Історія українського нафтового обвалу
УВАГА: ГАРЯЧА ТЕМА
Західні друковані органи ілюстрували нафтову кризу в Україні немислимою для цивілізованих країн картиною: декілька чоловік штовхають автомобіль із порожніми баками. Але найкращою ілюстрацією цієї кризи, мабуть, послужило б зображення комбайна, який завмер посеред поля в очікуванні палива. Для громадян України, в чиїй генетичній пам'яті ще живий привид голодомору 1933 року, нинішня криза на ринку нафтопродуктів може мати тяжкі наслідки. Нещодавній, спровокований все тією ж нафтовою кризою, обвал гривні, вслід за яким «затанцювали» ціни на базарах і в магазинах, чимало експертів розглядають лише як репетицію цілком можливих і значно відчутніших потрясінь. Попереду зима, і слідом за нафтовою неминуче спливе газова тема, тема тепла в наших будинках. При цьому, природно, виникає наше споконвічне запитання «Хто винен?». Чи приватизація, яка іде не тим шляхом, внаслідок якої енергоносії все ще перебувають під контролем безтурботних і байдужих чиновників, а приватний бізнес, що народжується, все більше витісняється державними монополіями? Чи продумана політика влади, котра експлуатує труднощі, що продовжують виникати, для створення іміджу «народних піклувальників»? Словом, це — багатогранна тема для розмови з продовженням, і ми просимо читачів написати нам про те, які почуття і настрої викликала нафтова криза, якими бачаться її наслідки в найближчому майбутньому, а також про те, що треба зробити, щоб застрахувати країну від подібних потрясінь. Ваша думка буде викладена на сторінках газети, а крім того, вплине на рішення людей, які поставили перед собою мету повести Україну шляхом змін. Ваші листи й поради, ваша підтримка будуть сприйняті з вдячністю.
Українська дійсність внесла істотну поправку в стару радянську формулу, за якою будь-який випадок має закінчуватися покаранням невинних, заохоченням недбайливих і нагородженням непричетних. Тепер у нас нагороджувати мають винних. Йдеться про нафтову кризу, з якої наш Президент, мабуть, збирається вийти цілковитим переможцем. Для цього всю провину за високі ціни, порожні бензоколонки й нескошені вчасно поля він, не замислюючись, покладає на уряд. І в цьому, безумовно, майже правий. Але ще більш праві ті, хто запитує: а чи не ви, пане Президенте, цей уряд підбирали, призначали й захищали від наскоків преси та опозиції? А чи не під вашим керівництвом він працює?
Залишивши ці запитання без відповіді, Леонід Кучма, проте, нещодавно нагадав про заходи, до яких він вимушений був вдатися (для ліквідації нафтової кризи. — Ред. ), й зазначив, що після того як він взяв під свій контроль забезпечення нафтопродуктами кампанії зі збирання врожаю, «ситуація тут різко поліпшилася». Більш того, за словами Л. Кучми, які наводить Інтерфакс-Україна, в результаті ситуація «поліпшується», ціни на бензин на ринку падають.
Звичайно, в період збирання врожаю лише непатріот не скаже при цьому: «Ваші слова та Богу у вуха». Але й патріоту не завадить поцікавитися, а навіщо це Л. Кучма так настирливо, хоч і досить повільно, шукає винних цієї кризи. Варто було прем'єр-міністру минулої суботи заявити, що він їх вже знайшов (в особі заступника міністра енергетики Владислава Тарашевського та заступника міністра економіки Анатолія Врублевського), як Президент дав йому ще два тижні на пошуки та підготовку пропозицій щодо звільнення тих, хто проштрафився. (Якщо пам'ятаєте, в нашій формулі вони фігурують як невинні — зокрема В. Тарашевський, якого звинувачують у незавантаженні нафтопереробних заводів сировиною, сказав «Дню», що нафти туди цього року поставлено в 1,5 рази більше, ніж минулого).
А причини ці у вкоріненій у нас совковій звичці спочатку створювати проблеми, а потім «героїчно» їх вирішувати, багаторазово повторюючи цикл: проблема — рішення — проблема. Отже, спочатку була проблема інвестицій. І уряд «вирішив» її, зокрема, наданням податкових і митних пільг для підприємств з іноземною інвестицією, або інакше кажучи СП. Але частина з них, після торішньої фінансової кризи безпосередньо зайнялися імпортом в Україну нафтопродуктів, звичайно, використовуючи надані урядом пільги. У першому кварталі 1999 року оптовими імпортерами нафтопродуктів в Україну були Харківська філія ТОВ «Підприємство «Бізон» (43,2% ринку бензину і 12% дизельного палива), Харківська філія ТОВ «Підприємство «Лютня» (22,8% бензину й 6,7% дизпалива), ТОВ «Фіоніт» (5,2% і 1,7%) і ТОВ «Актив» (4,9% і 1,7%). Загалом ці структури імпортували 76,1% бензину й 22,3% дизельного палива від загальних обсягів імпорту. Хоча ціни на нафтопродукти були напрочуд низькі. Але, звичайно ж, бюджет при цьому недобирав... За даними держмитниці, сума умовно нарахованих платежів цих підприємств становила лише 127,9 млн. грн. Проблема!
Грабують країну, оббирають пенсіонерів і студентів, стверджував (дізнавшись про бензинову кризу) Л. Кучма, вказуючи на 37 спільних підприємств, значна кількість яких були зовсім непричетні до нафтобензинового бізнесу. Й уряд, нагадаємо, за вказівкою Президента, спочатку припиняє зовнішньоекономічну діяльність так званих безподаткових імпортерів, а потім видає постанову, що ліквідує всі їхні пільги.
Звісно, це рішення теж призвело до появи проблеми. Розпродавши до травня 1999 року наявні запаси нафтопродуктів, підприємства з інвестиціями припинили їх завезення в Україну. Однак їхні місця на ринку ніхто не зайняв. І в утворену діру став заповзати дефіцит, який підтримувався ще й чутками про зростання світових цін на нафту. У травні імпорт в Україну дизельного палива впав до 5-6% від рівня минулого року, а бензину (січень—травень) скоротився на дві третини.
Навіть пропрезидентськи налаштовані експерти зазначають, що не можна було вигадати більшої дурості, ніж скасування пільг для СП напередодні збору врожаю та відпускної кампанії, коли різко зростає попит на нафтопродукти.
Тим часом Президент спробував перевести стрілки невдоволення на нафтотрейдерів, назвавши їх ледве не шахраями й звинувативши в змові, а Антимонопольний комітет — в бездіяльності. Однак ніщо з цього не підтвердилося.
Уряду довелося вживати екстремальних заходів, щоб врятувати ситуацію. Він скасував низку податків і мита для імпортерів нафти й нафтопродуктів і, навіть, незважаючи на незгоду МВФ, заніс нафту до списку товарів критичного імпорту, звільнивши таким чином імпортерів від ПДВ. 27 червня Президент видав указ, який звільняє давальницьку нафту від ввізного мита. Трохи пізніше він нарешті підписав ухвалений парламентом всупереч його вето закон, який встановлює універсально низькі акцизи на нафтопродукти — на бензин 40 євро й на дизпаливо 10 євро за тонну. Підписант свої вимушені дії абсолютно не рекламував. Адже, за логікою, після багатомісячної акцизної перестрілки з парламентом, він мав би продовжувати свій опір низьким акцизам у Конституційному суді.
Оперативно вжиті заходи влади свідчать лише про те, що під час кризи про ніжно любимий і захищуваний бюджет влада і, звичайно ж, глава держави дещо забули. Щомісячник Агентства гуманітарних технологій «Українська економіка: цілісний коментар» писав про повагу до рішучості уряду, який раніше надавав пільги частині нафтотрейдерів, а тепер надав їх усім. І, додамо, пільги встановив по всьому фіскальному фронту, геть забувши про можливі втрати бюджету. Як то кажуть, за що боролися, на те й напоролися.
Головним у цій ситуації вважався порятунок передвиборної президентської особи. Заступник міністра економіки Віктор Кальник, який займався в цей період цінами на нафтопродукти, навіть підрахував, що вжиті Президентом і урядом заходи зіб'ють ціни на 31 копійку. Прорахувався. Після певного затишшя нафтові ціни здійснили небувалий стрибок, зіштовхнувши при цьому в досить глибоку яму також і гривню.
І знову Президент «героїчно» позбавляє країну нафтових проблем. Оскільки економічні заходи не спрацювали, настала черга просити допомоги за кордоном. «Руку дружби» великодушно простяг Азербайджан (щоправда, замість 150 тисяч тонн звідти доставлять лише 70 тисяч), по-братському поділився своїм пальним щедрий грек Вардис Вардиноянніс, підписавши контракт на цілий мільйон тонн. Спокушені перспективою отримати «ЛиНОС», поквапилися рятувати Україну Росія й Казахстан.
У результаті, коли зберемо з величезними втратами урожай (експерти передбачають, що втрати становитимуть 5 з можливих 25 мільйонів тонн) і відгуляємо відпустки, бензину в нас буде хоч залийся. Однак високі ціни грецьких, азербайджанських і російських нафтопродуктів, які виявилися абсолютно не по кишені українським (досі колективним) селянам, як стверджують експерти, виллються в мільярдні зовнішні борги, якими й без того обтяжений бюджет України.
Новому президенту не залишиться нічого іншого, як скасувати тимчасової пільги, надані всім. Залишаться лише наведені вище безподаткові імпортери, яким парламент за мовчазної згоди Кучми повернув їхні переваги. Тобто країна повернеться на колишні позиції.
Немає сумніву, що виборець поставить свою крапку в цій історії, але й суду, цілком можливо, теж доведеться попрацювати.
