«Економіка вже вийшла з кутка»

Інформаційний фон економічних новин, що старанно утримується владою в позитивному сегменті, постійно демонструє тенденцію до виходу з нього. Читаємо: добробут домогосподарств України з середини 2015 року знизився на 18,5%, повідомляє міжнародний інвестбанк Credit Suisse; зростання промвиробництва у країні в жовтні 2016-го сповільнилося до 0,8%, інформує  Держстат; МВФ чекає від властей України вироків щодо високопоставлених корупціонерів, заявляє місія МВФ.

Та все ж виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера в Україні Олег Устенко, який негласно виконує роль сполучної ланки між американським і українським бізнесом, починає своє спілкування з журналістами з оптимістичного твердження про те, що «українська економіка вже вийшла з кутка і цього року покаже зростання на рівні одного відсотка. А наступного року прогноз два або навіть три відсотки».

На жаль, далі йде чи не суцільний негатив. «Усе це означає, що ми знаходимося набагато нижче за рівень,  з якого почали падіння 2013 року. Якщо взяти 2014 і 2015 роки, то ми кумулятивно впали більше ніж на 17%. І що дуже прикро, ми знаходимося набагато нижче, ніж 1991 року, з якого колись почали рух вниз. До цього часу ми не дотягли до 65% від ВВП 1991 року. Хоча можна сперечатися про структуру ВВП тоді і зараз, але факт залишається фактом: країна, яка зростає низькими темпами і (що ще гірше) падає, точно не йде у відрив (вперед) у порівнянні з іншими економіками».

«Якщо ми закінчуємо цей рік із ВВП на душу населення ледь вищим, ніж дві тисячі доларів (я не враховую тут паритет купівельної спроможності), то це означає, що ми є однією з найбідніших країн Центральної та Східної Європи, — констатує Устенко і порівнює. —  Румуни закінчать рік із ВВП трохи вищим $6 тисяч на душу населення, угорці — близько  $10 тисяч». Кажучи про причини такого розриву, експерт зауважує, що «Україна базується на старій моделі економічного зростання, ми — експортозалежна економіка, і за три останні роки не змогли переламати цей тренд і перейти  в інвестиційну модель розвитку, отже постійно залежимо від стану зовнішніх ринків.

«Останніми роками в Україні спостерігається колапс експорту, — говорить експерт, — хоча, якщо вірити відносним цифрам, у нас сталася серйозна переорієнтація з російського на європейські ринки. Проте про у грошовому еквіваленті, на жаль, ситуація драматична — ми втратили мільярди доларів. Якщо 2013 року ВВП України складав приблизно $170 мільярдів,  цього року ВВП буде приблизно $95 мільярдів».  «Не слід чекати перелому ситуації і 2017 року, — прогнозує Устенко. — Він буде вкрай складним для України. Потребу в зовнішньому фінансуванні ми оцінюємо не менше $10 мільярдів. Цього року Україна, скоріше за все, не отримає транш від МВФ. І у мене великі сумніви в тому, що 2017 року Україна зможе продовжити активну фазу співпраці з ним. Ми бачили заяву МВФ, та і моє формальне і неформальне спілкування з експертами у Вашингтоні та європейських столицях свідчить про те саме».

«Наші розрахунки показують, — наполягає Устенко, — для того щоб економіка країни активно розвивалася і країна могла боротися з бідністю, її зростання має бути не менше 5% на рік. Отже, 2—3% наступного року — це сумний показник. Оскільки за цей час локомотив міжнародної економіки рухатиметься з вищою швидкістю — близько 4%, і наше відставання наростатиме. А це зумовить подальший розрив у рівні життя». «Щоб розвиватися за інвестиційною моделлю, потрібно проводити серйозні структурні реформи;  але ми неправильно трактуємо МВФ лише як  гроші, — критикує експерт. — Насправді  це наглядач над тим, чи намагається країна щось для себе зробити щодо реформування. Ну що, наприклад, поганого в тому, що МВФ вимагає від нас боротьби з корупцією або жити відповідно до своїх статків, і як наслідок — понизити дефіцит держбюджету? Для мене МВФ — це в першу чергу реформи, а вже потім гроші, які може отримати Україна».

«При цьому мене лякає заява нашого міністра фінансів про те, що ми можемо прожити і без грошей МВФ, — заявляє Устенко, — Я боюся, що це реально може бути базовим сценарієм України, яка не дуже бажає робити структурні реформи, можливо, через колосальний опір бюрократичного апарату  та відсутність політичної волі, яка могла б переломити цей опір. Це означає, що не буде реальних зрушень у боротьбі з корупцією, хоча Україна на 130-му місці зі 167 країн. Та все ж МВФ вимагає від нас у цьому реальних результатів. На заході нам ставлять за приклад, скажімо, Румунію,  де стрибок щодо поліпшення інвестклімату стався тоді, коли прем’єр і декілька міністрів цієї країни потрапили до в’язниці разом з 20 членами парламенту. Багато говориться про Гватемалу, де був створений антикорупційний суд із іноземців, тому що не було довіри до власної судової системи. Там судили самого президента».

«Наскільки такі варіанти можливі в Україні? — запитує Устенко. — З одного боку, саме лише покарання не вирішує всіх питань, але наші партнери в розмовах часто натякають на «велику рибу».  «У нас же в базовому сценарії, ймовірніше, будуть уповільнені реформи, які скоріше за все, не дозволять отримати похідну від співпраці з МВФ — гроші, — передбачає експерт. — а якщо так, то їх не буде і від інших міжнародних фінансових інституцій. При цьому прагматизм у відносинах між Україною і США, вочевидь, наростатиме. І Україна, яка могла раніше розраховувати на гарантії американського мінфіну, їх навряд чи зможе в досяжному майбутньому отримати». В перших двох кварталах наступного року для нашої країни, на думку експерта, будуть закриті також ринки зовнішнього запозичення капіталу, які Україна намагатиметься тестувати. Але в будь-якому разі там можна буде позичити лише один-два мільярди доларів.

Досить різкий прогноз економічних перспектив нашої країни також у фінансового експерта, управляючого партнера компанії Capital Times Еріка Наймана. На його думку, вибори в США істотно змінюють стосунки між нашими країнами. Зменшується вірогідність підтримки поточного становища справ в Україні. Нова адміністрація висуватиме виразніші та чіткіші вимоги. «Я думаю, що навіть не буде винятком міжнародний трибунал щодо України й українських властей, — говорить експерт. — Захід, схоже, настільки розчарований у здатності України реформуватися самостійно, що забажає досить жорсткого втручання», — передбачає фінансист.

Ще один фінансовий експерт, керівник проекту «Шлях до успіху» Андрій Блінов спробував зробити оптимістичніший прогноз, але почав із можливого дефолту. На його думку, він буде, якщо і не в 2018-му, то наступного року. Якщо з бюджетом принципово нічого не зміниться, то 2018 року Україні доведеться віддати майже третину його прибутків на виплати за сукупним боргом. «Я не впевнений, — говорить він щодо цього, — що терпіння громадян протягом чотирьох років поспіль вистачить, щоб не проголосувати за яких-небудь ультра-соціалістів, прізвищ яких ми зараз навіть і не знаємо,  або знаємо, але і не підозрюємо, що вони настільки соціалісти». Експерт розповідає короткий анекдот: після е-декларування МВФ просить кредит в українських депутатів і чиновників. І все ж Блінову вдалося розчути  нотку «обмеженого оптимізму» в нинішній українській симфонії. На його думку, її зіграв сектор будівництва, який демонструє зростання і може потягнути за собою інші галузі економіки. Це свідчить про те, що український бізнес почав орієнтуватися на внутрішні ресурси, зауважує Блінов.