Навіщо водоканалам екологічна «броня»

«Цивілізація починається з каналізації», — нагадав журналістам глава правління — генеральний директор ПАТ «АК «Київводоканал» Андрій Білик перш ніж продемонструвати кадри недавньої аварії на колекторі столичної каналізації. «Наприкінці липня — початку серпня Київ фактично стояв за крок від повторення харківської техногенної аварії в середині 90-х років, — розповідає головний водопровідник столиці, — яка на три місяці залишила промислове місто-мільйонник не лише без каналізації, а й без питної води».

Пошкодження колектора у нас виникло внаслідок зсувних процесів на куренівських пагорбах, говорить Білик, а журналісти бачать на екрані якісь адміністративні будови, що провалюються в глибоку воронку, і бурхливий потік, що відносить уламки кудись углиб землі. «Стоків тут щодоби до 240 тисяч кубометрів — стільки ж, скільки води в чотирьох таких річках, як Либідь», — пояснює глава «Київводоканалу», маючи на увазі один з притоків Дніпра, що проходить центром столиці. Потім ми бачимо екскаватор, що дивом утримується на землею, й фактично героя-електрозварника, що веде у 35-градусну спеку свій шов усередині каналізаційної труби. Роботи з усунення аварії велися цілодобово, не припиняючись ні на хвилину. 6 серпня було прийнято рішення обмежити водопостачання 300 тисячам киян до рівня протипожежної й екологічної потреби.

«Я як ніхто раділа, коли сталася ця аварія», — говорить і тут же вибачається за це перед присутніми киянами директор підприємства «Білоцерківвода» Ольга Бабій. «Я теж живу в Києві, на Оболоні, — продовжує вона, — і в мене в ті дні теж не було води, але цей випадок показав, що впродовж двох десятиліть ставлення до того, що лежить під землею, завжди виходило з того, що воно, мовляв, нікуди не подінеться й ніколи нас не наздожене. На жаль, те, що ми зараз побачили, — результат популізму й безвідповідальності. Білик тільки що казав, що у нього й зараз 15 різних аварій на мережах. І кожен з моїх колег в інших містах перебуває в подібній ситуації, нехай і меншого масштабу, 3—5 разів на рік, просто про це ніхто вголос не говорить. У нас зараз усе недобре».

«До яких наслідків можуть призвести віялові відключення електроенергії, якщо вони торкнуться також водоканалів? — запитує молодий директор і пояснює: — Якщо в мережі не стало електроенергії, відразу ж припиняють роботу повітродувки, що підживлюють киснем бактерії, які очищають каналізаційні стоки. За годину бактерії починають гинути, а через шість — їх уже не залишається. А щоб каналізаційні споруди запустити знову, треба витратити від 30 до 45 днів».

За словами Бабій, в разі відключення електроенергії на термін більше 6 годин міста, що мають подібні системи очищення стоків, можуть залишитися на місяць без каналізації. А ще є каналізаційні насосні станції. Коли їх знеструмлюють, то відновити їхню роботу за допомогою таких джерел струму, як дизельні генератори, неможливо. І якщо, наприклад, у Білій Церкві зупинилася головна каналізаційна насосна станція, то за три години 20 тисяч кубометрів стоків потрапляють на прилеглу територію і в річку Рось.

Така ж ситуація і з рештою насосних станцій. Спочатку стоки потрапляють в елетродвигуни, а через три години — на поверхню. «Якщо каналізаційна насосна станція зупинилася, я як директор не менше ніж через 30 хвилин зобов’язана дати команду зупинити подачу води місту, — розповідає Бабій, — щоб зменшити стоки, навантаження на екологію й так далі, тож уже через добу після знеструмлення каналізаційних насосів будь-яке велике або маленьке місто залишається без води. Одразу припиняють роботу всі теплопункти, а взимку треба ще й воду з них спустити, щоб не розморозилися».

«Ці техногенні жахи — реальність нашого часу, — говорить Бабій і продовжує: — Для цього можуть бути дві причини: заборгованість за електроенергію (сьогодні у водоканалів вона становить близько двох мільярдів гривень, хоча розрахунки за неї покращалися, але залишаються ще старі борги 2011—2013 рр.) і віялові відключення всіх споживачів». Директор «Білоцерківводи», а також член Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» запевняє, що і її підприємство, і всі інші водоканали країни готові до роботи в осінньо-зимовий період. «У нас працюють фанатики, які з абсолютно незрозумілих причин люблять цю роботу», — іронізує вона, але тут же й уже цілком серйозно просить заступника глави Мінрегіонбуду Едуарда Кругляка і члена НКРЕКП Руслана Машляковського допомогти ввести для водоканалів екологічну броню, щоб захистити їх від відключень електроенергії. Щоправда, при цьому вона пояснює, що за броню треба спочатку заплатити, а грошей на це немає — тариф не передбачає.

Білик теж розважав журналістів своїм відео не просто так. Його основний посил полягав у тому, що нові економічно обгрунтовані тарифи на воду та водовідведення — це добре. Але вони, за його словами, спочатку дозволяли платити лише зарплату й за електроенергію. Але зараз уже знову відстали від зростаючих тарифів на електроенергію, потребують перегляду і включення в них інвестиційної складової. Білик закликав громадян зрозуміти, що економічно обгрунтовані й регулярно, слідом за тарифами на електроенергію, оновлювані тарифи на воду, гарантують якісну водопідготовку та стійку роботу каналізації. А також нарікав на те, що у «Київводоканалу» дуже поганий головний акціонер — міська община, що не виділяє підприємству коштів на оновлення мереж і устаткування. Єдиний ефективний проект, здійснюваний у столиці за допомогою японських інвестицій, — це реконструкція Бортницької станції аерації.