Мармуровий стейк і його ціна

Навіть на найкрутішому столичному ринку — Бессарабському — далеко не завжди можна купити звичайну телятину. І це — показник. За словами екс-заступника глави Мінагрополітики й нинішнього керівника Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів Володимира Лапи, раніше в кожному селі було по два, а то й більше стад великої рогатої худоби, а тепер у наших селах і корову не завжди можна знайти. За першу половину цього року поголів’я великої рогатої худоби в Україні (без урахування тимчасово окупованої території Криму й Севастополя, а також частини зони проведення АТО) становить 4,316 мільйона голів, що на 2,4% менше, ніж на аналогічну дату 2015 року. Зокрема, поголів’я корів скоротилося на 3,5% — до 2,192 мільйона.

Проте фахівці галузі бачать можливості для того, щоб без великих витрат серйозно підвищити її економіку. Економіст департаменту технічної співпраці Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак поділився з журналістами цікавою інформацією. За його словами, робоча група по ринку м’яса, створена Мінагрополітики за підтримки ФАО і Європейського банку реконструкції й розвитку, розробила автоматизований баланс попиту й пропозиції на м’ясо в Україні, що дозволяє швидко й ефективно відстежувати ситуацію на цьому ринку й прогнозувати її розвиток. Сьогодні ціни на м’ясо в Україні більш-менш стабілізувалися, зазначає економіст, але порівняно зі світовими вони на досить низькому рівні. Ця обставина, як вважає експерт, є негативною для вітчизняного виробника, але водночас створює передумови для інвестицій у переробку й розвиток експорту м’яса й м’ясопродуктів.

Ярмак стверджує. що в липні експорт м’яса з України активізувався, тоді як до цього його (окрім м’яса птиці) практично не було, що пов’язано із забороною з боку РФ, яка раніше була основним партнером. І добиватися доступу в інші країни виявилося набагато складнішим, ніж розраховували багато компаній. До того ж сьогодні в Україні, розповів фахівець ФАО, дуже мало компаній, що займаються вирощуванням великої рогатої худоби до м’ясних кондицій. І споживання яловичини в Україні постійно падає. Сьогодні воно знизилося до однозначних цифр, і в загальному харчовому балансі яловичина практично непомітна. Це пояснюється як економічними причинами (низькою купівельною спроможністю населення), так і відсутністю доброякісного продукту.

«Заможніша частина населення, — зазначає Ярмак, — яка може обідати або вечеряти у ресторанах, знає, що таке справжній стейк. Але більша частина населення України сприймає яловичину як дієтичне, але не дуже смачне й, можливо, жорсткувате м’ясо». При цьому експерт підкреслює, що в домашніх господарствах, де велику рогату худобу відгодовують екстенсивним способом, витрачають на це приблизно стільки ж коштів на кілограм живої ваги, скільки й при інтенсивній відгодівлі. Але при цьому тварини ростуть повільно, і їхня забійна вага на 100—200 кілограм нижча, ніж у інших країнах світу, де вирощують якісну яловичину. Відповідно, закупівельна ціна м’яса, виробленого населенням й підприємствами України майже вдвічі (на 80%) нижча, ніж в інших країнах.

Але у світі на яловичину досить високий попит, і ми могли б її імпортувати (у мусульманських країнах узагалі не їдять свинину), оскільки у нас є логістичні переваги перед США, Бразилією, Аргентиною, які є основними постачальниками цього продукту, — ми ближче до країн-споживачів. Дуже привабливий для нас ринок — це Євросоюз, який історично є нетто-імпортером яловичини. І якщо не рахувати меду, то це найдоступніший для нас ринок ЄС. «Проте це просто та ягідка, яку ми не помічаємо й не зриваємо, хоча здатні це зробити, — зазначає Ярмак і додає: — У нас є всі розрахунки, що дозволяють налагодити ефективну відгодівлю молодняка навіть молочних порід. «Сьогодні ці бички для нас практично втрачені, — підкреслює економіст. — Ми їх забиваємо, коли їм щойно два-три дні, і ціна, яку господарства отримують за живу вагу навіть при експорті, лише на 10—20% вища, ніж при реалізації вдома. Але в будь-якому разі вона на 70% нижча, ніж отримують за свою продукцію тваринники в інших країнах».

Андрій ЯРМАК: Повна картинка щодо перспектив яловичини буде представлена лише наприкінці року. На які ринки, за якими цінами, який саме продукт, відповідно до якої логістики, в якій упаковці, а головне — з ким у співпраці можна буде постачати. Але починати треба з того, де і як відгодовувати й переробляти. Ми говоримо про те, що сьогодні Україна втрачає до 800 тисяч бичків молочних порід. Це величезна кількість, яку ми могли б перетворити на гроші, маючи достатню кількість фуражних культур, відходів переробки олійних і цукрового буряка, відходів виробництва, наприклад, пива й інших видів алкоголю...

Ще більша проблема, за його словами, переробка. «Правильний» стейк  вимагає глибокої переробки, щоб можна було продавати все, а не лише найкращі шматочки м’яса. А у нас практично немає таких підприємств, які мають бути досить потужними, — з обсягом забою 20-25 тисяч голів на рік. «Лише таке підприємство, за нашими попередніми розрахунками, може бути ефективним і формувати експортні партії продукції для різних країн світу, — констатує Ярмак, але з жалем зазначає, що економічна частина переробки сьогодні ще не готова (не прорахована). «Повна картинка щодо перспектив яловичини буде представлена лише наприкінці року, — говорить він. — На які ринки, за якими цінами, який саме продукт, відповідно до якої логістики, в якій упаковці, а головне — з ким у співпраці можна буде постачати. Але починати треба з того, де і як відгодовувати й переробляти».

«Ми говоримо про те, що сьогодні Україна втрачає до 800 тисяч бичків молочних порід, — повторює експерт. — Це величезна кількість, яку ми могли б перетворити на гроші, маючи достатню кількість фуражних культур, відходів переробки олійних і цукрового буряка, відходів виробництва, наприклад, пива й інших видів алкоголю...» Ярмак також пояснив, що зараз у відгодівельних господарствах двомісячних бичків зазвичай переводять на пасовища. І в цьому випадку на стейки вже не доводиться розраховувати, а забивають таких тварин вагою до 200 кілограмів. Але ще два місяці відгодівлі протеїновими кормами дозволяють довести їхню вагу до 400—450 кілограмів і отримати в результаті переробки так звані мармурові стейки, що мають добрий попит у всьому світі й високо цінуються. Саме на такій продукції Україна могла б додатково заробити мільярд доларів, упевнений Ярмак.

Але на шляху цієї впевненості, як пояснив національний експерт ФАО Віталій Башинський, стоять високі санітарні й фітосанітарні норми, передбачені системою зовнішнього державного контролю в Євросоюзі. Уперше Україна намагалася подолати цей бар’єр і отримати доступ своїй яловичині до ЄС ще 2008 року. 2009 року у нас побувала відповідна місія, й Україна отримала 15 зауважень. Більшу частину порушень одразу усунула, а з рештою забарилася. Процедура була пролонгована ще й тому, що система фітосанітарного контролю увійшла в період реформування. І коли Євросоюз нагадував про незавершену процедуру, то відповідна служба посилалася на реформування.

У такому ж стані перебувало й Агентство з ідентифікації тварин, а саме до нього були головні зауваження ЄС. Україна з 1992 року є членом Міжнародного епізоотичного бюро (правильніше — Міжнародної організації захисту здоров’я тварин), до якого входять понад 180 країн світу. 2009 року Україна отримала позитивну оцінку цього бюро. Але у зв’язку з реформуванням згаданого агентства сьогодні необхідно отримати повторну оцінку щодо його відповідності стандартам бюро. Щодо більшості хвороб тварин, внесених до списку бюро, наша країна є благополучною. Але з’явився ще один стандарт, у якому перераховані хвороби, небезпечні як для тварин, так і для людини. І Україна має ще отримати певний статус щодо тієї або іншої хвороби.

2014 року проводилися переговори з Єврокомісією, й оскільки всі 28 країн ЄС мають статус благополуччя щодо губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби, то й  Україні запропонували отримати такий статус або хоча б переконати, що країна на шляху до його здобуття. Але для цього слід скласти план відповідного моніторингу, й держава щороку має виділяти на це кошти й проводити відповідні дослідження. Поки вони в Україні не почалися, зазначає Башинський. І це одна з основних причин того, чому так важко пробивається наша яловичина до Євросоюзу.

Р.S. На вчорашньому засіданні Кабміну було розглянуто порядок використання коштів державного бюджету на відшкодування фізичним особам — власникам тваринних витрат на оплату послуг з їх ідентифікації й реєстрації.