«Дорогий» Леонід

Любий Леоніде,

А здавалося, що все виглядає зовсім непогано. Ти бездоганно виконав прохання, яке я висловив у минулому листі в лютому, — вчасно розплатитися по відсотках. І що ж? Я, звісно, зануда, але твої непродумані заяви не тільки зіпсували мені всю п'ятницю. Я було зібрався на зустріч з колегами з Allgemeine Hypothenbank, щоб освіжити старі й налагодити нові зв'язки. Природно, зустріч не відбулася. До того ж мені була неприємна сама манера, як твої слова потрапили на публіку. Якщо вже ти говориш: «2000 року ми маємо заплатити по над $3 млрд. за зовнішнім боргом, яких немає в бюджеті», — то прослідкуй хоча б, щоб поруч не було журналістів. Адже тобі вдається це з легкістю, коли ти втрачаєш самовладання, якщо тобі щось не подобається в ході виборчої кампанії. Чи твій страх перед виборами в листопаді (так в оригіналі. — Перекл. ) настільки великий, що ти вже втратив будь-яку обережність?

Леоніде, ясно одне. За нинішнім курсом продавати мої українські облігації я не буду. Хочу я того чи ні, але мені доведеться морально налаштуватися на нові хиобсові послання з твоєї країни. Ви, мабуть, перша країна в післявоєнній історії, що переносить виплати по євробондах, більш того, змушена це робити, тому що її економіка лежить на дні.

Адже насправді є різні можливості: перенесення розрахунків на пізніший термін, зменшення купонних виплат, скорочення основної суми боргу або ж деяка комбінація цих заходів. Переконливе прохання: продовжуйте платити по купонах у термін і домовтеся тільки про перенесення виплат за основним боргом на декілька років. Це всіх би влаштувало, чи не так? Тоді б у вас з'явилася віддушина, щоб привести економіку хоч у якийсь рух; на шляху вашого зближення з Європою не стояло б непереборних перешкод; вкладникам не довелося б латати дірки в кишенях. Нових же українських облігацій я поки що й не торкатимуся, сподіваюся, ти це зрозумієш. Раніше я хотів би побачити реальний прогрес і серйозні рішення.