П’ять разів запитай «Чому?»

Урядовці вищого рангу повинні вміти структурувати складні проблеми таким чином, щоб одержувати рішення в доступній і зрозумілій формі. Для цього необхідні значні інвестиції інтелектуальних і матеріальних ресурсів поряд із можливістю зрозуміти та переконати до прийняття необхідних змін. Як казав знаменитий учений у галузі кібернетики, математики, обчислювальної техніки, організатор створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації та автоматизації господарської й оборонної діяльності країни Віктор Михайлович Глушков: одним із проявів науково-технічного прогресу є швидке збільшення складності управління економікою зі зростаючою потребою в необхідній інформації. При цьому складність завдань управління економікою зростає швидше кількості зайнятих у економіці людей. У зв’язку з цим різко збільшилося значення методів прогнозування з методами розв’язання завдань довгострокового планування розвитку економіки та інформаційного їх забезпечення тощо.

Безперечно важливого значення набуває чітке визначення мети розвитку і/або реформування економіки країни в цілому та за окремими її галузями. Щоб визначитися з проблемами досягнення мети, необхідно їх структурувати, визначити ранг (ступінь важливості в досягненні мети), розробити сценарії розвитку, встановити пріоритет та зробити вибір сценарію, реалізація якого найбільш задовольнятиме державну соціально-економічну мету.

Тобто, для досягнення мети країни світу розробляють індикативні плани розвитку економіки на всіх рівнях управління (країна, регіони, галузі тощо). Наприклад, у Франції спочатку розробляються прогнози напряму економічного розвитку країни (на 10 років) з установленням індикаторів сукупного попиту, темпів росту ключових економічних показників тощо. Потім у вигляді плану складається зведена економічна таблиця за агрегованими секторами економіки (сировинне виробництво, включаючи сільське господарство, промисловість та послуги), укрупненими категоріями кінцевих споживачів продукції (державне управління, капітальні вкладення в соціальну сферу та зовнішня торгівля) та зведеною таблицею з оцінкою трудових ресурсів і капіталу. На наступному етапі формування стратегії розвитку проводиться дезагрегація (роздрібнення) планових показників у розрізі 16 «чистих» галузей і 35 регіонів. На наступному етапі комісія комісаріату з планування при уряді Франції здійснює подальшу деталізацію параметрів плану, які стають орієнтирами менеджерам державних і приватних підприємств. Покращені показники плану з найбільшою деталізацією в зворотному напрямку знову агрегуються в результаті чого стратегічний план покращується за ключовими показниками та стає реальним до виконання (одночасно використовується комплекс економічних — податкових, кредитних тощо — стимулів). Безперечно, що це все відбувається з використанням статистичних моделей, математичних методів і моделей планування економіки. Це насамперед система національного рахівництва (розкривається зміст головних економічних рівностей, що характеризують економіку і рух ресурсів), яка доповнена моделями кінцевого внутрішнього попиту, міжгалузевих зв’язків та зовнішньої торгівлі. Використовувалися також імітаційна модель матеріально-вартісної рівноваги (ФІФІ), оптимізаційна модель ОПТІМІКС, модель ФІФІ-ТОФ (інтеграція фінансових операцій у єдину модель економіки), економетричні моделі великої розмірності (більш як 5000 рівнянь) прогнозування економіки Франції на середньостроковий період (5—10 років) тощо.

Економічні показники, які розраховані за допомогою такої системи взаємозв’язаних моделей, дає чітку уяву про всі економічні процеси, які протікають у економіці. Чи існує в Україні такий каскад моделей, які характеризують взаємодію як на рівні окремих підприємств, так і на рівні регіонів і в цілому по країні?

Претенденти на очільників уряду повинні знати, що такі моделі існують. Ще краще, якщо раніше вони брали участь у розробці таких моделей або знають фахівців, які це можуть здійснити. В Україні ж має місце рух незрозумілих процесів. Так, за зростання складності як самої економіки, так і взаємовідносин із іншими країнами в період глобалізації та зростаючої потреби в якісній інформації міністр Кабінету Міністрів України Дмитро Дубілет планує скасувати 43 із 110 форм Державної служби статистики, які заповнюють українські підприємства. Це мене сильно здивувало, адже розробка складних економічних моделей потребує різнобічної інформації. І як можна уяснити в спеціалістів із моделювання з різних країн світу, проблема дефіциту інформації є ключовою в розробці ефективних систем планування розвитку економіки. Ще більше здивувало, що за розробку стратегій розвитку економіки та інформаційне забезпечення моделей стратегічного планування входить у обов’язки прем’єр-міністра України, а не міністра Кабінету Міністрів, який жодного стосунку до економіки країни не має. Він відповідає за забезпечення функціонування такого господарства як Кабінет Міністрів, а не за економічні параметри економіки України. Виникає запитання: хто ж тоді управляє економікою України? І закрадається сумнів: чи розроблена стратегія розвитку економіки в нової команди, якщо хто завгодно може ліквідувати інформаційну систему? Невже на пальцях розробляються моделі розвитку економіки?

Чинний прем’єрміністр України не відреагував на таке втручання в його інформаційну парафію — знищення інформації, необхідної для ефективного управління економікою країни. Чому він цього не зробив? На моє переконання, без чітко розроблених міжгалузевий балансових моделей неможливо вияснити, як структура економіки впливає на такі показники, як, наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП). Як тоді уряд зробив прогноз, що в Україні ВВП у 2020 р. зросте на 4 %? Я думаю, що туманна уява про функціонування економіки України самого прем’єр-міністра стало причиною того, що Президент України не зрозумів його пояснень (з подальшим розвитком непристойних, як для високопосадовця, висловів). За достатньо аргументованого володіння проблемою донесена до слухача інформація навіть з іншої галузі знань стає переконливою та зрозумілою. А тим паче, буде зрозумілою для Президента України, який до цього з нуля створив потужну розважальну імперію — компанію, що займається виробництвом авдіовізуального контенту та концертною діяльністю. Адже ніхто з опонентів Президента в попередніх виборчих перегонах не подав на розсуд українців чіткої картини економіки України та що необхідно в першу чергу в ній удосконалити, щоб якнайшвидше українці відчули покращення свого життя. Також ніхто до цього жодними розробками стратегій розвитку економіки на основі структурно-функціональних моделей не займався, не користувався і, мабуть, не думав, а тому практично без боротьби залишили президентські перегони.

Одним із методів управління корпорацією «Тойота» є п’ять разів запитай: «Чому»?, що допомагає дістатися до першопричин проблем і знайти способи їх вирішення. Проєкт філософії «Тойота» — дітище Фудзіо Чо — президента «Тойота моторс корпорейшн»: «секрет філософії «Тойота» в тому, що всі прийоми і методи утворюють єдину систему. І цієї системи слід дотримуватися щодня з ретельною послідовністю, без авралів і поспіху. Ухвалюйте рішення неспішно, спільно й ретельно обмірковуйте всі варіанти, а втілюйте — швидко і негайно». Як бачимо, за відсутності стратегії розвитку економіки, яка була б розроблена (або навіть була в думках чиновників) з допомогою математичних моделей, в українському «турборежимі» відсутні неспішні міркування щодо варіантів розв’язання проблем економіки. Ба більше, не всі проблеми визнано за такі, що можуть завдати, м’яко кажучи, великої й непоправної шкоди існуванню такої країни, як Україна. І буде добре, що обійдемося українською поговіркою: «поспішиш, людей насмішиш». Сміятися ніхто не буде, так як економіка не той об’єкт, де треба спішити.