Кого і для чого скорочує Кабмін

Вкотре з часів одержання незалежності Кабінет Міністрів України проводить реформування державних органів управління. Про його незмінні в часі революційні заходи — скорочення чиновників — нам нагадує стаття «Кабмін позбавляється держслужб» («День», №207, середа, 5 листопада 2014 р.). В кінці минулого століття процес реформування набув такого заходу, як перейменування багатьох міністерств на комітети, а в останні роки — навіть на агенції з відповідним скороченням їхнього персоналу. Проте кількість управлінців не зменшувалася, а з часом — ставала ще більшою, ніж до початку реформування.

Як же проводять реформування своїх міністерств іноземні країни? Невже, як і в Україні, лише скорочують персонал держслужбоців?

Усе розпочинається з розробки стратегії розвитку економіки країни. Так, наприклад, Міністерство зовнішньої торгівлі й промисловості Японії розробляє прогнози розвитку галузей країни з чітким визначенням цілей і завдань. Цю прогнозну інформацію після серії консультацій погоджують промисловці, торговці, відповідальні працівники різних міністерств і доходять до формування прийнятного варіанту стратегії розвитку країни й її окремих галузей. На кредитування визначених у стратегії розвитку обсягів виробництва, що гарантують процвітання фінансовим структурам, змін у структурі або ж виникнення нових інноваційних виробництв тощо банк Японії під контролем Мінфіну позичає гроші великим банкам. Така узгоджена державними і ринковими структурами стратегія розвитку є основою для внесення змін до функцій міністерств і розробки урядом законодавчих документів з її підтримки.

Україна, на жаль, усі 23 роки незалежності лише скорочує в державних установах своїх працівників та працевлаштовує в інших формуваннях із бюджетним фінансуванням.

Щоб використати досвід розвинених країн щодо реформування управлінських структур, необхідно визначити всі існуючі проблеми та механізми їх вирішення.

Наприклад, в аграрному секторі економіки Мінагрополітики має забезпечувати антикризове регулювання сільського господарства (встановлення рівноваги між попитом і пропозицією на ринках продовольства, обмеження виробництва, скупка надлишків за гарантованими цінами, створення відповідних служб, зокрема інтервенційних фондів на зразок товарно-кредитної корпорації тощо). Налагодження стійких організаційних і економічних взаємозв’язків та жорстке регламентування проходження продукту від поля до прилавка через ряд послідовних технологічних стадій виробництва, переробки, збереження, транспортування й реалізації забезпечується організаціями вертикальної координації (відкритий ринок, контрактова, кооперативна, вертикальна і комбінована інтеграція) з відповідними перевагами: покращання управління, посилення позицій на ринках збуту, гарантії виробництва, справедливість у розподілі доходів тощо. Ми мусимо планувати та виробляти такі обсяги продукції, реалізація (продаж) яких гарантована наперед ухваленими відповідними угодами між усіма учасниками ринку за цінами, що забезпечать ефективне виробництво. Важливо також гарантувати справедливе (з точки зору розподілу доходів) проходження товару (реальний економічний оборот) до споживача та своєчасне зворотне надходження фінансових ресурсів до товаровиробників.

Вирішення проблеми реформування установ державного управління потребує в першу чергу: а) розробки стратегії розвитку економіки та мобілізації зусиль зацікавлених міністерств і відомств, наявного наукового потенціалу, б) розробки і здійснення системи заходів галузевого та міжгалузевого характеру; в) розробки сценаріїв реформи, структурної політики (підтримки), регіональних заходів, пріоритетів структурної перебудови окремих регіонів із відставанням у розвитку, програм сприяння розвитку сільських районів, програм допомоги в удосконаленні структур переробки і збуту, інвестиційної допомоги в удосконаленні підприємств, соціальної допомоги, заходів, що спрямовані на покращення збалансованості галузевих ринків, створення сприятливого економічного середовища, програм підтримки ефективних, конкурентоспроможних і екологічно допустимих методів сільськогосподарського виробництва тощо.

Залежно від того, як наші міністри збираються (планують) вирішувати виявлені економічні проблеми, вони передбачають вносити зміни до функцій міністерств. Але ніхто нічого не хоче змінювати в існуючих і «ефективних» корупційних схемах, які функціонують у міністерствах. Очевидно, залишається, на превеликий жаль, єдиний шлях реформування — скорочувати управлінців.