Коли за справу візьмуться роботи

На молочному ринку всі вершки, як правило, знімає торгівля (причому у всьому світі). Виробники і переробники ділять між собою решту (загальне співвідношення приблизно 2:3:6), причому влітку, коли надої зростають, ціна сирого молока знижується, а взимку, коли відчувається його дефіцит, селяни отримують можливість диктувати ціни, і молоко для переробників дорожчає. А ще виробники та переробники молока постійно зазнають стресу, оскільки в них дуже ризикована сфера діяльності. Крім бід, які загрожують всім аграріям, «молочники» потерпають також і від хвороб худоби, нестабільності електропостачання, браку робочих рук. Про це розповів «Дню» керівний директор компанії «ДеЛаваль Україна» Олег Красноруцький, передуючи цією інформацією першій в Україні презентації так званої системи добровільного доїння, яку в компанії ще називають робот-дояр.

Примітно, що «ДеЛаваль» прийшла до Росії з цією порівняно новою розробкою (у світі вже працює десять тисяч таких суперсучасних агрегатів) набагато раніше, ніж до України. У чому справа? Виявляється, не веліли маркетингові дослідження. Справа в тому, що в нашій країні 80% всього молока виробляється в домашніх господарствах, де утримують одну—дві, максимум, п’ять корів (Красноруцький не без іронії зауважує: і в Росії, і в Україні корови дояться як кози). Але в Росії молочне стадо розподілене між домашніми та великими господарствами практично порівну. Значить, зовсім не дешеві комплекси та технологічні рішення там є кому купувати...

А в Україні клієнт для «ДеЛаваля» поки ще тільки дозріває. І проте ця транснаціональна корпорація вже тут. Що ж її привабило? По-перше, як повідомив Красноруцький, в Україні останнім часом встановилися прийнятні для виробника ціни на сировині (2,8 гривні за літр). По-друге, в нас впроваджено стимули для розвитку молочної галузі — держава доплачує селянам за кожну голову великої рогатої худоби — в Росії цього немає. І, що є найбільш перспективним, у країні вже є консенсус щодо невідкладної необхідності скасування мораторію на продаж землі. А це, як впевнені «молочні» маркетологи, вирішальна умова для розвитку галузі, оскільки для того, щоб поставити в чистому полі великотоварну, по сучасному обладнану молочну ферму, необхідно мати навколо, для забезпечення кормової бази, не менш ніж 10 тисяч гектарів землі. Як заявив Красноруцький, коли тільки мораторій буде скасовано, до молочної галузі України підуть інвестиції і вона почне бурхливо розвиватися. І сучасні технології, що повністю виключають людський фактор, стануть запитаними, навіть незважаючи на їхню серйозну вартість. Достатньо зауважити, що інвестиція в ферму на тисячу голів худоби обчислюється з розрахунку $10 тисяч на одну корову (якщо ферма менша, то питомі капіталовкладення підвищуються). Сюди входить поставка високопродуктивних племінних тварин, адже «роботодоїння» буде ефективним лише в тому разі, якщо річний удій складає не менш ніж 6— 7 тисяч літрів на рік, а також комплексів кормоприготування та кормороздачі, доїльних агрегатів й усього іншого, що робить таке підприємство по істині сучасним.

Чи є виправданими витрати? Якщо вчора над цим ще можна було роздумувати, то сьогодні, з вступом України до СОТ, для сумнівів уже не залишається часу. Якщо ми хочемо постачати молоко на світовий і, зокрема, європейський ринок, то воно має повністю відповідати світовим стандартам. Поки ж бактерійне осіменіння в молоці з індивідуальних сільських господарств у 20 раз перевищує нормативи. У Росії з цим вже борються. Минулого року обсяг продажу «ДеЛаваля» там виріс на 250%. Тепер настав час і для України. Ми починаємо поки ще боязко. У портфелі «ДеЛаваля» — три потенційних проекти ферм на 250 корів, кожна в Черкаській і Київській областях. А з одним великим агрохолдингом ведуться переговори щодо створення комплексу, де доїння 2400 корів буде доручене 32 роботам. Як стверджує Красноруцький, наступного року звідти вже піде молоко європейського стандарту.

ДО РЕЧІ

Всеукраїнське об’єднання «Укрм’ясопродукт» пропонує для збільшення поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ), яке за останні три роки скоротилося майже на 1,25 мільйона голів, ввести спеціальні державні дотації для сільгосппідприємств-імпортерів племінної худоби. За розрахунками експертів, дотування ввезення тварин дозволить нарощувати поголів’я на 2—3% на рік. Глава уряду доручив міністру аграрної політики Юрію Мельнику розробити законопроекти щодо нульової ставки ПДВ та ввізного мита на племінне поголів’я, а також на технологічне обладнання для тваринництва, яке не виробляється в Україні.