Про що вчора Азаров та Медведєв не сказали публічно

Учора в Москві відбулася зустріч прем’єр-міністрів України і Росії — Миколи Азарова і Дмитра Медведєва. Вона тривала перед засіданням Вищої Євразійської економічної ради. На розмову у двох прем’єрів була година. Принаймні стільки, за словами прес-секретаря українського очільника Кабміну Віталія Лук’яненка, тривала зустріч його патрона.

Перший транш з 15-мільярдного доларового кредиту та згадка про необхідність «реанімувати втрачені взаємини». Ось таке скупе «меню» публічної розмови двох прем’єрів презентували громадськості. Взагалі ж, за словами того ж таки Лук’яненка, високопосадовці говорили про розвиток двосторонньої кооперації та спільні проекти. Деталей — жодних.

Утім, як повідомило вчора інформагентство УНН з посиланням на своє джерело, український прем’єр начебто запланував підписання у Москві близько 60 угод, що стосуються Митного союзу (МС). За словами співрозмовника агенції, серед іншого в документах мова мала піти про уніфікацію митно-тарифної політики України з країнами Митного союзу. Втім, цю інформацію одразу спростувала прес-служба КМУ, назвавши її «100% дезінформацією громадськості». «Прем’єр-міністр України Микола Азаров жодних угод підписувати не буде», — наголосили у прес-службі уряду. Але на останок додали, що країна продовжить роботу з відновлення нормального торговельно-економічного режиму з країнами МС.

За інформацією співрозмовника «Дня» у КМУ, поїздка прем’єра дійсно має більш погоджувальний характер уже досягнутих з Москвою домовленостей. Хоча, за його словами, в підсумку не виключено підписання майже 10 угод, які не встиг скріпити підписом 17 грудня Віктор Янукович. За даними джерела, все мало б вирішитися на місці. На момент здачі номеру офіційного підтвердження цієї інформації не було.

Хоча за даними російської прес-служби уряду, які озвучувалися на напередодні зустрічі Азарова і Медведєва, питання для обговорення були: торговельно-економічні, енергетичні та кредитно-фінансові. То за що ж конкретно могли говорити і торгуватися прем’єри України та Росії? Про це «День» запитав українських та російських експертів.

«НАМ НЕ ЗБИРАЮТЬСЯ ЙТИ НА ПОСТУПКИ В ГАЗОВІЙ СФЕРІ — І ЦЕ ОЧЕВИДНО»

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «Номос»:

— ...На порядку денному під час візиту в Кремль могло виплисти не поглиблення співпраці, а тотальна здача. І немає значення, що буде першим: «Турбоатом»... чи ГТС. Це не принципово. Країна потрапила в русло річки, з якого не можливо вигребти, якщо плисти проти течії. І нюанси «здачі» залежать від того, що скажуть у Кремлі... Зараз найвірогідніше в Москві виписуються механізми, які раз і назавжди для «Газпрому» вирішать питання володіння української ГТС та компенсації російському монополісту зниження ціни на газ для України (адже «Газпром» — не благодійна організація)... Нам не збираються йти на поступки в газовій сфері і це очевидно. І ось чому. В чинному газовому контракті передбачається щоквартальна зміна ціни на газ з урахуванням зміни вартості нафти на світовому ринку і враховуючи базову ціну газу 450 доларів за тисячу кубометрів. А зараз принцип визначення ціни газу став більш волюнтаристським. У підписаному 17 грудня додатку до газового договору немає жодних критеріїв для формування ціни на газ для України. Єдине, що там є, — коефіцієнт, який у підсумку і впливає на кінцеву вартість. Так от, він визначатиметься абсолютно волюнтаристські. Кожного кварталу робиться обрахування цього коефіцієнта, аби отримати 268 доларів за тисячу кубометрів. Це означає, якщо Україна рухатиметься шляхом євразійської інтеграції, то ціна буде 268 доларів у першому, другому, третьому і четвертому кварталах. Але якщо Росія вважатиме, що Україна в чомусь відходить від цього руху, то даний коефіцієнт не «проб’ється» в фінальному рахунку за газ і його величина буде такою, як у діючому контракті. А це означає повернення до високої ціни на газ, що сьогодні становить для нашої країни 406 доларів. Це відвертий механізм прив’язування України до виконання певних зобов’язань, які російська сторона вважає взятими на себе українською владою. І немає різниці, чи усні, чи письмові ці домовленості. Чи допоможе нам Європа в цьому разі уникнути цього ризику? Навряд чи. На жаль, вона не втрутиться через кілька причин. По-перше, в ЄС гору взяло газове лобі, яке задіяло всі можливі канали впливу проти цього. Тому зараз ми бачимо цю дивну позицію Європейської комісії, яку озвучив єврокомісар Оттінгер, що, мовляв, домовленості України та Росії зі зниження ціни на газ європейська сторона вітає. По-друге, європейці бачать, що для України знижується ризик виникнення газової кризи. А для ЄС це головне. А яка ціна цього — то вже інше питання. На це і зробила ставку російська сторона.

«ПЕВНА ЗАЛЕЖНІСТЬ У РАЗІ КООПЕРАЦІЇ ВИНИКАЄ, АЛЕ ВОНА ВЗАЄМНА»

Володимир ЄВСЄЄВ, військовий експерт, старший науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин Російської академії наук (ІСЕМВ РАН), директор Центру громадсько-політичних досліджень:

— У межах українсько-російського діалогу можуть виникнути кілька тем. Існує серйозне співробітництво в авіабудуванні: «МоторСіч» постачає для збройних сил Росії авіаційні двигуни. Для нас це дуже важливо, адже в іншому разі Росії терміново доведеться створювати власне виробництво. Крім того, зараз триває термін експлуатації балістичних ракет до 2018—2020 років, які виготовлені на конструкторському бюро в Дніпропетровську. Зробити це без проведення перевірок підприємств-виробників неможливо. Інший спільний проект — створення транспортного літака на базі ДП «Антонов». Росія зацікавлена в його завершенні, щоби підвищити мобільність своїх військових сил та розширити географію експорту продукції. Загалом в Україні цілком серйозний промисловий потенціал, і він цікавий ще й під кутом зору протиповітряної оборони (розроблення протиракетних комплексів). Нині наші країни конкурують на міжнародних ринках у названих галузях, але в разі співпраці можна було б реалізувати значно більший потенціал ВПК і масштабніше виходити на зовнішні ринки, завойовувати їх. Але я не дуже розумію, як це можна зробити за наявних умов. Найбільша проблема — відсутність взаємної довіри одне до одного. І це перешкоджає співпраці. Чи може бути рівноправним українсько-російське співробітництво за теперішніх умов? В окремих сферах — так. Це космічна галузь (створення ракетоносіїв), авіація (різного роду повітряні апарати). Звичайно, Росія може виготовляти це й сама, але для цього потрібні значні кошти. Тому, я вважаю, найбільш економічно вигідний для неї та України інший варіант — кооперація. Очевидно, що в такому разі головні підприємства ВПК будуть зосереджені на території Росії, крім хіба що «Антонова». Тому певна залежність у разі кооперації виникає, але вона — взаємна.

 «ВІДБУВАЄТЬСЯ ОБГОВОРЕННЯ МЕХАНІЗМІВ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРАЗІЙСЬКОГО СОЮЗУ»

Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ, колишній міністр економіки України:

— Процес втягнення України в Євразійський союз запущено 17 грудня. І зараз він триває. Не всі норми регулювання, які діють на просторі Митного союзу, прийнятні для нас. Тому, найімовірніше, росіяни штучно щось вигадують. Адже вони діють не за ринковими умовами, а керуються своїми адміністративними уявленнями. На мою думку, відбувається обговорення механізмів адаптації України до Євразійського союзу. Однією з гарантій незворотності України із цього шляху за задумом Кремля може стати 15-мільярдний кредит. Він може бути одним із важелів серйозного тиску різними способами. Адже не забуваймо, що Росія дуже серйозно підходить до підготовки договорів, а потім за їх порушення погрожує санкціями чи міжнародними судами. Тому вони намагатимуться взяти від нас якомога більше підписів під різними паперами, аби потім примушувати виконувати ці зобов’язання наступну владу...

P. S. Тим часом європейська спільнота не втрачає віри в Україну. Польський президент Броніслав Коморовський у вчорашньому інтерв’ю так прокоментував останні домовленості України і Росії: «Чи обрано щось інше (замість Асоціації з ЄС. — Авт.)? Ні. Президент України каже: «Я так, як Майдан. Візьму позичку від Росії, але це не значить, що я входжу до Митного союзу. Я й надалі хочу в ЄС... Останні 22 роки Україна завжди так лавірувала між Сходом і Заходом... Я б не казав, що Янукович сказав «так» російським грошам, бо хоче кредити. Але разом із тим каже абсолютно «ні» Митному союзу. Я думаю, що це не варто трактувати як пришвартування України назавжди у «російському порту».