«Банки сьогодні нагадують нашу армію 2014 року»
Заступник голови Ради НБУ розповів про те, який принципово новий підхід потрібен грошово-кредитній політиці регулятора
Неоднозначна ситуація навколо націоналізації найбільшої в Україні приватної фінансової установи — АКБ «Приватбанк» — посилила увагу громадськості до грошово-кредитної політики Національного банку України. Її цілі та завдання конкретизуються в «Основних засадах грошово-кредитної політики», які розробляються Радою Національного банку. Однак цей орган розпочав свою роботу лише нещодавно і ще не встиг створити такий визначальний документ. Тож навіть основних засад на 2016 рік та подальші роки ще немає. З огляду на це, при проведенні грошово-кредитної політики правління Нацбанку керується Стратегією монетарної політики на 2016—2020 роки (пропозиції правління Національного банку стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики). Крім того, певні зобов’язання Національного банку стосовно проведення грошово-кредитної політики містяться у Програмі співробітництва з Міжнародним валютним фондом.
Однак робота в цьому напрямку відбувається. Про це йшлося на зустрічі представників Ради та правління НБУ з журналістами на майданчику Реанімаційної платформи реформ.
«У четвер з’явився другий документ (перший — пропозиції правління НБУ), який також бере за основу роботи НБУ інфляційне таргетування, — підключає заступник голови Ради Нацбанку Тимофій МИЛОВАНОВ журналістів до «кухні» Ради Нацбанку. — Там конкретніше виписані певні речі (у відповідь на зауваження експертів). Тобто в середині ради відсутні різні підходи до цього питання. Але в ЗМІ були озвучені деякими членами ради певні нюанси щодо цього. Звучали такі терміни, як таргетована емісія, грошово-промислова політика. Я не знаю, що це означає. Якщо спростити, то ідея цього така: сьогодні потрібно запускати економіку, а для цього слід видати гроші певним стратегічним підприємствам чи галузям. Саме цей механізм використовувався в Україні раніше. Як наслідок ми маємо нинішню економіку. Тож нині в розробці третій документ...»
«Коли уряд постійно обирає, кого підтримати, і це робиться на рівні чиновників, то ми знаємо, що тут виникають великі інфляційні та корупційні ризики. Видавати гроші своїм правильним галузям чи підприємствам — це підхід, з яким економіку не побудуєш. Однак такі висловлювання ми бачили лише нарівні публікацій у ЗМІ. А всередині ради нічого такого не звучало. Я гадаю, що курс на таргетування інфляції та незалежність Нацбанку України від політичних тисків буде незмінним. А великою кров’ю зароблена макроекономічна стабільність є передумовою економічного зростання. Відкату не буде і можна буде й далі проводити структурні реформи», — запевнив заступник голови Ради Нацбанку.
«Ліквідність системи у нас є. Гроші є. Але банки їх бояться давати. Чому? По-перше, у них немає навичок відділяти хороші нові середні та малі бізнеси від поганих. Серед великих одні «кидки» стоять — дуже велике закредитування і не обслуговування боргів. Просто нема довіри. І міжбанківської довіри немає. Там начебто є активи. А потім виявляється, що їх немає. Банки у нас багато в чому нагадують армію 2014 року. У неї структура була, а більше не було нічого. Так і в банках. Заходиш: наче він є. А активів немає. Я не кажу, що всі такі. А деякі банки, які вижили, дуже консервативні. І за рахунок цього вони й вижили. Тобто здорову банківську систему треба ще збудувати. Тут немає простих рішень. Це — питання законодавства, правоохоронної та судової систем. Люди мають нести відповідальність — від чиновників і політиків до власників, акціонерів і до менеджмента. Де у нас люди, здатні бути відповідальними? Я не закликаю до більшовизму, не закликаю саджати. Давайте зробимо правила гри, прозорість. Щоб люди не боялися один одного. Щоб банки не боялися, що бізнес їх «кине», — закликає Милованов.
«Крім структурних реформ для відродження економіки і налагодження виробництва в Україні дуже важливий сам факт плаваючого обмінного курсу і цінової стабільності», — доповнив Милованова заступник голови Нацбанку Дмитро СОЛОГУБ. Банкірів підтримала заступник директора Центру економічної стратегії, головний експерт Реанімаційної платформи реформ Марія РЕПКО. «Якщо ситуація буде стабільною і гривня не буде стрибати то туди, то сюди, — говорить вона, — тоді економічним агентам буде набагато простіше виживати в Україні. Це можливість і для бізнесу. І для простих громадян планувати свої витрати, робити довгострокові заощадження, наприклад, накопичувати гроші на освіту дітям. І збереження режиму плаваючого курсу гривні — це також один з основних моментів, тому що фіксований обмінний курс вже приніс нам багато шоків. А моментальний шок — це, мабуть, найгірше, що може статися з економікою».
