«Чистий лист» може обернутися «чорним списком»

Україна сьогодні впритул підійшла до того, до чого буквально відразу після Євромайдану закликав в ефірі одного з українських телеканалів одіозний бізнесмен Ігор Коломойський: «доплатить», а далі «жить по правилам». Тепер про амністію капіталів активно заговорили «нагорі» — в Адміністрації Президента і під куполом Верховної Ради. Але причина, схоже, зовсім не в тому, чому до цього закликав Коломойський, а в тому, що під тиском міжнародних партнерів Україна взяла зобов’язання, сумлінне виконання яких прямо загрожує «стабільності державного клептократичного апарату». Йдеться зокрема про запуск електронного декларування майна державних чиновників. Увесь цей тиждень народні депутати прямо в сесійній залі отримували інформаційні листівки з роз’ясненням, чому і як їм потрібно подати е-декларацію. Адже, відповідно до вимог МВФ, до кінця жовтня всі державні службовці повинні прозвітувати про «нажите».

«День» писав, що з 1 вересня офіційно, а з 8-го реально —  в Україні розпочала роботу платформа е-декларацій. Процес впровадження супроводжувався великим скандалом. Саботаж державної машини електронного декларування майна чиновників, яке може обернутися перевірками з боку НАБУ і тюремними термінами, набув розголосу в ЗМІ. У ситуацію навіть втрутилися міжнародні партнери та кредитори України. Зокрема МВФ пригрозив: не буде е-декларування — не буде траншів...

Напередодні запуску е-декларації ЗМІ писали про кількасот звільнень суддів, які не хотіли потрапити під санкції через свої майнові справи. Вочевидь, менш лякливі, а може, більш поінформовані, вирішили перечекати, адже десь «нагорі» готувалася вже рятівна соломинка.

Ще в середині грудня 2015 року у ВРУ було зареєстровано проект закону, авторства тоді ще лідера президентської фракції, а нині — Генерального прокурора Юрія Луценка, та народного депутата Олександра Кірша «Про нульову декларацію». Ідея полягала в тому, щоб зобов’язати усіх повнолітніх українців прийти в Податкову і задекларувати наявне майно. Причому, вказувати джерела походження статків було б не потрібно: поточний фінансовий стан мали би прийняти за так звану нульову точку відліку. Тобто малося на увазі, що після декларування свого майна в повному обсязі громадянин уже не несе ні кримінальної, ні адміністративної відповідальності за його походження.

Президент особисто схвалив ініціативу. Натомість голова комітету з питань податкової та митної політики Ніна ЮЖАНІНА розкритикувала проект закону, назвавши його декларативним, і взялася переписувати запропоноване Луценком та Кіршем.

СУТЬ «АМНІСТІЇ» ПО-ЮЖАНІВСЬКИ

А вже перед літніми канікулами, 14 травня — фактично за 2,5 місяця перед запуском обов’язкових е-декларацій для держчиновників — Ніна Южаніна заявила, що робоча група народних депутатів та експертів готова запропонувати на розгляд Верховної Ради проект закону про одноразове декларування.

«Одноразове декларування є необхідним для сучасної України. Ми маємо започаткувати точку відліку, від якої почнеться нове життя платників податків. Філософія нового життя полягає в тому, що всі мають сплачувати податки і витрати. Оскільки історія України така, що, в силу низки причин, дуже велика кількість людей отримувала неофіційні доходи, ми маємо надати змогу одноразового «очищення» — задекларувати всі активи, які є на даний час. З цієї бази має початися відлік накопичення доходів і контроль витрат фізичної особи», —  пояснила Южаніна.

Крім того, вона підкреслила, що прийняття рішення про нульову декларація не буде означати, що всі доходи, з яких раніше не було сплачено податки, будуть легалізовані з нульовою ставкою. «Ми говоримо, що нульова декларація — це добровільне декларування всіх активів фізичної особи в Україні та за кордоном станом на 1 січня 2016 року. Ми прийняли рішення, що громадянин може не декларувати грошові кошти до 1 млн грн. та майно, яке вже обліковано в державних реєстрах. Громадяни можуть декларувати будь-які грошові кошти, але при цьому вони будуть зобов’язані сплатити 5% з усієї суми, що перевищує мільйон гривень», — сказала голова комітету.

Відповідно до тексту документа, опублікованого виданням Українська Правда, пропонується звільнити декларантів від кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві відомості чи підроблення декларацій та інших податкових документів та щодо порушення податкового, валютного та митного законодавств, «якщо відповідні діяння стосуються отримання доходу, з якого було сплачено податок на доходи фізичних осіб».

Декларантів також пропонується звільнити і від адміністративної та фінансової відповідальності.

Держава гарантує суб’єкту декларування непритягнення до відповідальності, звільнення від обов’язку щодо надання інформації про джерела одержання задекларованих активів та заборону використання інформації в декларації як доказ вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

Також держава у цьому документі гарантує, що не проводитиме податкової перевірки за фактом подання одноразової декларації, у тому числі щодо підстав та порядку набуття активів та сплати пов’язаних з ним податків.

У той же час звільнення від відповідальності не поширюється на діяння, які законодавством визначені як тяжкі злочини проти основ нацбезпеки України, життя, здоров’я, волі особи, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також які стосуються наркотиків, злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з надання публічних послуг. Державні гарантії також не поширюються на майно, набуте внаслідок вищевказаних діянь.

У прикінцевих положеннях передбачається звільнення декларантів від антимонопольних штрафів за порушення конкурентного законодавства.

Крім того, суб’єкти декларування, які є власниками земельних ділянок і здійснили незаконну забудову, також звільняються від відповідальності.

Період одноразового декларування вказаний із 1 жовтня по 31 грудня 2016 року.

Парадокс у тому, що цей законопроект повністю нівелюватиме ідею е-декларацій, адже дозволяє «амністовуватися» в тому числі державним чиновникам.

FATF ПОКИ МОВЧИТЬ, АЛЕ...

Громадськість (зокрема такі організації, як Центр протидії корупції, Трансперенсі Інтернешенал Україна) та експерти вже висловили свої обурення щодо цієї ініціативи, назвавши її прикриттям індульгенцією для казнокрадів. Вони переконують, що під тим, що у всьому світі прийнято вважати «амністією капіталу» у нас хочуть протягнути амністію корупційних статків державних службовців. Адже якщо парламент таки прийме такий закон, то будь-який чиновник, якому є що приховувати від НАЗК та НАБУ в своїй е-декларації, спочатку подасть у ДФС свою «нульову» декларацію, сплатить податок і таким чином звільниться від кримінальної відповідальності за незаконне збагачення.  Більше того, громадськість переконана, якщо влада таки протягне «амністію корупційних статків для держслужбовців», то від України відвернуться усі пристойні міжнародні фінансові організації. Правда це чи ні — важко сказати — поки ні Світовий Банк, ні МВФ, ні ЄБРР чи Єврокомісія не дають жодних коментарів щодо того, що відбувається в Україні довкола теми «амністії капіталів». Хоча джерела «Дня» повідомляють, що в останньому підписаному меморандумі з МВФ є пункт про невпровадження податкової амністії. Але, як вже писав «День», уряд України поки що досі не оприлюднив документ, тому сказати напевно ми не можемо.

Мовчить поки і FATF (Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей). У березні 2017 року експерти MONEYVAL будуть оцінювати повноту та ефективність впровадження Україною рекомендацій FATF. У разі встановлення невідповідності національного законодавства Україну може бути включено до переліку країн, які мають недоліки у сфері боротьби з відмивання коштів. А як зауважив у розмові з «Днем» перший заступник голови Державної служби фінансового моніторингу України Андрій КОВАЛЬЧУК, закон про податкову амністію в тій редакції, яка була оприлюднена в ЗМІ, прямо суперечить десятій рекомендації FATF.

«У контексті податкової амністії для України важливо розрізняти поняття «відмивання» та «легалізація» коштів (в Україні законодавець ототожнив ці два терміни), оскільки у всьому світі цьому надається велике значення, — пояснює у коментарі «Дню» перший заступник голови Державної служби фінансового моніторингу України Андрій КОВАЛЬЧУК. — Адже «відмивання» брудних коштів — це завідомо кримінальне карне діяння. «Легалізація» ж тіньових доходів у багатьох державах відбувається за сприяння та заохочення влади, оскільки легалізація, за необхідної організації, (як показує світовий досвід) може стати відчутним інвестиційним джерелом».

За словами Ковальчука, проведення податкової амністії, так само як і повернення виведених активів, в Україні має відбуватися відповідно до кращих міжнародних практик, а це в свою чергу передбачає виконання державами наявних міжнародних стандартів. Зокрема рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF) та документів Комітету експертів Ради Європи MONEYVAL.

«Зазначені міжнародні інституції визнають високу вірогідність використання відповідних програм із «добровільного дотримання податкового законодавства» злочинцями з метою відмивання коштів та фінансування тероризму. За проведення податкової амністії країни мають забезпечити вимоги щодо належної перевірки клієнтів — платників податків та переконатися, що кошти або інші активи, які було задекларовано або повернуто, отримано із законних джерел, — розповідає Ковальчук. —  Окрім того, такі програми не повинно надавати платнику податків імунітет від розслідування за відмивання коштів відносно задекларованих або повернутих активів».

Правила та процедури FATF і MONEYVAL, членом яких є Україна, вимагають від країни без затримок інформувати про набрання чинності зазначених програм добровільного дотримання податків. Після чого міжнародні експерти вивчатимуть та оцінюватимуть відповідні національні закони.

Україна неодноразово потрапляла до сірого списку цієї організації за те, що наше законодавство не є ефективним у питанні протидії та відмиванню коштів. А це означало, що усі банківські операції зі світом глобальна фінансова система була зобов’язана пропускати через систему особливо пильної перевірки. І, відповідно, вони затягувались в часі. Востаннє ми просиділи у «сіряках» п’ять років.  Потім ми «виправились». Подали звіт, у якому левову частку займав опис того, що і як ми виправили. Якщо через закон про нульову декларацію ми знову потрапимо до сірого списку, то отримаємо час, щоб виправитися. Якщо цього не зробимо, далі на нас чекає «чорний список» — це повне ембарго на будь-які фінансові операції світу з нами. У такому списку  на початок 2016 року було лише дві країни — Іран та Корейська Народна Демократична Республіка.

ТРИ ПРИЧИНИ, ЧОМУ «ОБНУЛЕННЯ»  ПОКИ ЩО НЕ МОЖЛИВЕ

У принципі, податкова амністія — це досить поширений інструмент, яким користуються, в тому числі в європейських країнах. Наприклад, амністія капіталів відбулась у 2000-х роках в Італії. Цей досвід експерти визнали успішним — в країну повернулися десятки мільярдів євро, а бюджет отримав мільярди податкових надходжень. Також успішним був досвід Ірландії 1998 року, але вона стосувалася тільки прибуткового податку. Бюджет країни тоді отримав понад мільярд доларів США.

Були й невдалі приклади — у 80-х роках амністія капіталів оголошувалася у Франції та Аргентині. Нічим хорошим вони не закінчилися.

Але йдеться, ще раз наголосимо на зауваженні Ковальчука, про амністію саме капіталів, а не статків державних чиновників.

В Україні востаннє питання «нульового декларування» активно обговорювалося в кінці 2013 року. Тоді цю ідею активно просував екс-міністр доходів і зборів Олександр Клименко. Втім, ідея не здобула підтримки в суспільстві саме через недовіру експертів та міжнародної спільноти до «Сім’ї» Віктора Януковича, представником якої був сам Клименко.

І, в принципі, якби розроблений комітетом Южаніної проект справді був про амністію капіталу, а не, як заявляють експерти, про легалізацію вкраденого держчиновниками, то, скоріш за все, він теж не був би вдалим. Адже будь-яка амністія капіталів матиме сенс за дотримання двох важливих умов. Перша — встановлено чіткі правила, і всі їх дотримуються. Друга — нормальна робота фіскальних органів, правоохоронних органів та судової системи.

Є ще одна — третя умова — яка, до слова, ніяк не залежить поки що від волі українців і влади України — це згода сильних світу цього на те, щоб ми провели амністію капіталів. Як сказав у розмові з «Днем» оф-рекордс один дуже поважний міжнародний експерт з питань протидії корупції та відмивання коштів — «зараз вам цього не дадуть зробити». Корупція з країн колишнього радянського табору в буквальному сенсі цього слова годує економіки «небідних» країн, і йдеться не так про яхти, вілли та бізнес, як про живі гроші, які осідають на банківських рахунках. Після «амністії» всі вони отримують квиток додому, і скоріш за все повернуться, як то було в Італії.