Комунальна реформа готова

Наприкінці минулого тижня міністр житлово-комунального господарства України Олександр Попов виніс на обговорення громадськості нові підходи у реформуванні підвідомчого йому сектора. Запропоновані зміни містяться у проекті закону, який має на меті скорегувати діючу Загальнодержавну програму реформування і розвитку ЖКГ на 2004—2011 роки.

Стратегія реформування галузі передбачає шість завдань, які реалізовуватимуться, спираючись на економічне обгрунтування і фінансову підтримку бюджету та інвесторів. Відовідальність за їх виконання покладатиметься як на міністерство, так і на безпосередніх виконавців на місцях. Головні завдання — організація ефективного управління, демонополізація підприємств, створення конкурентного середовища, технічне переоснащення тощо.

В разі схвалення, заплановані перетворення в житлово-комунальному господарстві триватимуть з 1 січня 2008 року по 2012 рiк і потребуватимуть 83 мільярди гривень. Де ж знайти такі значні кошти? «Сьогодні галузь житлово-комунального господарства потребує збільшення фінансування, ми маємо реальні можливості за короткий проміжок часу досягти очевидних успіхів, але для цього нам потрібно активізувати роботу з міжнародними інституціями», — говорить Попов. За його словами, в рамках міжнародної співпраці можна знайти дві третини суми, а тридцять три мільярди гривень, «набравшись політичної волі на етапі становлення», повинен виділити уряд країни.

Твердження міністра щодо пріоритетності міжнародних інвестицій у справі порятунку українського ЖКГ є одним iз головних напрямків реформи, яку вже почали впроваджувати у життя. В рамках проекту «Сталий територіальний розвиток в Україні» запущено чотири комунальних пілотних проекти — у місті Прилуки Чернігівської області, Ромнах Сумської, Ізюмі Харківської, Свердловську Луганської.

Експеримент передбачає реалізацію нового програмно-цільового підходу використання бюджетних коштів. Суть полягає у розробці під державні кошти цільових програм (сьогодні їх 12, але кількість може змінитися, уточнив міністр) з чітко визначеними результатами, якісними і кількісними показниками. Після затвердження програм на державному рівні, їх виконання контролюватимуть підрозділи міністерства. Органи на місцях отримають можливість доповнювати кількість програм, спираючись на свій досвід у вирішенні подібних питань. «Кошти надходитимуть на розвиток тільки тих програм, які узгоджуватимуться з завданнями, поставленими на рівні уряду або Міністерства ЖКГ», — наголошує Попов (гадаємо, в першу чергу при цьому йдеться про кондомінізацію або, якщо хочете, нову колективізацію житлового господарства).

Паралельно міністерство вважає за необхідне розробити ефективні механізми використання грошових ресурсів. Нагальність цього питання в черговий раз підтвердила ситуація з чотирма мільярдами гривень, які виділив уряд на потреби ЖКГ цього року. За словами Попова, вони стали «серйозним викликом для міністерства» у питанні їхнього освоєння.

Частина програм, згідно з міністерським задумом, має стати своєрідним «пряником» для громадян, які об'єднуватимуться у кондомініуми. На міністерській мові він зеться «мотивацією», хоча, насправді, має маскувати добровільно-примусовий характер створення таких об'єднань. Держава має гарантувати мешканцям, що вступили до кондомініуму і погодилися взяти будинок на баланс цієї організації, виплату певної суми грошей для капітального ремонту та реконструкції їхнiх будинків. Та чи зможуть члени цих новітніх житлових колгоспів утримувати будинки за свій рахунок, якщо не зможуть скористатися прибудинковою територією та не матимуть змоги здавати в оренду торгові приміщення, які знаходяться у їхніх будинках?

Та й саму заяву Попова про надання з 1 січня 2008 року такого роду коштів виключно мешканцям кондомініумів можна поставити під сумнів хоча б тому, що ця ідея ще не обкатувалася ані в уряді, ані, тим більше, в парламенті. Серйозно про це можна буде говорити лише після затвердження бюджету-2008.

Ось тоді можна буде щось планувати. Та вже й нині Мiнiстерство ЖКГ прогнозує, що до кінця реформи, віддавши мешканцям 12 мільярдів гривень, водночас передасть їм, скинувши остаточно цей вантаж iз держави, 80% житлового фонду. Паралельно, переконаний міністр, вдасться майже повністю зняти й питання аварійності, досягнути запровадження ринкових відносин у галузі та надати можливiсть населенню формувати тарифну політику. Яких це фантастів начитався міністр у дитинстві? Чи, може, це далася взнаки попередня діяльність колишнього мера, який мав до своїх послуг допомогу одного великого підприємства і чималого банку? Втім, можливо, відповідальність за аварійність міністерству і вдасться з себе скинути. Але це ще не означає, що її не буде...

Звичайно, заслуговує на позитивну оцінку намагання міністерства зменшити енергозатратність ЖКГ. Цьому присвячена окрема програма, яка передбачає використання альтернативних джерел палива (торфу, соломи, водновугільного газу). «Наш підхід у її реалізації полягає в тому, щоб за рахунок державного бюджету підтримувати інвестиційні процеси. Тобто ми будемо шукати можливості надання конкретним підприємствам чи органам місцевого самоврядування дешевих фінансових ресурсів за рахунок скорочення процентів бюджетної сфери або за рахунок погашення частини кредитів, щоб ці проекти якомога швидше окупилися», — говорить міністр. Перспективність такого підходу підкріплює попередніми розрахунками: від 40 до 60 мільярдів гривень можна отримати під 15—8% річних. Пошук можливих партнерів триває, і перші результати пообіцяли оприлюднити наприкінці червня.

Таку «інвестиційну мотивацію» Попов пояснює бажанням відійти від прямих субвенцій (які не завжди ефективно використовуються) та підготовкою підприємств до інвестдіяльності. Останнє вимагає від них проведення енергетичного аудиту, плану інвестиційної діяльності й визначеної стратегії. Ті, хто не виконає цих умов, про згадані кошти можуть хіба що мріяти.

Покладаючи великі надії на міжнародну співпрацю, чиновники бачать невід'ємним партнером і місцеві органи влади. Активне їхнє включення стане можливе завдяки новому Податковому кодексу, який передбачає, що 15% податку на прибуток йтиме у місцеву казну. При цьому міністр покладається також на введення нового місцевого податку — збору на будівництво (у розмірі від 0,8 до 20%) від вартості споруди.

Так створюється новий варіант порятунку ЖКГ... Та чи витримає він критику та випробування часом? Зрозуміло, що розрубати житлово- комунальний гордіїв вузол одним ударом неможливо. Але й відкладати цю справу, дійсно, не можна.