Реанiмацiя ефективного власника

Сергій ТКАЧЕНКО, фермер із Черкаської області (Звенигородський р-н):

— Своєчасність указу не викликає сумнівів (дякувати президентові Асоціації фермерів України Івану Томичу, який доклав до цього чимало зусиль). Проте одного документа ще не достатньо, важливо, щоб він виконувався на місцях. Приклад із паюванням землі засвідчує, що не всюди це робиться належним чином. Подекуди сертифікати й досі лежать у сейфах голів колгоспів, хоча повинні бути на руках у селян. Інше порушення законодавства: не оформлено договір про оренду землі, тому користування землею в КСП юридично не закріплено.

Щодо строків виконання указу — три місяці, то вони є нереальними. Для фермерів указ дуже важливий, бо ми нарешті зможемо викупити землю, якою користуємося, і не буде побоювань, що через сваволю комісій — районної чи при сільвиконкомі — цю землю у фермера можуть забрати, бо він буцімто не справляється зі своєю ділянкою. Нині загальна ситуація в агропромисловому комплексі досить жорстка для виробника: солярка, пальне, посівний матеріал, запчастини — все дороге. Якщо формально підійти, то можна спитати: «А чого ти не сієш?» І під цим приводом забрати землю. При цьому заплющують очі на те, що в КСП на той час величезні масиви ще не зорані та не засіяні. Отож ставлення до приватного землекористувача (поки що невласника) залишається упередженим. Однак є чимало прикладів успішної співпраці і взаємовиручки між фермерами і КСП, бо становище таке, що рятуватися краще гуртом.

Яків ГРИНЮК, голова КСП «Росія» Красилівського району Хмельницької областi:

— Указ Президента, за яким земля стає приватною власністю, наше село Кузьмин зустріло спокійно, без жодних емоцій. Чогось особливо нового цей документ не передбачає. Люди, які мали свої паї, так і мають, а правління «Росії» цю землю їхню орендує. Бажаючих відокремитися з паєм поки що немає. Що робити з отими двома гектарами? Майновий пай навіть найзаможнішого селянина не «тягне» на трактора. Крім трактора, йому потрібні причіпні знаряддя, збиральні машини. Втім «Росія», може, й не характерна. Бо ще тримаємось, як можемо, зарплату видаємо, великих боргів не маємо. Он у сусідньому з нашим Старокостянтинівському районі була агрофірма «Лан» села Раштівка. Там дохазяйнувалися до того, що люди взяли з ферми худобу, хто яку встиг. Розказують, що найхитрішим виявився колишній завфермою. Він ухопив бугая, то й здає «роботящу» тварину в оренду за десять гривень. Корови «задоволені». Й таке, як у Раштівці, може статися там, де людям, як мовиться, нічого за їхню працю роками не дають. Для виховання ефективного власника до призначеного строку, 1 квітня 2000 року, мало часу. На жаль, дуже довго нічого не робили.

Іван ЄМЕЦЬ, заступник голови Всеукраїнської ради колективних сільгосппідприємств:

— Указ дійсно спрямований на те, щоб підвищувати ефективність сільськогосподарського виробництва. Однак є декілька моментів, які турбують Всеукраїнську раду. Тут не повинно бути ніяких революційних заходів. Потрібно дочекатися закінчення господарського року, підбити його підсумки, послухати звіти правління та ревізійної комісії — тільки після цього можна поставити на загальних зборах питання про реформування КСП. І якщо його члени виявлять бажання працювати, передавши свої земельні та майнові паї в користування фермерові, товариству з обмеженою відповідальністю або кооперативу, то ніхто не має права цьому перешкоджати. На жаль, не всі керівники підприємств добре обізнані із чинним законодавством, тому з ними має бути проведена велика навчальна робота. Дуже важливо, щоб на зборах селяни визначились, якою буде форма господарювання і кому вони довіряють свою долю: керівникові, який уже працював із ними, чи перспективному новому.

Проте й цього ще замало. Сьогодні сільськогосподарське виробництво збиткове, що має об'єктивні причини. Щоб указ справді діяв ефективно, в країні має бути затверджено концепцію розвитку агропромислового виробництва, де було б записано, що держава повинна дбати про здешевлення матеріально-технічних ресурсів для села.