Сплячий вулкан глобальних фінансів
Відхилення проекту конституційного договору ЄС французькими та голландськими виборцями було, мабуть, більше протестом проти безконтрольної глобалізації, ніж відкиданням Європи. Загальна нестабільність соціальних відносин — і, найголовніше, рівня зайнятості — стає нестерпною для все більшої частини населення в багатьох розвинених країнах, а не лише в Європі. Але стабільного економічного ладу — принаймні, в демократичних країнах — бути не може, якщо виборці відкидають саму його основу.
Відновити капіталізм після Другої світової війни вдалося завдяки трьом необхідним видам регулювання: соціальному забезпеченню, що слугувало головним стабілізатором, принаймні, в розвинених країнах; кейнесіанським методам боротьби з внутрішніми циклічними спадами; універсальній політиці високих заробітних плат, направленій на стимулювання загального рівня споживання, без якого геній капіталізму — масове виробництво — втрачає свою ефективність.
Але перегрупування багатих розвинених країн, яке розпочалося в 1970 році навколо монетаристської політики, що користується підтримкою економістів на зразок Мільтона Фрідмана, призвело до розриву з цими принципами. Незабаром після цього долар відійшов від золотого стандарту. Відтоді міжнародна фінансова система перебуває у стані постійної нестабільності. Виросла кількість фінансових криз, кожна з яких здається серйознішою за попередню.
У багаті країни світу знову повернулася вбогість. Внутрішня та міжнародна економічна та фінансова нерівність зростає з запаморочливою швидкістю. Рівень зайнятості стає все більш нестабільним. А там, де безробіттю віддають перевагу над універсальною нестабільністю робочих місць, стримувати її стало практично неможливо.
Саме такому стану справ французи та голландці сказали «ні» два місяці тому.
Хоч як це парадоксально, але об’єднана Європа, швидше за все, буде набагато необхіднішою в найближчому майбутньому, ніж у минулому. Я не бачу жодного об’єднання, за винятком ЄС, яке має достатню вагу і ресурси для того, щоб вберегти європейців від можливої імплозії.
Візьмімо той простий факт, що заборгованість американської економіки становить 600 мільярдів доларів. Сполучені Штати не можуть функціонувати, не маючи можливості позичати 1,9 мільярда доларів на день, головним чином, в економік Азії, що розвиваються і, передусім, у Китаю.
Але ця підтримка може ослабнути чи навіть припинитися, якщо долар впаде дуже низько, якщо ціни на нафту піднімуться до дуже високого рівня або якщо американська економіка несподівано піднесе протилежні результати. Фактично економіка США все більше і більше віддаляється від реальності. На частку її виробничого сектора припадає всього 11% ВВП. «Форд» і «Дженерал Моторс» перебувають у важкому фінансовому становищі.
Тим часом дві спекулятивні мильні бульбашки — на ринку нерухомості та заставних — зрослися воєдино й домінують сьогодні в американській економіці. Обвал або, щонайменше, різкий спазм цілком можливий у недалекому майбутньому, й наслідки — для Америки та всього світу — можуть бути катастрофічними.
Ця нестабільність ускладнює розв’язання інших серйозних проблем, які впливають на світову фінансову систему. Національний борг, необхідний усім країнам, але особливо найбіднішим із них, страждає від змін у ставках відсотка й руху валютних курсів. Відсутність останнього кредитора в критичній ситуації в сьогоднішньому світі тільки збільшує загрозу, присутню в кожній кризі.
Що ще гірше, проблеми на національному рівні вже не можна вирішувати, не посиливши положення ще більше. Звичайно — і навіть передусім — у таких обставинах величезні інвестиції, необхідні для подолання економічної відсталості та нестачі коштів, яка з звідси слідує, все частіше ігноруються світом міжнародних фінансів.
У той час як багатим країнам загрожує нестабільність, а бідні в основному виявляються полишеними самі на себе, відновлення світової фінансової системи повинне бути головним пунктом на глобальному порядку денному. Нова Бреттонвудська угода ніколи не була такою необхідною!
Мішель РОКАР — колишній прем’єр-міністр Франції та лідер Соціалістичної партії, на сьогодні є членом Європейського парламенту
