Неотримані сертифікати: що далі?
Президент повернув на повторний розгляд до Верховної Ради прийнятий нею з вражаючою швидкістю (два читання за годину) Закон "Про обіг та погашення не отриманих громадянами України приватизаційних майнових сертифікатів та створення Фонду соціального захисту". На це й слід було чекати - настільки, говорячи словами виконуючого обов`язки голови Фонду держмайна України Володимира Ланового, "нова схема незграбна і юридично неправомірна".
Документ ставив крапку у перманентній боротьбі поглядів в. о. голови ФДМУ і депутатів на дальшу долю не отриманих до 1 жовтня 1997 року ("вистражданий" Лановим термін видачі) приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС).
За даними ФДМУ, на кінець липня громадянами України отримано 44486 тис. ПМС - 87,37% від загальної кількості приватизаційних паперів. З них вкладено 36700 тис. Основна форма використання ПМС - сертифікатні аукціони.
Цілком зрозуміле політичне підгрунтя відхиленого Президентом документа: відповідно до нього, неотримані приватизаційні папери мали б перейти у власність новоствореного Фонду соціального захисту (ФСЗ), втрачаючи свій іменний статус. Акумульовані ПМС обмінювалися б на акції підприємств за їхньою номінальною вартістю, акції продавалися б на конкурсних засадах, а виручені кошти спрямовувалися б на соціальні програми. Добрі наміри депутатів мав би підтримати Фонд держмайна, який зобов`язали задовольняти заявки ФСЗ щодо виділення пакетів акцій розміром до 10% від статутного фонду підприємств, серед яких називався й Миколаївський глиноземний завод.
Благородна турбота Верховної Ради про соціальний захист ледь не породила другий державний орган приватизації, наглядовою радою якого керувала б сама Верховна Рада. Нарешті, вона б фактично здобула право розпоряджатися коштами, одержаними від приватизації, а це вже суперечить Конституції.
Відомо, що проект ФСЗ - лише один із кількох парламентських варіантів використання неотриманих ПМС. Можливо, восени депутати "доопрацюють" цей проект, можливо, висунуть альтернативний. Але зрозуміло, що за право розпоряджатися величезною державною часткою майна, яка мала б належати приблизно семи мільйонам чоловік, що не забрали свої приватизаційні папери, боротьба триватиме не на жарт. Сам Лановий, до речі, прихильник зняття обмежувальних термінів щодо видачі сертифікатів. Кінцевий термін, на його думку, порушує право людини на отримання її частки державного майна. Навіть якщо ця людина втратила довіру до приватизаційної політики держави.
Наскільки відомо "Дню", плани Ланового щодо використання сертифікатів для продовження масової приватизації протягом двох найближчих років не знаходять підтримки навіть у його найближчого "фондівського" оточення.
