«Право ходу перейшло від «темних» до «свiтлих»

Коли ми записували це інтерв’ю я запитала: вас не зачіпає той факт, що про цей уряд кажуть як про «яловий» і корумпований? Не хочете піти, щоб не асоціюватись з цими поняттями?». На що Максим Нефьодов мені відповів: «Ні. Я про це зараз не думаю... Якщо ми всі будемо лише зі сторони дивитися й казати «ай-я-яй, працюйте краще», результату не буде».

А позавчора ситуація кардинально перегралась. Заступник міністра економічного розвитку та торгівлі написав на своїй сторінці у «Фейсбуку», що вирішив піти з посади, бо «продовжувати працювати так — це «смерть від тисячі порізів». Мало користі, багато спалених сил, які можна використати для реформ значно корисніше».

Схоже, план протидії «світлих» таки виявився не настільки ефективним, як вони  думали і нас переконували.

Про реформу державних закупівель і її результати — в інтерв’ю «Дню» наразі заступника міністра економічного розвитку та торгівлі у відставці Максима НЕФЬОДОВА. 

«УСІ ЗАРАЗ БОРЮТЬСЯ З КОРУПЦІЄЮ, АЛЕ НЕЕФЕКТИВНІСТЬ  ПРИНОСИТЬ НЕ МЕНШЕ ШКОДИ»

— Минув рік як ви з командою прийшли проводити реформи в уряд. Прийшли з бізнесу, з Майдану... Що вдалося зробити  із запланованого? Що є підсумками року вашої роботи в Міністерстві? Система електронних закупівель?

— ProZorro — один із 14 проектів реформи державних закупівель. Це, звичайно, найважливіший і найбільш видимий елемент, але він не єдиний.

Жоден з елементів сам по собі не є панацеєю. Адже те, що сьогодні відбувається в державних закупівлях, це «війна» — війна між тими, хто хоче проводити їх прозоро й ефективно, і тими, хто хоче робити все навпаки, щоб отримувати зиск. Кожен з елементів реформи — це зброя проти конкретного виду махінацій чи неефективності.

Всі зараз борються лише з корупцією, але неефективність, як на мене, приносить не менше шкоди держави ніж корупція. Найбанальніші причини — дуже погане планування, все в останній момент, треба закуповувати в першого-ліпшого... І зрештою на виході — може, й без корупції, а результат «нульовий» — купили за державні гроші втридорога неякісний товар.

— Хто перемагає зараз у цій війні?

— Можу сказати точно, що право ходу перейшло від «темних» до «світлих». Ми почали робити реально ефективні кроки в налагоджені прозорої та ефективної системи державних закупівель. Зрозуміло, що це викликає суттєву протидію. Але в нас є чіткий план щодо досягнення результату. І цей результат вже підкріплено цифрами. Ми вже зекономили 500 мільйонів гривень за 2015 рік. За 2016 рік плануємо зекономити на держзакупівлях в 10 раз більше — 5 мільярдів гривень. А в 2017-му — ще в 10 разів більше — до 50 мільярдів гривень...

«ЗА 2016 РІК ПЛАНУЄМО ЗЕКОНОМИТИ НА ДЕРЖЗАКУПІВЛЯХ У 10 РАЗ БІЛЬШЕ, НІЖ 2015-го, — 5 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ»

— Як ви рахуєте?

— Усі 14 елементів реформи призводять до одного — збільшення конкуренції. Суть закупівлі одна — на тендер повинні відкрито прийти багато недискримінованих учасників, які не вступатимуть між собою в зговір, і подати заявки, а покупець — держава — вже обере найкращі для неї умови. Є проблеми по обидві сторони барикади. Але що вищої ми досягнемо конкуренції, то кращими будуть умови по ціні, якості.

Результуючий показник у паперових закупівлях — 2,1 учасника на тендер. В електронних — вже наближається до 2,8. Ось ця різниця й забезпечує економію у більше ніж 12% від суми тендерних закупівель, яка в нас зараз є.

— А звідки ви взяли показники економії у 5 чи 50 мільярдів?

— В закупівлях пілотного проекту було трохи більше 2% всіх державних закупівель — і ми зекономили 500 мільйонів. Реформа йде — прийнято законопроект №3559 — відповідно з 1 квітня буде вихід першої хвилі великих державних підприємств та центральних органів влади на обов’язкове використання ProZorro, з 1 серпня — друга хвиля. Тому за цей поетапний етап переходу економія буде близько п’яти мільярдів. А вже 2017-го, коли буде перший рік повного функціонування нової системи державних закупівель, буде економія близько 50 мільярдів грн.

— Що з цими грішми робитиме держава? Кому та куди вони підуть?

— Все залежить від конкретного замовника. Наприклад, є бюджет міністерства, в якому закладено один мільйон гривень на закупівлю чогось — витратили 800 тисяч. Отже, 200 тисяч гривень зекономили. Ці гроші залишаються в бюджеті, і відповідно, зменшують бюджетний дефіцит. Деякі замовники пускають їх на якісь потреби — наприклад в Міноборони був випадок, коли вони офіційно заявили, що зекономлені кошти на закупівлі форми вони направлять на закупівлю спорядження для сил спецпризначення.

У багатьох замовників є куди витрачати зекономлені кошти. Наприклад, якщо ми можемо побудувати дорогу за 80% від запланованої ціни, то краще добудувати більше дороги.

Підсумовуючи: немає єдиного бюджетного правила. Все залежить від конкретних потреб.

«ХТОСЬ ЗАРОБЛЯВ 50 МІЛЬЯРДІВ НА РІК, А ТЕПЕР НЕ БУДЕ...Є САБОТАЖ, Є ПРОТИДІЯ»

— Чи усі державні органи виконавчої влади радо сприйняли реформу?

— Ні. Ці 50 мільярдів гривень економії — не якась віртуальна сума. Це — чийсь прибуток. Хтось заробляв 50 мільярдів на рік, а тепер не буде. Як ви думаєте, вони радо сприйняли цю реформу?! Зрозуміло, що вони категорично проти. Є саботаж, є протидія. Більш реформаторські міністерства, обладміністрації, мерії і держпідприємства сприймають добре, бачать можливість збільшити ефективність та покращити свою роботу, зробити нормальний позитивний  піар на цьому — було грошей на 8 шкільних автобусів, провели через систему ProZorro, купили 11.

Є й приклади, коли люди відмовляються виходити на електронні держзакупівлі, кажуть: це ж не обов’язково ще, от коли закон зобов’яже, тоді й перейдемо...

— Є певні «прапори», на яких дивляться інші. От Міністерство економічного розвитку, наприклад, є таким прапором для держпідприємств...

— Ми якраз не є великим закупівельником.

— Але якби ви лише розповідали, яке хороше і правильне ProZorro, а самі ним не користувались, то...

— Свої закупівлі ми перевели. Папір і канцелярію ми купуємо через ProZorro.

Але наші флагмани в уряді — це Міноборони, який, зусиллями волонтерського десанту є лідером за обсягом закупівель у системі, в тому числі. Вони єдині отримали можливість проводити надпорогові тендери. Всі інші можуть проводити закупівлі до 200 тисяч гривень.

За кількістю тендерних закупівель одним із лідерів є Міністерство інфраструктури. У нас тісна співпраця з КМДА, Дніпропетровською, Черкаською ОДА. Цей перелік можна ще продовжувати...

— А Державне управління справами? ДУСя була «героїнею» багатьох скандальних розслідувань щодо зловживань на тендерах...

— Я знаю, що вони приєдналися. Але не впевнений, що вони перевели багато. У них велика кількість надпорогових закупівель, які навряд чи можливо так легко реформувати. Фізично закон поки що не дозволяє їх перевести.

Повірте, у нас ще є багато можливостей для економії. Статистично ситуація виглядає не так, як у пресі. ЗМІ, звичайно, звертають увагу на високопрофільні підозрілі великі угоди. Насправді ж найбільша кількість грошей втрачається на відносно низькопрофільних закупівлях.

«МИ БУДУЄМО НАШУ СИСТЕМУ КРАЩОЮ, НІЖ У ГРУЗІЇ»

— Два роки тому я була в Грузії, і знайомилась із їхніми досягненнями в реформах, зокрема в секторі державних закупівель. Так от бідою тамтешніх реформаторів цієї сфери було те, що вони виокремили засекречений сектор держзакупівель. До нього у громадськості найбільше запитань і претензій. Знаю, що по цьому проекту ви працюєте з грузинськими консультантами. Скажіть, в Україні ми теж маємо такі «секретні файли»?

— Ми хочемо побудувати нашу систему кращою, ніж у Грузії. Для порівняння: у них середня кількість учасників на тендері — 1,9. Так, вони — менша країна, але все одно це не той показник, яким можна пишатися, та до якого прагнути.

Те, що ми прийшли до столу останніми, грає нам на руку — ми маємо змогу, вивчивши інший досвід, зробити найкраще.

Проблема Грузії в тім, що в них це робиться на моносайті. А це означає, що треба змусити усіх постачальників зареєструватись на одному майданчику. Замовників примусити це зробити, звичайно, можна: видати закон.  А як змусити сотні тисяч комерційних компаній прийти, зареєструватися, активно моніторити та брати участь в закупівлях на новоствореному сайті, якщо більшість з них взагалі не хочуть зв’язуватися з державою? Ми проводили дослідження, результати якого показали, що лише 12 % компаній вважають себе потенційними постачальниками держави. Причини різні. Від банальної неприязні — держава зробила все, щоб відштовхнути приватний бізнес. З іншого боку є просто нерозуміння того, що державні закупівлі — це теж ринок. Держава — найбільший покупець у країні, але цей аспект більшість приватного бізнесу не сприймає.

І якщо у вас — моноплатформа, а вам треба затягнути на неї постачальників, щоб збільшити конкуренцію (якщо ви цього не зробите, то навіть у найпрозорішій системі буде монополізм і високі ціни), виникає купа проблем, пов’язаних із часом і грішми... Ми хочемо цього уникнути. Тому в нас — гібридна система. Є єдине ядро, як у Грузії, і портали доступу до нього з інших веб-майданчиків.

Повністю мультиплатформенні системи, як-то в Португалії та Іспанії, зарекомендували себе не дуже добре. Це — інша крайність. Уявіть ситуацію, за якої кожне відомство, міністерство, адміністрація оголошує тендер окремо на своєму сайті. У потенційного постачальника — двісті сайтів, на кожному з них потрібно зареєструватися, кожен із них має свій інтерфейс, а якщо змінюється законодавство, то взагалі біда, бо бізнес не знає, з якою швидкістю кожен з органів буде його втілювати, і так далі...

Тому у нас є єдине ядро — це база даних, модуль транзакцій, ризик-менеджмент... Те, чим опікується Міністерство. Оце і є ProZorro у вузькому сенсі цього слова. І є сайти, які забезпечують доступ до ядра. Наприклад, Укрзалізниця може зробити на своєму сайті відповідний модуль, бо їх потенційним постачальникам так зручніше шукати відомства про закупівлю.

Ми дуже сподіваємося, що після ратифікації відповідної угоди ми зможемо залучити когось з іноземних партнерів. І вони будуть давати доступ до українських закупівель через сайти...

Нам потрібно збільшити конкуренцію на держзакупівлях. Держава буде економити, отримувати послуги й товари кращої якості та боротися з корупцією лише тоді, коли буде високий рівень чесної конкуренції. Бо кожен новий чесний постачальник займає місце тих специфічних постачальників, які ніколи не працюють на відкритий ринок, а працюють  лише із держзамовниками...

«МИ ЗРОБИЛИ СИСТЕМУ OPEN SOURCE. ВОНА НІКОМУ НЕ НАЛЕЖИТЬ»

— Хто обслуговує систему, за які гроші та на яких правах? Адже відомі випадки — як  із держреєстрами — що держава за великі гроші наймала якісь компанії, котрі писали «суперпросунуті» програми, а потім ще брали мільйони за їхнє обслуговування, а щойно виникало бажання змінити цих «постачальників», вони вдавались до шантажу держави  втратою контролю над інформацією...

— Ми розуміємо цей ризик. І повинні його враховувати. Тому що найгірше, що може статися — це коли ми підемо (а ми тут всі сприймаємо себе як напівволонтерів), прийде хтось поганий і буде використовувати цю систему не для прозорих закупівель, а навпаки...

Зі свого боку ми намагаємось захиститися від таких ризиків. Саме тому зробили систему Open Source. Це означає, що вона нікому не належить, бо кожен може скачати копію з Інтернету. В такий спосіб ви можете пересвідчитись, що у цій програмі немає дірок, транзитних серверів, тощо. Я не хочу, щоб хтось вірив нас слово Максиму Нефьодову, чи Олександру Стародубцеву, так само я не хочу, щоб вірили на слово нашим наступникам. Ми перебуваємо в парадигмі того, що, якщо не контролювати, то навіть найкращі люди з найкращими намірами не застраховані від спокуси скористатися можливістю для особистого зиску.

Управління цим ядром передано державному підприємству «Зовнішторгвидав України». Воно, звичайно, кострубато називається. Ми хочемо перейменувати його в ДП «Прозоро». Але це підприємство уповноважене з управління державним порталом по електронним закупівлям. Воно прописано в відповідному законодавстві.

Сама розробка система відбувалась за контролю Transparency International. Ця організація й була реципієнтом донорських коштів, отриманих на розробку системи, поки вона була в пілотному режимі.

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.

Система є Open Source, тому говорити про те, кому вона належить — трохи абсурдно. Та все ж таки ДП «Зовнішторгвидав» отримало повністю офіційні права її використовувати, відмову від усіх прав розробників, тому що відомі випадки, коли через декілька років намагаються щось тягнути з держави... Ми хочемо, щоб цього ризику не було.

Підтримка системи, звісно, коштує грошей. Є два варіанти — бюджетне фінансування або заробляти самим. Ми пішли другим. Участь у тендері є платною. Єдине, що наша принципова позиція — на тендерах не можна заробляти. Тому ця плата за участь є лише ставкою за обслуговування інфраструктури. Але й тут є ризик, коли ми підемо, цю плату можуть підняти до захмарних цін, наприклад 20 тисяч доларів за участь у тендері, й зрозуміло, що всі намагання розширювати конкуренцію відразу помруть. Тому для замовника учать у тендері безкоштовна, для постачальника вона коштуватиме грошей. Зараз це — 135 гривень у пілоті. Але, побачивши, як це все працює, ми, швидше за все, будемо робити ступінчасту систему ставок — від 17 до 1700 гривень, залежно від розміру тендеру. Граничні суми для цих тендерів будуть встановлюватися КМУ. Це прописано в законодавстві.

«ЯКЩО ЩОРОКУ В СИСТЕМУ ПРИХОДИТЬ 50 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ НА ПІДКУП, ТО ПРОКУРОРІВ І ПОЛІЦЕЙСЬКИХ МИ МОЖЕМО ЗМІНЮВАТИ ХОЧ КОЖНІ ТРИ МІСЯЦІ...»

— Коли кажете, що відчуваєте себе в статусі напівволонтера, це ви на що натякаєте? Ви думаєте про те, щоб зараз піти з посади?

— Ні, звичайно. Я зараз про таке не думаю. У мене є великий проект. В тому числі й по реформі державних закупівель, який я маю довести до якогось логічного етапу. Не кажу до кінця, бо сам усіх застерігаю від трактування реформи як бінарного процесу: було дуже погано, 1 квітня запускаємо ProZorro на всю країну, і все стане дуже добре... Ні, ще багато роботи попереду. А запуск електронних закупівель — це дуже важливий елемент. Його можна трактувати як закладання фундаменту. Після цього слід зводити стіни. Надто багато речей стають можливими тоді, коли ваші дані стають електронними. У нас є проекти з типовими специфікаціями, наприклад. От ProZorro вирішує найпроблемніший момент виявлення переможця, але є питання ще й в тому, що закуповується... Якщо в нас дуже чесно закуповуються «Мерседеси» для держслужби?! Це — гарно, але... Тому ми розробляємо базу типових специфікацій — це шаблон: що конкретно має закуповуватися тим чи іншим державним органом... По-перше, це зменшуватиме навантаження на закупівельників — бо сьогодні кожен із будь-якого кінця держави купує, наприклад, стільці — як перший раз у світі: він змушений щоразу малювати специфікацію з нуля, і вона не завжди виходить якісно... Ви — чесний і порядний, і нічого красти не хотіли, але таку написали специфікацію, що вам продали лайно, або ж, навпаки, заточили під когось... Якщо замовник за наявності у нього стандартної специфікації по тендеру, її не використовує, це може наштовхнути систему ризик-менеджменту відреагувати. Наша мета — відшуковувати проблемні тендери ще до того, як вони закриватимуться...

— Ваша історія появи на держслужбі? Хто вам подзвонив із пропозицією?

— Навпаки, я дзвонив. Бо вирішив, що я маю бути учасником змін, яких я хочу своїй країні. Ту філософію, яку я виклав в нашій розмові, я ж не зараз придумав!

— Так кому треба було подзвонити, щоб досягати змін на посаді заступника міністра?

— Я знав багато членів уряду. І коли Кабмін зібрався, я написав багатьом із них, що готовий взяти участь у роботі як волонтер, співробітник, радник. Потім мене скоординували з рекрутинговою компанією, яка здійснювала набір потенційних членів уряду. Я спілкувався з Peterson Partners. Пройшов декілька співбесід. В тому числі — з Абромавічусом. І зрештою мені запропонували цю посаду. В мене не було чіткого бажання йти в Мінекономіки. Я казав, що піду працювати в той напрямок, де зможу бути максимально корисним, і готовий був пропрацювати в державній службі півтора року...

РУБРИКА МАКСИМА НЕФЬОДОВА У «ФЕЙСБУКУ»

ПЕРЕМОГА ТИЖНЯ:

Украерорух/UkSATSE замовляв проектно-кошторисну документацію для одеського диспечерського центру

Бюджет: 800 000 грн.

Сума договору: 506 000 грн.

Економія: 45%

Переможець: ТОВ «Цивільпроект»

В тендері взяло участь 6 компаній, 5 з яких активно торгувались.

ЗРАДА ТИЖНЯ:

Департамент економіки та інвестицій КМДА закуповував послуги із організації конференцій

Бюджет: 40 000 грн.

Сума пропозиції: 50 грн.

Сума договору: 39 050 грн.

Економія: відсутня

Переможець: ТОВ «Туристична компанія «Київський Супутник»

Аукціон не відбувся.

Тендер оголошено 02.12 на проведення конференції 09.12.

Для надання пропозиції замовник відвів аж 9 годин, з 9-00 до 18-00 04.12. Лише один продавець подав пропозицію, причому по явно фейковій ціні, щоб виключити участь когось іншого. Але в договорі про надання послуг №КИСВ/2015 вартість підняли фактично до бюджету.

Дуже ймовірно, що це наслідок поганого планування, яке призвело до того, що зробили псевдозакупівлю у заздалегідь відомого переможця. Не виключаю, що постачальник зробив помилку при введенні даних, часу не було, захід треба проводити, переоголошувати нема часу і всьо такоє...

Але має бути соромно...

* пост від 1 лютого 2016 року