Драйвер для нових бізнесів

Україні, як вода пустелі, потрібні інвестиції. Але в середу у Києві відбулася дискусія, під час якої визначилося: інвестиції, яких немає. Утім, будь-яке узагальнення кульгає. Наприклад, український Міжнародний інвестиційний банк за 9 місяців 2016 року отримав 31,4 мільйона гривень прибутку, що вдвічі більше, ніж за такий же період минулого року, йдеться в його фінансовому звіті.

КОМУ ДОВІРЯТИ?

Але не приховуватимемо, «Міжнародний інвестиційний банк» офіційно належить Президентові України Петру Порошенку (60%) і заступникові глави парламентської фракції БПП Ігорю Кононенку (15%). А серед міноритарних акціонерів, повідомляє «Економічна правда України», діти директора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костянтина Ворушиліна... Отже, вся справа у власнику — інвестори розуміють, кому можна довіряти свої кровні, а кому ні.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Але для того, щоб вони краще орієнтувалися в цьому питанні, існують ще й різні рейтинги, як для окремих підприємств, так і для цілих країн. Наприклад, Україна цьогоріч поліпшила свої показники в одному з провідних світових рейтингів, що визначають легкість ведення бізнесу, а отже, інвестиційну привабливість — Doing Business.

ЗРОСТАННЯ В МЕЖАХ ПОМИЛКИ

Світовий банк підрахував, що Україна посіла в цьому рейтингу на 2016 рік 83 місце з 189 країн світу і нині перебуває між Брунеєм і Саудівською Аравією. До того ж вже другий рік поспіль наша країна  зростає — торік «відвоювала» 16 позицій, цьогоріч — 13, перевершивши навіть прогноз Петра Порошенка, який передбачав поліпшення на 10 позицій.

Щоправда, нинішні успіхи багато в чому визначаються переглядом методології рейтингу.  Але є можливість, як рекомендує Світовий банк, отримати об’єктивний показник — відстежити динаміку країни з використанням ще одного показника, так званої відстані від межі. Для цього береться країна з найгіршим рейтингом, яка отримує показник 0, і країна з найкращим рейтингом (показник 100). І, відповідно, показники  всіх країн перераховуються. Кожна отримує місця стосовно цих двох меж. «За цією методикою ситуація в Україні останніми роками поліпшилася лише в межах статистичної похибки — на 1%», — каже редактор українського рейтингу реформ iMoRe Тетяна Тищук.

НАГАДУВАННЯ ПРО МАЙБУТНЄ

Вона вважає, що Doing Business насправді є своєрідним нагадуванням нашим законодавцям і керівникам про те, що потрібно створювати в країні таке бізнес-середовище, в якому інвесторові є сенс працювати. На продемонстрованому слайді Тищук видно, що в країні відбувся процес дерегуляції — спрощення певних процедур. Водночас зафіксовано буквально поодинокі реформи у сфері захисту прав власності, що опосередковано, але дуже сильно впливає на показники легкості ведення бізнесу.

Певне просування помітне у сфері конкурентної політики, в державних закупівлях і в зовнішній торгівлі, зазначає дослідник, а також незначні зміни у сфері корпоративного управління і в судовій системі, зокрема виконанні її рішень. Особливо на показники Doing Business вплинули закони про акціонерні товариства, що здобули високі оцінки.

Вона також зазначає, що в українському парламенті зараз лежить 10 законопроектів, спрямованих якщо й не на те, аби поліпшити бізнес-клімат у країні, то точно на те, щоб Україна могла піднятися в рейтингу Doing Business. «Їх (закони) треба брати і ухвалювати», — радить політикам редактор платформи VoxUkraine.

РЕЗУЛЬТАТ ТИСКУ

«Індекс Doing Business — це далеко не єдиний показник, за допомогою якого можна оцінювати і стимулювати зміни, що відбуваються в нашій країні, — дискутує з Тищук керівник економічних програм Інституту майбутнього Анатолій Амелін. — Одне з головних завдань, які досі не вирішено в Україні, — це побудова комплексної економічної стратегії, в якій кінцевим благоздобувачем буде громадянин країни».

Експерт зазначає, що в Україні реалізується багато реформ, які одна з іншою не узгоджуються. На його думку, зміни і реформи, які відбуваються в нашій країні, є не наслідком мотивації її лідерів, а результатом  тиску міжнародної спільноти і, зокрема, Міжнародного валютного фонду.

«Якщо українська економіка й надалі розвиватиметься такими темпами, як сьогодні, коли ми потихеньку починаємо відновлюватися (з 2008 року ми втратили приблизно половину економіки, ВВП країни менш 90 млрд доларів),  то до рівня 2008 року, як вважають наша західні донори, ми повернемося дуже не скоро, — прогнозує Амелін. — Адже нам потрібно доганяти сусідів, які звикли розвиватися в конкурентному середовищі й більш ефективні. Нам потрібно рости швидше, ніж вони. Це можливо лише в тому разі, якщо створюватимемо комфортніші умови для інвесторів».

Експерт розповідає, що в Інституті майбутнього провели аналіз потреби України в інвестиціях. «До 2030 року нам потрібно залучити понад 270 мільярдів доларів інвестицій, — наголошує Амелін і запитує: — Що ми можемо запропонувати інвесторові, аби він прийшов і залишився тут? На жаль, ми можемо дуже мало. Це — наслідок відсутності продуманої політики. Усі знають, що інвестиції є одним з головних драйверів розвитку економіки. Коли ми ведемо мову про реформи і їх мету, то маємо розуміти, що одне з їх завдань — створити умови для того, щоб сюди приходили інвестиції».

ДВА РОКИ РОЗМОВ. ПРО ПОДАТКИ

Фізичні умови для ведення бізнесу в Україні не дуже комфортні, констатує Амелін. «Чи можна нашому малому і середньому бізнесові, як, утім, і великому, залучити ресурс для виробництва і його розвитку, — запитує фахівець щодо майбутнього і відповідає: — Практично неможливо. Це робить Україну і український бізнес практично неконкурентоспроможним. Дуже мало навіть великих компаній мають доступ до зовнішнього фінансування, дешевого і довгого. Наприклад, наші конкуренти в Польщі мають таку можливість. У нас досі нічого не зроблено для детінізації економіки. Усі наші сусіди, всі потенційні інвестори знають, що половина економіки України перебуває в тіні».

«Важливим нашим кроком для успішної конкуренції за інвестиції могла б стати реформа податкової системи, — наголошує Амелін. — Якщо порівняти Україну з європейськими юрисдикціями, то ми побачимо, що у нас дуже високе податкове навантаження.

Але якщо ми візьмемо середнє значення виручки європейської компанії і суму податків, яка вноситься до бюджету, і порівняємо з українськими показниками, то виявиться, що Україна, на жаль, виступає аутсайдером. До того ж податки в нас здебільшого виконують лише фіскальну функцію, тоді як у них має бути ще й завдання стимулювати зростання економіки і виробництва, стимулювати інвестиції. Тому ми вже два роки говоримо про податкову реформу».

Експерт вважає, що Україні дуже важливо, і було б дуже корисно, замінити податок на доходи корпорацій податком на виведений капітал. За його словами, в Інституті майбутнього підрахували, що такий податок дасть Україні змогу додатково залучати кілька мільярдів доларів на рік за рахунок того, що на підприємстві вивільнятиметься власний інвестиційний ресурс. «Ми будемо дуже раді, якщо відповідний законопроект буде ухвалено і новий податок почне працювати вже з 2017-го, а не з 2018 року, як передбачається», — наполягає Амелін на прискоренні податкової реформи.

НОВИМ БІЗНЕСАМ ІНВЕСТОР ГОТОВИЙ ДОПОМАГАТИ

Підприємницький прошарок у країні, незважаючи на певне підвищення Doing Business, стає дедалі тоншим. Чи не вийде, що навіть і за гарних умов працювати буде нікому? Це питання дуже непокоїть президента Союзу українських підприємців, члена Національної ради реформ і співвласника компанії «Нова пошта» В’ячеслава Климова. «В Україні украй мало справжніх підприємців. До того ж їхній рівень підготовки, компетенція і кваліфікація, м’яко кажучи, не найкращі, — констатує активіст, — Але це дуже талановиті люди. Духу підприємництва, духу інновацій у них анітрохи не менше, ніж у європейських колег. Але вони тільки тим і займаються, що намагаються вижити».

«Вони практично не знають фінансів, не в змозі перетворювати свою продукцію на бренд. Але часто-густо не знаючи, з чого почати, вони все ж започатковують свій бізнес. На жаль, за цих умов його ефективність украй низька, — журиться Климов. — Тому ми вирішили сприяти тому, аби нові підприємці з’являлися. Для цього ми створили свою бізнес-школу. Це, звичайно, локальний проект. Але в нас уже є чотириста майбутніх нових підприємців. По сто осіб в чотирьох містах України навчаються в цій школі. У грудні вони вийдуть у вільне плавання в морі бізнесу і конкуренції».

«Ми хочемо масштабувати цей проект, збільшивши кількість філій школи, — розкриває свої плани глава СУП, — оскільки в таких містах, як Кропивницький, Черкаси чи Івано-Франківськ, ситуація взагалі катастрофічна. Але кілька годин тому я мав зустріч із представниками фондів, які готові інвестувати і допомагати в експансії таких проектів».