«Розлучення» по-київськи

Гасло «Повернемо «Київенерго» киянам», розміщений на чисельних рекламних носіях у столиці, схоже, буде здійснене. Учора Київрада вирішила припинити чинність угоди між Київською міськдержадміністрацією й енергозабезпечуючою компанією «Київенерго» про реалізацію проекту управління й реформування енергетичного комплексу столиці від 27 вересня 2001 року, заздалегідь продовживши його на чотири місяці — до закінчення наступного опалювального сезону 26 квітня 2018 року. Зараз основним акціонером «Київенерго» (з часткою 72,4%) є найбільший приватний енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова, ще 25%+1 акція компанії належить державі.

«Ми нарешті повинні розпочати виконання наміченого плану щодо завершення угоди з «Київенерго» та повернення майна міській громаді. Подальше зволікання в ухваленні цього рішення точно не на користь Києва, київської громади — тоді матимемо додаткові технічні й фінансові ризики», цитується в повідомленні Київради заступник глави КМДА Петро Пантелєєв. «Йдеться не просто про повернення майна громаді, а про повернення його в належному стані. Адже це дві величезні ТЕЦ, понад 3000 теплових пунктів, 2600 км мереж, 200 котелень, а також сміттєспалювальний завод «Енергія», — пояснив Пантелєєв. Усього, за його словами, комплекс складається з 90 тисяч об’єктів, різних за функціональним призначенням і технічним станом.

Рішення Київради, підтримане 62 депутатами (за необхідного мінімуму 61),  також доручає міськадміністрації визначити комунальне підприємство й закріпити за ним на праві господарського ведення комунальне майно, що перебуває у володінні й користуванні «Київенерго», після припинення чинності згаданої угоди від 27 вересня 2001 року з терміном дії до 31 грудня 2017 року, що передбачав передання в управління «Київенерго» комунальних теплових мереж, двох ТЕЦ і сміттєспалювального заводу «Енергія».

2015 року КМДА, із залученням експертів, зокрема Ernst&Young, провела технічний, фінансовий і правовий аудит відносин з «Київенерго». У результаті було вирішено повернути теплоенергетичний комплекс у муніципальне управління з подальшим вивченням питання його передання операторові на конкурсних принципах. Мер міста Віталій Кличко на початку червня повідомив, що КМДА  веде переговори з Fortum Corporation (Фінляндія) і Veolia Environnement (Франція) про можливу співпрацю при управлінні тепловими мережами.

Один з підписантів цієї угоди колишній генеральний директор, а нині голова наглядової ради «Київенерго» Іван Плачков на вигляд через таке рішення «Київради» начебто не засмучений, але неабияк заклопотаний. Він детально розповідає про склад майна, що належить передати київській громаді, і про потужності устаткування. За рік ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, що є одними з найбільших у світі, виробляють 6,2 мільйона гігакалорій  тепла й 3 мільярди кіловат електроенергії. Електрична потужність двох станцій (1200 мегават) — це середнє споживання Києва. За рік ці дві станції споживають 1,2 мільярда кубометрів газу. Якби вони працювали на вугіллі, то його б знадобилося 1,5 мільйона тонн, або тисячу ешелонів на рік.

Київські теплові мережі, за словами Плачкова, — це 182 теплоджерела, 702 колоагрегата, 5100 гігакалорій теплової потужності, 2710 кілометрів довжини тепломереж у двотрубному обчисленні, 2600 теплопунктів, 19 насосних станцій і 7216 насосних агрегатів. Тепломережі виробляють 5,8 мільйона гігакалорій тепла й використовують 0,8 мільярда кубометрів газу на рік. Тобто річне споживання газу в «Київенерго» — 2 мільярди кубометрів.

Крім того, «Київенерго» експлуатувало ще й сміттєспалювальний завод «Енергія» з чотирма котлоагрегатами для спалювання побутових відходів і пароводяні бойлерні установки, що виробляють тепло. Потужність заводу — 300 тисяч тонн відходів на рік. Тоді як у Києві утворюється за рік приблизно мільйон тонн сміття. Якби завод «Енергія» не працював, зазначає Плачков, то у нас з побутовими відходами була б дуже складна ситуація. А він ще й виробляє 0,2 мільйона гігакалорий тепла.

Іван Плачков: В електричній частині майна столиці, яка здебільшого є власністю «Київенерго», є частка в 10—12%, що належить місту. А в тепловій частині, яка, відповідно до прийнятого вчора рішення, перейде до іншого власника, до 15% належить «Київенерго», оскільки «створювалося за акціонерні гроші». Отже, посилаючись на рішення Євросоюзу, який наполягає, щоб енергетичні об’єкти переходили до нових власників у складі цілісного майнового комплексу, я виступаю за те, щоб за результатами інвентаризації майна здійснити його взаємозалік.

Необхідно розробити справедливі інвестиційні умови, які дозволять і «Київенерго», разом з іншими претендентами, взяти участь у конкурсі на визначення нового енергооператора  столиці.  Я навіть не сумніваюся, що «Київенерго» його виграє. Проте, це буде можливим лише в тому випадку, якщо відповідна діяльність стане прибутковою.

Плачков називає суму інвестицій,  вкладених «Київенерго» в енергетичне господарство столиці (1 мільярд гривень). Звісно, була й велика праця багатотисячного колективу. Але, як і депутати Київради, екс-міністр енергетики вважає, що угода, підписана ним 2001 року, не відповідає сучасним умовам і алгоритмам відносин між «Київенерго» як оператором енергокомплексу столиці  і міською громадою. «Їх треба міняти, переводити на конкурентну  й концесійну основу», — говорить він і детально перераховує все, що треба буде зробити: від інвентаризації майна (на що, на його думку, піде не один і не два місяці) до прийому на роботу новим оператором 6 тисяч працівників і отримання ним безлічі ліцензій і дозволів. «Цю роботу, щоб встигнути до 27 квітня, слід було б проводити вже сьогодні», — впевнений топ-менеджер.

Відповідаючи на запитання «Дня» про майно, яке залишиться після «розлучення» з містом у «Київенерго», Плачков зауважує, що в електричній частині майна столиці, яка здебільшого є власністю «Київенерго», є частка в 10—12%, що належить місту. А в тепловій частині, яка, відповідно до прийнятого вчора рішення, перейде до іншого власника, до 15% належить «Київенерго», оскільки «створювалося за акціонерні гроші». Отже, посилаючись на рішення Євросоюзу, який наполягає, щоб енергетичні об’єкти переходили до нових власників у складі цілісного майнового комплексу, Плачков виступає за те, щоб за результатами інвентаризації майна здійснити його взаємозалік.

Він також говорить «Дню», що необхідно розробити справедливі інвестиційні умови, які дозволять і «Київенерго», разом з іншими претендентами, взяти участь у конкурсі на визначення нового енергооператора  столиці. Плачков навіть не сумнівається, що «Київенерго» його виграє. Проте, на його думку, це буде можливим лише в тому випадку, якщо відповідна діяльність стане прибутковою.

«Будь-який бізнес має бути прибутковим, — вважає голова наглядової ради «Київенерго». — Рівень рентабельності може бути невеликим — 5—10%. Але прибуток потрібен для того, щоб грошей вистачало для інвестицій на розвиток — це світовий досвід. А якщо умови будуть такі, як сьогодні, а діяльність у цій сфері — збиткова (втрати «Київенерго» від теплопостачання понад 1,5 мільярда гривень), то ми навряд чи підемо на конкурс. Сьогодні держава не виплачує коштів за пільгами та субсидіями, а «Нафтогаз України» нараховує нам за борги пені й штрафи. Лише за перший квартал цього року вони можуть досягти 500 мільйонів гривень. Де їх можна взяти? Отже, це збиток компанії».

Плачков нагадує, що колись у Києві навіть хотіли створити єдиний енергетичний холдинг, як у Франкфурті й Гамбурзі не лише для електро— й теплопостачань, а й для водо— й газопостачань з єдиною збутовою компанією, кол-центром і планом розвитку. Депутати цей проект не підтримали. Але рано чи пізно ми до цього обов’язково повернемося, передбачає Плачков. Він не погодився з припущенням «Дня», що в разі відходу «Київенерго» й приходу нового оператора в столиці може виникнути енергетичний хаос. «Ми цього не допустимо, — запевнив він. — Ми всім усе пояснюватимемо. Я думаю, що, врешті-решт, у депутатів спрацює інстинкт самозбереження».