Мін’юст незадоволений законом про банкрутство

Більше чи менше банкрутств буде в країні, хто виграватиме судові процеси, боржник чи кредитор, після того, як минулої середи було оприлюднено указ Президента України від 30 травня? Відповідно до цього документа, Міністерство юстиції отримало статус державного органу в питаннях банкрутства.

Випадково чи ні, але за день до виходу зазначеного указу експерти обговорювали майже таке саме питання: «Нова редакція закону про банкрутство. Хто виграє: боржник чи кредитор?». Прямої відповіді не прозвучало, зате фахівці висловили припущення, що після прийняття підготовлених Мін’юстом змін до закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (він набрав чинності лише в січні 2012 року) чимало арбітражних керівників, які є провідними фахівцями при супроводі процедури банкрутства, можуть піти з ринку і з професії. Причина? Запропоновані зміни зменшують їхню захищеність. Таку думку висловив під час обговорення президент Спілки кризових менеджерів України Павло Міхайліді.

Щоправда, заступник начальника управління з питань банкрутства Мін’юсту Юліан Хорунжій переконував, що новою редакцією закону про банкрутство передбачено створення саморегулюючих професійних організацій. Вони, за його словами, «нарівні з державою братимуть участь у регулюванні діяльності арбітражних керівників». За словами Хорунжого, «арбітражні керівники виведені зі статусу фізичних осіб-підприємців, і нарешті це буде професійна діяльність».

Міхайліді вважає, що зміни до закону про банкрутство не підуть на користь ні кредиторам, ні банкрутам. Він критикує не лише зміни, підготовлені Мін’юстом, що «не створюють умов для розвитку професії арбітражного керівника», а й чинний закон: «З січня та мала кількість арбітражних керівників, які сьогодні ще працюють, уже не бачать себе на цьому ринку, як то кажуть, вони вже змотують вудки. Тобто система регулювання арбітражних керівників, що передбачається, не дасть можливості приходити на ринок професіоналам. Закон не створює умов для цього. Адже арбітражний керівник — найголовніша діюча фігура, від професіоналізму й порядності якої залежить результат проведення процедури банкрутства». Замість професійно підготовлених фахівців супроводжувати банкрутство будуть «кишенькові люди», — іронізує Міхайліді. «Насправді жодного саморегулювання не буде, — стверджує він. — Ми не бачимо в ньому (у законі про банкрутство) продуманої моделі, ми не бачимо там системного захисту інтересів арбітражних керівників». Закон, на думку Міхайліді, не працюватиме на інвестиційну привабливість України — він не захищає права власників.

Сьогодні, за словами Міхайліді, діяльність арбітражних керівників регулюється державою через ліцензування (відповідно до закону про ліцензування). Якщо за порушення якихось ліцензійних умов ліцензія анулюється, фахівець має право звернутися до експертної апеляційної ради при Держпідприємництві, й там його право можуть відстояти. Міхайліді передбачає, що після внесення до закону про банкрутство останніх змін Мін’юсту випадки тиску на арбітражного керівника почастішають. Їхня мета — забезпечити тому чи іншому учасникові процесу певні переваги в справі про банкрутство шляхом усунення арбітражного керівника. І сьогодні вже арбітражних керівників призначають не за клопотанням і на користь комітету кредиторів, зазначає Міхайліді. А нова редакція призведе до того, що господарський суд у автоматичному режимі призначатиме керівників. І, скажімо, справами фірми масштабу «Криворіжсталі» випаде займатися людині, котра не має відповідного досвіду.

Крім того, як зазначає президент кризових менеджерів, мін’юстівські зміни до закону про банкрутство не враховують інтересів арбітражних керівників у визначенні гонорарної політики. «Арбітражні керівники, — дивується кризовий менеджер, — чомусь стоять в одному ряду з працівниками підприємства, перед якими є заборгованість... На його думку, за допомогою такої схеми арбітражного керівника просто підштовхують до незаконних платежів». «Ми повинні мати можливість «по-білому» заробляти, — підкреслює Міхайліді, — і не йти ні з ким на змову, не потрапляти в залежність ні до кредиторів, ні до боржників». «Якщо звернутися до статистики за 11 років існування закону про банкрутство, — аналізує Міхайліді ситуацію з корупцією в середовищі арбітражних керівників, — то в нас третя черга. Тому винагорода арбітражному керівникові в повному обсязі не виплачувалася практично ніколи».

Радник правової групи «Павленко та Побережнюк», адвокат Тетяна Ігнатенко згодна з Міхайліді, але в той же час зауважує, що в чинному законі є чимало пропусків. Вона розповідає про випадок з власної практики, коли заставний кредитор навіть не міг потрапити до комітету кредиторів. Та все ж таки, на думку Ігнатенко, зміни до закону все-таки здебільшого спрямовані на те, щоб підтримати економічні реформи.