Зима 2013-го, тариф за нормою 1960-го
Експерти підрахували: кияни щороку переплачують за тепло близько півтисячі гривень
З усіх витрат за комунальні послуги, найболючішими для жителів багатоповерхівок є тарифи на теплопостачання. В Україні вже давно говорять про те, що жителі міст більшу частину витрачають не так на теплі батареї, як за обігріті підвали та землю біля теплотрас.
Натомість голова Національної комісії з держрегулювання в сфері комунальних послуг Валерій Саратов переконаний: тарифи на опалення покривають витрати лише на 74%, і було б непогано їх підвищити. У відповідь активна громадськість вирішила дослідити проблему.
Представнки Громадського комітету захисту прав громадян надіслали запити у обласні Центри гідрометеології з проханням повідомити середню температуру повітря під час опалювального періоду. «Отримавши результати запитів, ми виявили, що нинішня середня температура повітря по сезону значно відрізняється від тієї, що закладена у тарифи теплопостачальників», — розповідає голова організації Микола Козирєв. За його словами, зараз зими значно тепліші, ніж були раніше. «Вивчивши це питання, ми були вражені. Застарілі нормативи витрат тепла на опалення будинків розраховані на такі холодні зими, які були в період 1881—1960 років», — зазначив Козирєв. Він пояснив, що через це споживачі оплачують не вартість фактично спожитої теплової енергії, а розрахункову вартість за нормативом для більш холодних зим.
«Наприклад, у Києві для розрахунку тарифу на опалення застосовується температура —1,1С°, а у опалювальний сезон 2011 року у столиці було +0,3С°. Це ніби невеликі цифри, але на практиці це означає, що в середньому киянин переплачує за сезон 5-7 гривень за квадратний метр, або близько 500 гривень за всю квартиру», — розповів Козирєв.
За його підрахунками, щороку жителі столиці переплачують майже 700 мільйонів гривень. «І таке відбувається не тільки в столиці. Для країни це мільярди, але не подумайте, що ці всі гроші власники теплогенеруючих компаній кладуть у кишеню», — зазначив громадський активіст. Він говорить, що більша частина коштів йде на покриття недоплат та на компенсацію витрат тепла вздовж шляху від ТЕЦ до споживача, через зношені теплові системи. «Норматив дозволяє до 12% втрати тепла, але насправді ця цифра часто сягає 80%. Ви подивіться — найтепліше місце у вашому будинку це — підвал. Там рідко коли можна знайти хоча б якусь ізоляцію на трубах», — підкреслив Козирєв
Нині в Україні існує два нормативних акти по розрахунку тарифів на тепло. Це старий радянський КТМ-204 і СНиП 2.04.05-91, в якому закладені більш сучасні погодні показники і який є більш економним. «Але комунальникам все-таки вигідніше користуватися більш вигідний для них тариф, щоб замаскувати свою безгосподарність. Це порушення прав споживачів», — додав Козирєв.
Консультант з питань ціноутворення ВБО «Інститут місцевого розвитку», яка неодноразово приймала участь в обрахуваннях нових тарифів, Олена Нич розповідає, що не дочекавшись допомоги уряду, в деяких регіонах місцева влада сама «зменшує» тарифний тягар для населення. «Наприклад, у Луцьку, Сумах, Олександрії та ще кількох містах муніципальна влада повертає людям гроші за ті дні, коли температура на вулиці була вищою, ніж заплановано і, як наслідок, було використано менше теплоресурсів», — підкреслила експерт.
Громадські активісти найближчим часом збираються звернутися до керівництва країни з вимогою встановити обѓрунтовані критерії тарифоутворення, а старий нормативний акт КТМ-204 відправити у архів.
