Прозорість у некомерційному тумані
Президент Леонід Кучма в понеділок підписав довгоочікуваний указ про приватизацію в енергетиці. Отже, річна перерва в процесі роздержавлення найважливішої галузі народного господарства України підійшла до кінця. Однак чи варто радіти тим, хто чекає, що приватизація забезпечить коштами для модернізації енергетичної галузі, потужності якої значною мірою зношені, а втрати в мережах перевищують усі допустимі норми?
На економічному симпозіумі країн Центральної і Східної Європи в Зальцбурзі (Австрія) міністр фінансів Ігор Мітюков повідомив, що уряд України 2000 року планує збільшити надходження до бюджету від приватизації до $800 млн., запропонувавши інвесторам великі пакети акцій підприємств, які становлять для них інтерес. І зрозуміло, що лідирувати в цьому продажу будуть енергетичні об'єкти.
Цікаві відвертості із цього приводу можна знайти в прес- релізі посольства ФРН, поширеному на українсько-німецькому симпозіумі з питань енергетики, що проводився трохи більше як місяць тому в Нацбанку України. Цитуємо: «При цьому (продажу великих пакетів міжнародним промисловим інвесторам. — Ред. ) Українська держава, роблячи перший крок, повинна спробувати, наскільки це буде можливо, створити життєздатні потужності. Якщо цього зроблено не буде, тоді лише з великими зусиллями можна буде знайти промислових інвесторів, і в будь-якому випадку майже без сплати значних сум».
Тим часом варто звернути увагу на дату підписання указу — 2 серпня. Рівно місяць тому повідомлялося, що Президент найближчими днями може його підписати. Що перешкодило? Деякі експерти твердять, що противником «президентського підходу» до приватизації був звільнений минулого тижня зі свого поста перший віце-прем'єр Володимир Куратченко, який вважав, що віддавати енергетику «за так» — лише під обіцянки передвиборної підтримки — дуже ризиковано. Однак повернімося до суті документа. Як раніше повідомляв міністр енергетики Іван Плачков (Інтерфакс-Україна), указ передбачає продаж контрольних пакетів акцій енергопостачальних компаній стратегічним інвесторам на некомерційних конкурсах під взаємні гарантії держави та інвестора.
Проте некомерційний характер конкурсів і викликає найбільші побоювання експертів, оскільки саме він перетворює заявлену прозорість на густий туман. Президент Асоціації незалежних постачальників електроенергії Олена Золотарьова так прокоментувала на прохання «Дня» цю ситуацію: «Приватизація енергетики необхідна, але стратегічного інвестора в нас не буде — це треба розуміти. Треба розвивати, стимулювати свого, українського власника. А для цього — наводити порядок на енергоринку, де має працювати немовбито заморожена нині рада директорів. Усе питання в тому, хто буде організовувати некомерційні конкурси. Не заперечуючи і навіть вітаючи роль держави в регулюванні енергоринку, я ставлю під сумнів прозорість цих конкурсів, якщо вони будуть проводитися виключно державою. Навіть комерційні конкурси, а вони були далекі від прозорості, привели нас до відомих результатів. А хто буде контролювати некомерційні конкурси, де завжди є можливість домовитися про якісь додаткові пункти? Хто буде до цих конкурсів залучений? Чому не зробити їх більш демократичними, не ввести до складу конкурентних комісій представників не тільки держави, але й інших зацікавлених структур. Інакше повториться те, що нам уже знайоме за попередніми етапами приватизації в енергетиці, які буквально всіма визнані провальними».
