Щоб зняти газові проблеми з Росією...

Європа допомагає Україні ще й тим, що не дозволяє припускатися грубих помилок, особливо тих, які можуть торкнутися її інтересів. До них, наприклад, в Секретаріаті Енергетичного співтовариства зарахували обмеження на внутрішньому ринку природного газу, що діють в Україні. «Постанови (Кабінету Міністрів України №596 від 7 листопада і №647 від 26 листопада 2014 року) порушують законодавство Енергетичного співтовариства, і Секретаріат наполягає на їх негайному скасуванні», — йдеться у повідомленні прес-служби співтовариства, оприлюдненому в четвер увечері. Його керівництво вважає, що дії українського уряду шкодять репутації країни.

МОНОПОЛІЗМ У ЗАКОНІ

Нагадаємо, зазначеними документами Кабмін зобов’язав великих споживачів газу з 11 листопада 2014 року до 28 лютого 2015-го купувати його лише в «Нафтогазу України». В переліку таких споживачів — 90 підприємств. Газорозподільчі й газотранспортні підприємства в цей період мають право постачати газ підприємствам, включеним до цього списку, тільки з ресурсів «Нафтогазу».

«Секретаріат неодноразово пропонував свою повну підтримку у створенні законодавчих актів, що відповідають основним принципам вільного газового ринку й водночас враховують надзвичайну ситуацію в Україні, — нагадують європейські енергетики українським законодавцям. — Секретаріат підготував і подав на розгляд української влади законопроект про газ, що передбачає, зокрема, захисні заходи». «Закон, що відповідає Третьому енергопакету ЄС, має бути ухвалено якнайскоріше», — наполягають у Секретаріаті Енергоспівтовариства. Там переконані, що будь-які пільги для держкомпаній і нав’язані приватним компаніям соціальні зобов’язання мають бути тимчасовими, виправданими міркуваннями громадської безпеки, пропорційними та не дискримінаційними.

НЕЙМОВІРНО СКЛАДН ВІДНОСИНИ

Того самого дня аналітичний центр Bruegel представив українській громадськості та ЗМІ призначену для політиків доповідь «Розбалансування газових відносин між ЄС, Росією та Україною». Щоправда, в анонсі відповідної прес-конференції її тему було зазначено дещо інакше: «Час для перегляду газових відносин у трикутнику ЄС — Україна — Росія».

Як це розуміти? Презентуючи своє консультаційне дослідження, науковці з незалежного аналітичного центру (його членами є уряди країн Євросоюзу) зазначали, що домовленості між Україною та Росією, досягнуті за участю ЄС, й ті, які увійшли до так званого зимового пакета, вирішують далеко не всі проблеми, що виникають у короткостроковій перспективі, а тим паче — у довгостроковій.

Старший науковий співробітник Центру східних досліджень Агата Лоскот-Страчота назвала відносини в цьому трикутнику «неймовірно складними». І поставила запитання: «Чи можна ці відносини переформатувати?» Відповідаючи на нього, вона зазначила, що газовий конфлікт між Росією та Євросоюзом «є навіть старшим (за віком), ніж українсько-російські газові проблеми, але зараз, у зв’язку з відомими обставинами, він ще більше загострився, в ньому виникають абсолютно нові аспекти». За її словами, вони пов’язані з налагодженням нових реверсних потоків газу з Європи до України й безпекою постачань газу до регіону Центральної та Східної Європи. «Газпром» сьогодні заявляє, що, виходячи із сьогоднішніх умов, транзит газу до Євросоюзу — під загрозою», — зазначає дослідниця.

 ДИСКРИМІНАЦІЯ — ЕФЕКТИВНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТ

Характеризуючи цілі Росії на європейському газовому ринку, Агата Лоскот-Страчота підкреслює, що вони полягають у тому, щоб «максимізувати і продаж, і ціни». «Це сьогодні й робиться шляхом дискримінації споживачів, штучного закриття ринків для нових конкурентів і впливу на країни-транзитери, — говорить експерт і показує карту, котра демонструє, наскільки різняться ціни на російський газ для різних країн Європи. «Литва, наприклад, сплачує на 100 доларів більше за Німеччину, — зазначає експерт, — хоча розташована набагато ближче до Росії».

«Газовий важіль сьогодні працює на політичні інтереси Москви. Вона може знижувати ціни на газ, шкодити економічним інтересам інших країн, наприклад, шляхом будівництва обхідних газопроводів, може диверсифікувати свої експортні ринки, про що свідчить угода з Китаєм про постачання газу, — перераховує можливості Росії дослідниця. — Може і підвищувати ціну на газ, але це працює лише на певних ринках й за певних умов».

Підсумовуючи свою частину презентації дослідження, Лоскот-Страчота зазначає, що інструменти Росії на європейському газовому ринку можуть бути дієвими в короткостроковому горизонті, тоді як інструменти Євросоюзу та України ефективніші у довгостроковій перспективі. Причому ефективність українських інструментів особливо залежатиме від її здатності проводити ринкові реформи загалом і, зокрема, в газовому секторі.

 ТРИ ГАЗОВІ СЦЕНАРІЇ

«Набір наших інструментів може здатися досить складним, — додає науковий співробітник Bruegel Георг Цахманн і переходить до прогнозу подальшого розвитку подій на газовому ринку. Перший сценарій, за його словами, можливий у тому разі, якщо Євросоюз залишиться, як і сьогодні, роз’єднаним в енергетичному вимірі й проводитиме таку саму, як і зараз, політику. В такому разі деякі країни збережуть свої преференції від Росії і відповідні відносини. Серед них будуть Словаччина та Угорщина, як транзитні країни, Австрія, що має великий торговельний газовий хаб, і Німеччина як найбільший споживач. У цій ситуації Євросоюзу буде досить складно захистити свою політику єдиного енергетичного ринку й забезпечити підтримку України, наприклад, побудову реверсних газових потоків. З другого боку, в цих умовах Україні буде доволі складно реформувати свій газовий сектор, оскільки домінуватимуть короткострокові інтереси, а структурні реформи будуть просто ризикованими.

Другий сценарій, за Цахманном, може виходити з того, що Євросоюз все-таки об’єднається і почне допомагати Україні. Науковець зазначає, що це вже робиться в частині реверсних газових потоків шляхом фінансування й участі «як сильна сторона» в перемовинах. «Але якщо Євросоюз все-таки провалиться у підтримці реформ в Україні, — описує Цахманн третій сценарій, — то це стане для нього дорогою спробою. Ризики полягають у тому, що українська політична система може виявитися досить складним середовищем для проведення реформ і застосування тактики пряника й батога. В результаті всі реформи можуть закінчитися з’ясуванням чисто технічних питань, наприклад, де можна купити газ дешевше, кого з бізнесменів залучити до реформування газового ринку тощо».

Серед конкретних заходів з реформування газового сектору, рекомендованих Цахманном, привертає увагу варіант із дефолтом «Нафтогазу», ліквідацією (наскільки це можливо) субсидування НАКу, а також передприватизаційний продаж частини української газотранспортної системи західним публічним компаніям, що, на його думку, забезпечить Україні професійний менеджмент у газовій сфері й серйозні інвестиції. А в майбутньому може бути проведена повна приватизація й отримані додаткові прибутки. «Якщо Україна купуватиме газ на відкритому ринку в ЄС, — упевнений Цахманн, — це забезпечуватиме її енергетичну незалежність».

 ЧОМУ ЄВРОПА ЦЬОГО НЕ РОБИТЬ

Не маючи серйозних протиріч із позицією фахівців з Bruegel, директор з розвитку бізнесу НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко все ж запропонував певну альтернативу європейським сценаріям і прогнозам. «Ми вже зараз купуємо газ за ринковими цінами, маємо повний доступ до європейських газових ринків і прямі контракти з такою компанією як Statoil, із найбільшими французькими, німецькими та швейцарськими компаніями», — доповів він.

«А щодо допомоги в рішенні проблем із росіянами, то потрібно дипломатично зазначити, що зацікавленість Європи в цьому була і є не меншою, ніж в української сторони». Водночас він наголошує на тому, що Європа не завжди виконує свої зобов’язання. «Це дуже приємно, коли Європа нам допомагає, однак давайте почнемо з того, що Європа виконуватиме свої зобов’язання. Йдеться передусім про інтерконектор «Україна — Словаччина», — пояснює Вітренко. — Окрім нової перемички «Вояни —Ужгород», побудованої влітку цього року, існує головний інтерконектор між українською та словацькою ГТС — «Ужгород — Вельке Капушани». Його реальна річна потужність — 100 мільярдів кубометрів газу».

«Однак всупереч європейському законодавству, — продовжує український газівник, — всупереч словацькому законодавству, всупереч договору про Енергетичну співдружність цей інтерконектор контролюється «Газпромом». Якби цю проблему було вирішено, Україна могла б отримувати із Заходу весь необхідний їй обсяг газу, й не було б жодної необхідності купувати газ у Росії. І не потрібні нові перемички, додаткове регулювання. Європа має лише дотримуватися свого власного законодавства і своїх зобов’язань. І єдина причина, чому вона цього не робить, це те, що вона цінує свої відносини із «Газпромом» більше, ніж своє власне законодавство».