Росія пішла в наступ на нашу авіацію

Президент Російської Федерації Володимир Путін доручив прем’єр-міністру Дмитру Медведєву розглянути питання самостійної модернізації літаків без узгодження з іноземним розробником до 1 серпня 2013 року (документ вже є у вільному доступі в Інтернеті). «Примите меры по скорейшему внесению в авиационные правила изменений, позволяющих проводить модернизацию воздушных судов иностранного производства без согласования с держателем сертификата типа», — йдеться у дорученні Президента РФ Дмитру Медведєву від 7 січня 2013 року.

Директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак розцінює цей документ, як прямий наступ на українського авіавиробника. Адже «воздушные суда», які потребують модернізації у повітряному флоті РФ, переважно виробництва українського ДП «Антонов». Навіть без назви конкретних компаній у дорученні Путіна всім добре відомо, що один зі стратегічних авіаційних партнерів Росії — це Україна, яка отримала у спадок від Радянського союзу потужну науково-технічну базу. І в Білокам’яній ніколи не приховували свого інтересу до цього спадку. В Росії давно мріють самостійно зайнятися продовженням ресурсу, технічним обслуговуванням і модернізацією всіх літаків Антонова, що виробляються і літають в РФ (Ан-140, Ан-148, Ан-158, Ан-124 і застарілі — Ан-24 і Ан-26), каже експерт. Щоб виконати ці завдання Росії може не вистачити кваліфікованих кадрів і російські компанії розпочнуть «перекуповувати» українські інженерні кадри. Тож цілком реально існує загроза, припускає він, що одна з цілей цієї літакової містерії — «поставити на коліна» ДП «Антонова», хоча б шляхом відсікання від контролю власних проектів та різкого зниження рівня кооперації з Україною.

У ДП «Антонов» «Дню» відповіли, що на сьогодні офіційних звернень від РФ до них не надходило. Не знає фінального рішення сусідки і генеральний директор спільного російсько-українського підприємства «Об’єднана авіабудівна корпорація — Антонов» Юрій Грудінін. Він відмовився від будь-яких коментарів, зіславшись на те, що це компетенція керівництва ДП «Антонов». «День» намагався зв’язатися з президентом-генеральним конструктором ДП «Антонов» Дмитром Ківою, але він знаходився за кордоном. Як стало відомо «Дню», зараз Ківа перебуває на міжнародному авіаційному салоні LAAD-2013 в бразильському Ріо-де-Жанейро. Зокрема, там українське підприємство домовляється з країнами Латинської Америки про глибоку модернізацію військово-транспортних літаків Ан-32 силами ДП «Антонов».

Утім, якщо теоретично припустити, що Бадрак правий і загроза усунення українських авіабудівників існує, якими можуть бути наслідки? «Авіанаступ» Росії на українську авіацію в стратегічному плані навряд чи обмежиться тільки однією поставною глави держави. Нагадаємо, що раніше Росія вже заявляла про наміри замінити два українські літаків своїми «аналогами»: Ан-70 на Іл-476 ( модернізація літака сорокарічної давнини) та Ан-140 на Іл-112, який поки що існує на папері. Свідченням збереження цих планів є те, що нещодавно Міністерство оборони РФ підписало контракт на поставку 39 російських літаків Іл-476. А як же тоді бути з ідеєю російського оборонного відомства про закупку 70 літаків Ан-70? Тож, схоже, що російські авіакомпанії почали інтенсивніше лобіювати свої інтереси.

Забезпечуючи «тепличні» умови своїм товарам та відтісняючи таким чином українські літка з внутрішнього ринку, Росія забуває про ризики. Один з них полягає в тому, що для напрацювання нової авіаційної науково-технічної бази потрібно чимало часу, а існуючі розробки не завжди дотягують до українських аналогів. На думку Бадрака, незважаючи на модернізацію, проект Іл-476 за багатьма параметрами залишається старим сорокарічним Іл-76. У порівнянні з новими літаками його витрати на пальне в 1,7 разу перевищують Ан-70. Через малий діаметр вантажної кабіни він може провезти лише 70% існуючого озброєння, на відміну від 98% у Ан-70.

Почесний президент ПАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв так прокоментував «Дню» питання стосовно розмов про самостійну модернізацію Росією літаків: «Бажання, звичайно, таке є, але гроші треба за все платити... Потрібно платити за розробки...»

З юридичної точки зору самостійна розробка Росією літаків можлива, говорить у коментарі «Дню» оглядач «Центру транспортних стратегій» Максим Арсланов. Адже, продовжує він, через певний час інтелектуальна власність стає загальною. «Але чи вдасться це реалізувати технічно, якщо вся документація знаходиться тут, і в Росії не так багато реально працюючих конструкторських бюро — це дуже велике питання», — говорить він.

Чому Росія іде на такий крок? Арсланов вважає, що більше йде про політичний тиск, аніж реальні наміри самостійно виробляти літака. «Це один з аргументів для переговорів з інших питань... Потрібні якісь поступки, наприклад, в напрямку Митного Союзу», — припускає експерт.

За словами високопоставленого джерела «Дня» у військово-повітряних силах України, зараз не потрібно робити якісь поспішні висновки про подальші «льотні» плани між двома країнами. Він говорить, що якщо і відбуватиметься модернізація АН-140, то лише в межах, на які вже дала раніше згоду українська сторона. І така кооперація вигідна обом країнам. А от з літаком Ан-124 шансів у Росії дуже мало, припускає на правах анонімності співрозмовник «Дня». Цей літак, за його словами, розроблявся на початку 1980-х років. Пройшло понад 30 років і ринку зараз такий Ан-124 не треба. Але є розробки конструкторського бюро Антонова, які впроваджені в конструкцію цього літака, який зараз літає. Так от, продовжує співрозмовник «Дня», аби самостійно виготовити такі розробки конструкторським підприємствам РФ потрібно десяток років. Стосовно подальшої співпраці з Ан-70, то співрозмовник нагадав, що робити якісь припущення рано, бо ніхто офіційно не виходив з міжурядових домовленостей, а самостійно Росія не зможе його виробляти, бо потрібної документації в неї немає.

Україна не повинна допустити розірвання співпраці з Росією, кажуть опитані «Днем» експерти. Адже для України реалізація цього сценарію означає втрату одного з основних ринків збуту. «Поставки здійснюються у дуже невеликих обсягах у Латинську Америку, на Близький Схід чи Африку. Але для нової авіаційної техніки основним ринком збуту є Росія», — розповідає про збут української авіаційної продукції Арсланов. Європі наші літаки не потрібні, додає експерт, бо в них є свої і європейці до останнього захищають свій ринок.

Згодний з ним і головний інженер «Інженере бюро Авіаційного інституту» Григорій Черепащук, який підтримує ідею спільного виробництва літаків в кооперації з Росією. Така ситуація, додає він, «має бути стимулом для пошуку нових ринків». «Ринки треба шукати. Але всі ці країни Єгипту в результаті революцій втрачені, бо туди прийдуть Boing, а не АН. І ринок потенційний ще скоротиться», — говорить він.

«Перед Україною стоїть виклик. З одного боку, їй потрібні серйозні гроші на переозброєння і комплектацію армії, з другого, Російська Федерація демонстративно відмовляється від роботи з Україною за проектами, які пов’язанні з боєздатністю, безпекою і оборонною промисловістю. Сьогодні по всьому фронту, починаючи з протиповітряної оборони, Росія відмовляється від модернізації зенітно-ракетних систем, комплексів і літаків, від фактично всіх авіапроектів, у тому числі від Ан-70 і ремонту по військово-морській тематиці. Потрібно буде знаходити інші можливості для забезпечення обороноздатності країни, тобто військово-технічне співробітництво будувати з країнами Заходу або з країнами, що динамічно розвиваються у Південно-Східній Азії...», — підкреслив нещодавно в рамках прес-конференції Валентин Бадрак.