Гривні потрібна гнучкість

В суспільстві триває досить гостра дискусія відносно принципів і практичних дій у курсоутворенні національної валюти. Висновки сторін найчастіше діаметрально протилежні, хоча і уряд, і Президент (у неділю вся країна почула його тверезу і тверду позицію) вважають, що для ревальвації гривні, принаймні в короткочасній перспективі, підстав немає. Водночас слід відзначити, що використовувана доказова база далеко не завжди достатня для того, щоб робити ті чи інші висновки. Тим часом теорія і практика курсоутворення, вироблені світовим досвідом, свідчать про те, що при ухваленні відповідних рішень слід брати до уваги не якусь одну тенденцію, скажімо, поведінку долара у змаганні з іншими валютами, а всю гаму тенденцій, якi віддзеркалені у платіжному балансі нашої країни. Крім того, тут треба також розрізняти різноманітні нюанси, тони і напiвтони. Спробуємо намалювати картину платіжного балансу, використовуючи все розмаїття фарб.

Починати, безумовно, доведеться з того, що дефіцит поточного рахунку, за попередніми даними, продовжує зростати (у вересні — на $270 мільйонів, у серпні — на $259 мільйонів, у липні — на $6 мільйонів). При цьому дефіцит торговельного балансу упевнено рухається до позначки $4 мільярди. У вересні його приріст утричі перевищив відповідний показник вересня 2006 року. А у порівнянні з серпнем вересневий дефіцит був на 25% вищим. Перевищив $5 мільярдів і дефіцит балансу товарів. Це в 1,7 разу більше, ніж за дев'ять місяців 2006 року.

Профіцит балансу послуг поки що зберігається, але він менший, ніж рік тому. А от репатріація дивідендів на прямі інвестиції і відсотків з портфельних інвестицій перевищує рівень дев'яти місяців минулого року. Зростає, але повільніше, ніж це потенціально можливо, позитивний розрив за поточними трансфертами.

Водночас у фінансовому рахунку досягнуто абсолютного історичного максимуму профіциту ($10,4 млрд.). Та це зростання відбувається, на жаль, не стільки за рахунок прямих інвестицій, прирiстна динаміка яких послабилася в 1,7 раза, в порівнянні з серпневим показником, скільки завдяки профіциту фінансового рахунку, який тримається в основному на запозиченнях приватного сектору. Це в основному негарантовані кредити та облігації і боргові папери (!). Історичний максимум запозичень банків і корпорацій сформовано так званим волотильним капіталом, який не дає впевненості в надійності підвалин, на яких базується це джерело поповнення валютних резервів.

До $9 мільярдів наближається також відтiк короткострокового капіталу. У другому кварталі він був майже вдвiчi вищим, ніж у першому, а за дев'ять місяців перевищує притiк прямих іноземних інвестицій майже на $2 мільярди.

Розрив у темпах зростання експорту та імпорту на користь останнього у січні—вересні сягнув 5,3%, тоді як у першому кварталі він становив лише 1,1%. Темпи зростання експорту у вересні були вдвічі нижчими, ніж у липні (11,8% проти 28,2%).

Але у синхроні з мінорними звучать і мажорні акорди. Валютні авуари знаходилися у вересні на історично рекордній позначці. За коефіцієнтом Реді (розрахунки автора) вони становлять 4,9 місяця (фінансування майбутнього імпорту товарів і амортизація зовнішніх боргових зобов'язань).

Продовжує зростати, хоча і помірнішими темпами та при відносно стабільній зайнятості, продуктивність праці (ВВП за дев'ять місяців — 7,3% проти 6,1% за той же період 2006 р.).

При цьому недооцінка обмінного курсу гривні у вересні залишилася на рівні, що сформувався в 2001—2006 роках. Адже після девальвації на 138% в 1998— 2000 роках посилення у 2001— 2006 роках ще не сягнуло й 8% (7,8%).

З усього цього можна зробити висновок про наявність наступних макроекономічних детермінантів для змін у русі обмінного курсу гривні. Дефіцит торговельного балансу і рахунку поточних операцій в цілому зростає по експоненціональній траекторії. Профіцит фінансового рахунку все більшою мірою формується на волотильних боргових джерелах.

У вересні кумулятивний дефіцит зведеного бюджету становить 0,6% ВВП.

Посилився відтiк капіталу, в тому числі передвиборчого забарвлення.

Уповільнюється динаміка зростання продуктивності праці, опосередкованим показником чого є триваюче послаблення темпів збільшення ВВП, обсягів промислового виробництва, рецесія в сільському господарстві.

Чим відрізняється нинішня ситуація від того, що призвело у квітні 2005 року до відомої корекції обмінного курсу гривні? Тоді країна мала потрійний профіцит — бюджету, поточного і фінансового рахунків. Цього року має подвійний дефіцит — рахунку поточних операцій і бюджету. Фінансовий рахунок у 2005 році мав профіцит, що здебільшого базувався на притоку прямих інвестицій. Наразі цей профіцит «сидить» на боргових підвалинах. Співвідношення запозичень і прямих інвестицій у 2005 р. становило 1:1,4 в поточному році (вересень) — 1,8:1.

Інфляція нині прискорилася (8,6%). А напередодні відомого рішення про ревальвацію щодо посилення обмінного курсу гривні (квітень 2005 р.) вона становила лише 4,4% тобто була майже вдвічі меншою ніж сьогодні.

Тож тепер необхідно акцентувати увагу на додатковому вивченні чинників, що впливають на обмінний курс в 2008 році. За підсумками, не виключено, будуть внесені певні корективи у прогнозні показники коридору коливань гривні. Але не слід очікувати від Нацбанку різких рухів. Єдине, до чого варто було б готуватися бізнесу, це потенційна вірогідність того, що мегарегулятор валютного ринку поступово збільшуватиме гнучкість курсоутворення. Про «пожежний» порядкок використання раніше сформованого або поточного потенціалу руху гривні нині зовсім не йдеться.