Хто засудить корупцію?

Так вже у нас повелося: заходити зі зніяковілим обличчям до чиновницького кабінету та міцно стискати у кишені презент для швидкого вирішення своєї справи. За даними менеджера з досліджень та моніторингу проекту «Гідна Україна» Світлани Горної, щомісяця 13% українців дають хабара у розмірі від двох до чотирнадцяти тисяч гривень.

Натомість експерт Центру соціальних експертиз Наталія Зайцева-Чіпак говорить, що кожен другий українець виправдовує хабар, але кожен перший готовий його давати при вининкненні такої потреби. В чому корінь корупційного зла та як з ним боротись — на ці запитання спробував відповісти Світовий банк у результатах свого дослідження з корупції в трьох сферах суспільного життя, з якими майже кожного дня стикаються громадяни.

«Багато відомо про це явище, але що можна і що потрібно зробити, щоб боротися з корупцією, — про це відомо значно менше», — пояснююючи необхідність такого дослідежння, говорить старший економічний радник Світового банку в Україні Мартін Райзер. Але перед рекомендаціями потрібні конретні цифри, які б засвідчили реальне ставлення самих громадян до корупції. В середньому щорічно українець витрачає на хабарі $400, що дорівнює 5% його річного доходу — такі висновки Центру соціальних експертиз, який і проводив дослідження. Це лише результати вивчення санепідемологічної, медичної та житлово-комунальної газулей, так би мовити, трьох китів, на яких побудована життєдіяльність кожного українця. Нехитра арифметика підрахувати, у скільки ж щорічно обходиться громадянам задоволення корупційних апетитів чиновників.

Що ж змушує їх віддавати свої гроші за надання і так безкоштовно гарантованих Конституцією прав? Напевно, немає у нашій країні такої людини, яка не зтикалася з питанням: платити чи собі ж дорожче буде. Найактуальнішою ця альтернатива виявляється, коли мова йде про власне здоров’я. Ось тут і з’являються благодійні внески до фондів лікарень, оплата процедур, передбачених за бюджетний кошт, виписування рецептів...

У жеках, твердять дослідники, переважає дрібне хабарництво: від 5—20 гривень за видачу справки до $300 — за дозвіл. Стосовно того, хто ж «бере» у ЖКГ найбільше, думки експертів і звичайних громадян розійшлися. Перші вважають, що найбільше хабарів отримують районні організації, які проводять перевірки та видають згадані дозволи. Населення ж запевняє, що всі «вершки» дістаються водоканалу, облгазам, які нерідко завищують надані для оплати розрахунки.

Бізнес, за результатами дослідження, готовий платити без зайвих розмов. Мовляв, свій час дорожчий у порівнянні з кiлькома доларами, які доводиться залишати у кишенях чиновницьких бюрократів. Де ж істина? Як відомо, вона — посередині. Як її знайти і з кого починати? У кожного свій рецепт. Дослідники рекомедують проводити роз’яснювальну роботу серед населення про справжні наслідки корупції.

Однак риба, як відомо, починає гнити з голови. Отже, Президент України Віктор Ющенко пропонує очистити від корупційного зла «вищі ешелони влади». «Якщо ми хочемо дати відповідь на запитання щодо боротьби з корупцією, ми повинні починати з себе. Я розумію, що для багатьох політиків ця позиція — неприйнятна», — говорить він.

Ловити корупціонерів у владних кабінетах мало б Національне бюро з боротьби з корупцією. Щоправда, сьогодні ще тільки розробили відповідний законопроект про його створення. Прискорити процес «очищення» за своїм варіантом запропонувала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Вона пропонує створити посаду уповноваженого з питань корупції при Кабміні.

Бажання владних керманичів обігнати одне одного у лобіюванні свого «антикорупційного» варіанту все більше нагадує чергове перетягування владних віжок. Чи ж принесе воно справді користь для народу?