Чотири дні в Америці...

Перспектива без особливих витрат отримати мільярди кубометрів газу, схоже, майже затьмарила і заглушила сумніви і розмови про «гіпотетичні» екологічні ризики. Це показав круглий стіл, проведений на початку цього тижня за результатами поїздки представницької української делегації в США, на батьківщину сланцевої революції. Лідером обговорення став народний депутат, заступник глави фракції Партії регіонів і глава парламентської групи дружби між Україною і США Сергій Клюєв. Його опонентом не став народний депутат Тарас Кутовий («Удар»). А третій парламентар Іван Кириленко («Батьківщина») віддав перевагу круглому столу над відрядженням. У складі делегації був один із перших пропагандистів сланцевого газу в Україні — колишній міністр енергетики Сергій Єрмілов, а також заступник міністра екології Олександр Сушко, перший заступник глави Держслужби геології (він, за словами Клюєва, міг своїми руками пощупати і потриматися за бурові верстати) Олексій Падалко, глава Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, голова громадської ради при Мінекології Валентин Савицький...

Клюєв розповів, що в США зараз в енергетичному секторі «час золотої лихоманки». У країні видобувається близько 250 мільярдів кубометрів сланцевого газу (40% від видобутку всього природного газу) і «крива видобутку зростає дуже кардинально». Сланцевий газ, за словами народного депутата, додав США 1,2 мільйона робочих місць, до 2015 року очікується 1,5 мільйона. Завдяки сланцевому газу середня ціна на цей вид палива коливається довкола $100 (вчора — $107). «Є й екологічні питання», — зазначив, мимохідь, Клюєв.

Цю тему розвинув Сергій Єрмілов. «Коли ми збиралися в США, у нас було більше запитань, ніж відповідей, — сказав він, — Мене особисто цікавили два питання: чи можна взагалі видобувати сланцевий газ в Україні і які будуть екологічні наслідки, якщо ми цю роботу почнемо настільки ж широкомасштабно, як у Сполучених Штатах». У результаті вивчення американського досвіду колишній міністр дійшов висновку: США, які раніше були, як і Україна, енергозалежною країною, знайшли вихід за допомогою сланцевого газу і зробили національний прорив. Що стосується України, то вона також має можливість отримати додаткове, потужне і дешеве, джерело енергії. Безпосередньо ознайомившись з американськими технологіями, Єрмілов стверджує, що «сланцевий газ можна видобувати безпечно — його видобуток практично не впливає на довкілля, ні з погляду використання природної води, ні з погляду шкідливого впливу на природу».

Не побоюється наслідків видобутку сланцевого газу для екології України і Тарас Кутовий. «Найбільший ризик, — упевнений він, — у нас самих, і ми повинні цю проблему вирішити». У США, за його словами, дуже високі стандарти якості всіх робіт, і великі американські компанії принесуть їх до України. А нам дуже важливо їх дотримуватися. «І тоді, говорить народний депутат, — ми отримаємо не лише газ, але й ключове джерело скорочення безробіття, потужне політичне плече для переговорів з Росією (13—14 мільярдів кубометрів газу) і, врешті-решт, енергетичну незалежність». Кутовий ратує за розробку в Україні спеціального законодавства, що регламентує видобуток сланцевого газу, і зазначає, що в цьому випадкові ми могли б уникнути багатьох помилок, які були свого часу допущені в Америки і слугують сьогодні за поживу для розмов про екологічні загрози.

Та все ж таки учасниця «сланцевого» турне в США, глава Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко далеко не впевнена в безпеці видобутку сланцевого газу. Хоча вона в захваті від того, як облаштовані ділянки, де видобувається сланцевий газ, і називає їх прикладом «відповідального ставлення до суспільства», підхід іноземної компанії до роботи в Україні її не влаштовує. «Вони з чорнозему зробили вали, які захищають ділянку ведення бурових робіт. Зробили такий вал, через який неможливо перебратися. Не парканом захистили, як це роблять інші фірми, а чорноземом».

Тимочко підкреслює, що і з законодавством у США не все так просто. Вона нагадує, що в Америці 2005 року технологію гідророзриву, використовувану для видобутку сланцевого газу, було виведено з-під контролю національного федерального закону про безпеку питної води. Замість нього в штаті Пенсільванія розроблено підзаконний акт, який так і називається, — акт 13, розповідає еколог. «Це звичайна інструкція з гідророзриву, — роз’яснює вона, — як його проводити, як уникнути потрапляння шкідливих речовин у довкілля, як потім поводитися з використаним розчином тощо. І нічого не сказано про вплив на геологічне середовище, яке в Україні, наприклад, дуже складне...».

Експерт підкреслює: «Ми, екологи, також виступаємо за енергетичну незалежність нашої країни» і, продовжуючи, закликає не квапитися з розробкою сланцевого газу в Україні. Вона пропонує більше уваги приділяти і спрямовувати кошти на підвищення енергоефективності економіки України, на поновлювані джерела енергії — вітрову, сонячну, біологічну. У чомусь еколог, безперечно, має рацію, в чомусь, можливо, і помиляється, піддається емоціям. Але дуже вже ж різко накинулися на Тетяну Тимочко так звані офіційні або, можливо, навіть кишенькові громадські екологи, представивши її мало не агентом російського «Газпрому».

Цікаво, що українська делегація побувала лише в одному зі штатів, де сланцевий газ успішно видобувається, але не була в жодному, з тих, де його видобуток законодавчо заборонено через екологічні загрози. «День» поцікавився, чому так сталося, і отримав відповідь Клюєва: просто забракло часу. Залишилося без відповіді питання про нові, безпечні технології гідророзриву, на появу яких чекають у Франції. де сьогоднішню технологію з використанням хімікатів заборонено. Бачили ви таку нову технологію в США? Клюєв у принципі дав позитивну відповідь, але не став вникати в подробиці, попрохавши розповісти про це фахівців. Але перший заступник глави Держслужби геології і надр Олексій Падалко сказав, що розповідати про це на круглому столі складно і запросив зайти якось до нього в кабінет. Отже, «День» готується до екслюзиву. Стежите за анонсами...

ДО РЕЧI

Клюєв висловив цікаву думку. За його словами, Україна має знайти баланс між видобутком сланцевого газу і запобіганням екологічним загрозам. З урахуванням того, що добрі ідеї у нас нерідко доводяться до абсурду, «День» поцікавився в Сергія Єрмілова, чи зуміємо ми забезпечити цей баланс. Ось що він відповів: «Перше, що надихає, так це те, що в нас ще немає власного досвіду видобутку сланцевого газу, і його в нашій країні можуть розпочати видобувати лише зарубіжні компанії. А вони використовуватимуть лише ті стандарти, за якими працюють у себе вдома. Отже планку безпечного і екологічно чистого видобутку буде встановлено з самого початку. А коли вже українці візьмуться за цю справу, то різні громадські організації і наглядові органи мають бути, як кажуть, напоготові — тотально контролювати і не давати можливості порушувати стандарти. Але для цього необхідно вчасно і якісно розробити відповідну національну законодавчу базу».

Продовження теми:

Громадські діячі-екологи — про плюси і мінуси видобутку сланцевого газу, побачені в США