Ризики на зерновому ринку

Після листопадового рішення старого Кабміну про квотування експорту зернових вітчизняні зернотрейдери фактично вимушені зупинити свою діяльність. Чи не повториться знайома ситуація, коли експортери отримували значні збитки, зерно псувалось у портах, а сільгоспвиробники відчували гостру нестачу обігових коштів, значну частину яких зазвичай авансували саме зернотрейдери, зацікавлені не лише в нинішньому, а й у наступному врожаї? Як позначилося назване рішення уряду на діяльності зернового ринку взагалі та чого слід очікувати на ньому найближчим часом? Про це «Дню» розповів президент Української зернової асоціації Володимир КЛИМЕНКО.

— Нагадаю, що в аграрному міністерстві діяла галузева програма «Зерно 2005—2010», за якою у 2006 році потрібно було зібрати урожай в 38 мільйонів тонн, а в 2007 році — 39 мільйонів тонн. У шостому році зібрали на чотири мільйони менше, а у 2007 — 29 мільйонів тонн, що аж на 10 мільйонів менше. Тобто за ці два роки недоотримали 14 мільйонів тонн зерна і, як наслідок, уряд був змушений вдатися до обмеження експорту, щоб забезпечити внутрішнє споживання у повному обсязі. Українська зернова асоціація проаналізувала ситуацію і звернулася з листом до міністра, в якому ми підтримали механізм квотування і ліцензування експорту. Сьогодні по-різному говорять про зроблений вибір.

Насправді ж тоді було декілька варіантів утримати зерно в Україні. Перший — введення повної заборони на експорт, що дуже вдарило б по кишені виробників зерна. Другий — експортні мита. Багато говорять, що саме їх і потрібно було запроваджувати. Але... Чим вони погані? Навіть якщо на кожну тонну продукції, що вивозиться, встановлювати мито, жодної гарантії, що експорт припиниться, не було. Третій — експортні квоти. Це була необхідність, з якою ми зіткнулися.

— Якими були втрати українських зернотрейдерів від такого регулювання?

— Вперше механізм обмеження використали у 2006 році, але тоді зробили це без попередження. До нового року компанії-експортери втратили майже 100 мільйонів доларів. У 2007 році ситуація була дещо іншою. Ми бачили, що буде недобір урожаю. До того ж, навчені гірким досвідом і користуючись урядовим попередженням про введення обмежень, ми вже не везли зерно у порти. Тож ситуація із псуванням зерна у портах відпала, кораблів ми наперед не викликали. І тому зернотрейдери не влізли у суттєві борги. Переходячи до питання збитків, хочу сказати, що ми з урядом домовлялися про наступне: до нового року ми бачили, що є чотири мільйони тонн зерна на експорт. І уряд мав відкрити експорт третини від цього обсягу. Відповідну постанову мали прийняти, але її все відтягували, а потім відклали до 1 січня. Ось це досить негативно. Бо, маючи договори, ми не можемо експортувати, а відтак зазнаємо фінансових збитків.

По-перше, це витрати на зберігання зерна, бо ми ж його придбали під домовленості на очікуваний експорт. По-друге, всі ресурси, які працюють у зерновому бізнесі, це — кредитні кошти. Ми платили і продовжуємо платити відсотки по кредитах. А реальний експорт зерна почнеться не раніше 15 лютого. Назвати точну суму збитків сьогодні ще не можу. Про неї ми дізнаємося, як тільки розпочнеться експортний рух.

— То можна б назвати приблизні суми завданих збитків?

— Давайте порахуємо. Якщо виходити із того, що нам не дали вивезти 1,2 мільйона тонн, то слід зауважити, що на 1 вересня всі ці обсяги були придбані. Порахуємо. Зберігання зерна коштує приблизно два долари, множимо на шість місяців. Виходить, приблизно 14,4 мільйона доларів нам довелося сплатити за шість місяців. Пшениця, ячмінь були завезені раніше, кукурудза пізніше. Якщо враховувати обробку та інше, то орієнтовно 15 мільйонів — це збитки, бо зерно досі на елеваторах.

Тепер вирахуємо, скільки коштує фінансування всього цього господарства за шість місяців. Собівартість товарного зерна для України 315 мільйонів доларів. Якщо умовно взяти 10% річних за кредитами, то це 31 мільйон доларів за рік, а ми півроку кредитувалися. Отже, маємо 15 мільйонів доларів, які потрібно віддати банкам. Отже, всього збитків: на зберіганні — 15 мільйонів доларів, банкам — приблизно 15 мільйонів. Тобто загалом 30 мільйонів, які втратили трейдери через те, що експортний процес не рухався. І це тільки очевидні втрати. Не хочу навіть говорити про невиконання контрактів, пеня за це теж дуже висока.

— Чи реальна заява міністра агропромислової політики Юрія Мельника про відновлення експорту зерна в кінці січня?

— Схема така. У нас діє постанова уряду, яку пролонгували на 1 січня, і що ж має відбутися? Згідно постанови, протягом трьох тижнів, починаючи з 1 січня, Мінекономіки приймає документи на отримання ліцензій для розподілу експортних квот. Далі Мінекономіки дивиться, скільки подано заявок. Безумовно, їх буде більше, ніж на один мільйон двісті тисяч тонн. І пропорційно цим заявкам міністерство урізатиме обсяг експорту. З урахуванням експортного рейтингу компаній за останні три роки і будуть розкидатися ці 1,2 мільйона. Це і є європейські норми: хто постійно працює на ринку — отримує можливість експортувати. Якщо компанія нова, невідома, вона потрапляє у іншу групу — групу з 20%. В результаті обробки документів хтось отримує більше, а комусь дістаються не корабельні партії і навіть не вагонні. Від таких маленьких квот можуть відмовитися, тому їх повертають до загального казана і знову відбувається перерозподіл.

Друга контрольна точка: на тридцять п’ятий день від 1 січня підготовлені та переварені Міністерством економіки документи формуються у список компаній, що мають отримати ліцензії, і передаються для затвердження на засідання спеціальної комісії. Тільки після отримання зернотрейдерами ліцензій почнеться замовлення кораблів. Реально експорт зернових в будь-якому разі почнеться не раніше 15 лютого, коли якийсь корабель заходитиме або виходитиме з українських портів.

— Який ваш прогноз щодо цінової ситуації на українському ринку зерна в 2008 році?

— Загальновідома істина — ціна залежить від попиту і пропозиції. Що ж стосується зерна, то все залежить від урожаю та світових тенденцій. Якою ж буде вартість зерна у світі? На це запитання відповідають біржі: Чикагська, Лондонська, Будапештська. Тільки там, де укладаються реальні договори купівлі-продажу, формується справжня ціна. Бо за кожним покупцем і продавцем стоять аналітичні компанії, що досліджують економічні ситуації у різних країнах-виробниках продукції. Хто говоритиме про реальну ціну зараз, той буде лукавити. Ціна залежатиме від кон’юктури світового ринку, від нашого урожаю та від поведінки уряду. А чи може хтось сьогодні спрогнозувати поведінку нашого уряду?

— Чи позначиться на ціні зерна зростання попиту на біопаливо?

— Дійсно, зростання за останні роки світових цін на зерно у два—три рази — це наслідок дії двох факторів. Перший — збільшення населення Землі. Другий — розвиток відновлювальних джерел енергії, у чому важливу роль відіграє виробництво біопалива. Щоб зрозуміти, як зростання потреб у біопаливі позначиться на нашому та світовому ринках, потрібно запитати: чи достатньо потрібного продукту на ринку? Якщо відбуватиметься нестримне зростання біопаливної промисловості й уряди не обмежуватимуть його, то цей процес стає загрозливим для всієї планети. Ціни, на думку деяких експертів, можуть зрости навіть на 50%.

— Як ви ставитеся до того, щоб продавати все вирощене в Україні зерно на спеціальних зернових біржах?

— Це буде чергове ноу-хау України. У розвинених країнах не існує аналогів цьому. У США через біржі продається 2% зерна. Ті, хто говорять, що все зерно слід продавати на біржі, в першу чергу хочуть поставити зернові ціни в Україні під свій контроль. Мовляв, якщо все буде йти через біржу, то ми знатимемо реальну вартість зерна. Це все байки, бо головне питання — хто вкладатиме кошти у його виробництво. Люди, які сьогодні працюють на селі, достатньо інформовані і чудово знають, скільки коштує зерно у світі.

— А чому досі в Україні не було створено зернових бірж?

— У всіх країнах біржа — це не щось організоване при державі, як у нас це постійно намагаються зробити. Власне кажучи, у нас обласні біржі існують при обласних адміністраціях. Тобто формально вони ніби й незалежні, а реально керуються обласними адміністраціями, наказами звідти. Центральні біржі теж при комусь. А в усіх країнах світу біржа — то торговельна площадка, де створюються комфортні умови для покупців і продавців. У нас головна причина відсутності зернових бірж — немає товару. Потрібно розібратися, чому виробники зерна не хочуть іти на біржу. Сільськогосподарські біржі повинні створюватися найбільшими виробниками зерна, які зацікавлені найдорожче продавати свій товар. І тоді б вони приходили туди з реальними пропозиціями. Звичайно, і покупець ішов би туди. А щоб договір купівлі-продажу відбувся, потрібно створити гарантії, в тому числі банківські. При біржі повинні бути торговельно-розрахункові центри, так звані клірингові установи. Про що це говорить? Якщо на біржі з’являється якийсь товар, покупець повинен внести певну передплату, але він має бути впевнений, що в разі чого його гроші повернуться. У нас сьогодні біржа — це фірма з розрахунковим рахунком, де можна покласти гроші, а завтра її директор візьме їх і втече. Щоб біржі працювали, при них потрібно створювати розрахункові центри, впроваджувати систему гарантій усіх біржових договорів. А головне — вона повинна створюватися не дядьками з міністерства, а зацікавленими в цьому людьми.

— Яка доля тієї концепції цільової державної зернової програми на 2008—2015 роки, яку ви почали розробляти восени минулого року?

— Ми розробили її, надіслали у міністерство, разом з ним її доопрацювали. Далі аграрне міністерство відправило документ до Кабміну. Але в цей час змінився уряд. Тож ми зараз у підвішеному стані. Але важливо, що сьогодні діє указ Президента, який зобов’язує завершити розробку цієї програми. Як це виглядатиме? Ми знову подамо її до Кабміну і разом доведемо до розуму, після чого Кабмін її ухвалить і, що особливо важливо, призначить державного керівника цієї програми рангом не нижче заступника міністра. На основі даної концепції слід підготувати та внести до парламенту проект програми, яка після ухвалення набере силу закону.

— Які основні показники по зерну на цей рік закладено у проект програми?

— У 2008 році, згідно цього проекту, ми повинні зібрати 40 мільйонів тонн, у 2015 — понад 50 мільйонів. За сім років планується досягнути стійкого виробництва зерна на рівні 50 мільйонів тонн, з яких для внутрішнього споживання — майже 35 мільйонів і 15 мільйонів — на експорт.

— У Східному регіоні України прогнозують підвищення цін на пшеничну муку. З чим це пов’язано і чи не пошириться подорожчання далі?

— Для цього можуть бути абсолютно різні причини. Наскільки мені відомо, схід непогано забезпечений зерном. Це — чисто обласні примочки, пов’язані з тим, що хочуть заробити на купівлі-продажі зерна. Ось лежить у них зерно, і вони домовилися, грубо кажучи, самі собі продавати його дорого, відтак мука теж зросте в ціні. Зерна ж достатньо, муки теж досить.

— З якими пропозиціями звернетеся ви до нової урядової команди?

— Всі наші організації, які пов’язані із зерновим ринком, готують листа на ім’я Юлії Тимошенко з проханням прийняти нас з нашими думками та пропозиціями про те, як потрібно діяти на зерновому ринку.

— Що їй буде запропоновано в першу чергу?

— Слід відновити координаційну раду з аграрної реформи при Кабміні, де можна ставити нагальні проблеми, пропонувати проекти їхнього вирішення. Настільки я знаю — це вже готується, і Юлія Володимирівна особисто очолить цей комітет. Потрібно неодмінно розблокувати експорт. Порушуватимемо й питання про повернення ПДВ експортерам. Сьогодні я отримав інформацію станом на 1 січня 2008 року від 23 компаній, що неповернутий і прострочений ПДВ становить 592,7 мільйона гривень. Терміни погашення в найближчий час настануть ще приблизно для півтора мільярда гривень. Отже, буде 1,1 мільярда. З такими фінансовими пробоїнами компанії просто не здатні нормально працювати. Гарячим є і питання про систему оподаткування сільського господарства. Обговорюватимемо й питання бірж. Україні потрібна біржа, яка торгує ф’ючерсами. Для сільгоспвиробника і для трейдера важливо, яка ціна буде через два, три, чотири місяці. Побачити на певну глибину в часі, яке буде ціноутворення, — дуже важливо. Тому така біржа необхідна, але сто таких бірж не потрібно, вистачить однієї. Це ми підтримуємо.