиріччя. Від дня свого заснування вона працює в тісній співпраці з аналогічними організаціями в сорока країнах світу і займається з’ясуванням долі членів сімей, що розлучилися з близькими в період Другої світової війни, під час сучасних збройних конфліктів, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій. Ця служба також займається пошуком документів, які підтверджують перебування українських громадян у нацистських концтаборах, гетто, полоні та на примусових роботах. А ще — з’ясовує місцезнаходження і стан могил захисників нашої вітчизни, що загинули за межами нашої батьківщини, а також військових поховань громадян інших держав в Україні. До речі, службою знайдено близько шести тисяч поховань українських воїнів, які загинули на території Західної Європи під час Другої світової війни.

З часу створення служби зафіксовано 280 тисяч звертань, 98 справ — завершено, з яких 42 тисячі дали позитивні результати. Близько 70% звертань стосуються періоду Великої Вітчизняної війни. З різних причин 200 тисяч депортованих до Німеччини українців не повернулися на батьківщину і у їхніх близьких досі ще тліє надія на отримання звістки про долю близьких. І сьогодні не втихають конфлікти в різних регіонах світу, які роз’єднують сім’ї і створюють великі проблеми для встановлення зв’язку між близькими. У період Афганської війни 419 громадян колишнього Радянського Союзу пропали безвісти чи потрапили в полон. На сьогоднішній день по країнах СНД ця цифра нараховує 290 чоловік. Українською службою розшуку знайдено десять могил наших співвітчизників, загиблих в Афганістані, а також встановлено зв’язок з трьома громадянами України, що залишилися в живих. Один із них уже готується до повернення на батьківщину в Донецький регіон.

Штат пошукової служби зовсім невеликий — десять жінок різних спеціальностей (інженери, філологи, перекладачі), які відмінно володіють іноземними мовами та навичками точної і скрупульозної роботи з документами, наділені співчуттям і певними інтуїтивними здібностями. Архіви всіх наявних в Україні різних відомств надають необхідну інформацію співробітникам служби пошуку, які вже добре знайомі з масивами інформації того чи іншого архіву. Щотижня служба проводить первинну обробку близько 200 запитів, на кожний з яких до різних відомств часом доводиться робити до двох десятків додаткових запитів. Робота служби ускладнюється тим, що більшість архівних матеріалів на громадян України, які постраждали внаслідок тоталітарного режиму і нацизму, не збереглися або виявилися за межами нашої країни, тому було докладено багато з усиль для накопичення інформації для власного архіву. Сьогодні поіменна картотека служби нараховує близько 200 тисяч інформаційних одиниць. За фінансової підтримки Комітету Червоного Хреста і Національного Товариства Німеччини стало можливим створення локальної мережі з 10 робочих станцій і серверу, а також спеціального апаратно-програмного комплексу «Пошук», що істотно підвищило ефективність роботи української Служби пошуку.