Стратегічна помилка

У банківському секторі України останнім часом помітно посилився вплив іноземного капіталу. Причому настільки, що це непокоїть наших власних банкірів. Нагадаємо, що кількість банків зі 100-відсотковим іноземним капіталом в Україні на початок травня зросла до 11, тоді як на початок року їх було дев’ять. За даними на 1 травня, в країні працювали 28 банків з іноземним капіталом. Усього в Україні ліцензію Нацбанку на банківські операції мають у своєму розпорядженні 166 банків. Перший сигнал тривоги по українській банківській системі прозвучав у жовтні минулого року, коли австрійський Raiffeisen International Bank-Holding AG завершив операцію з купівлі за $1,028 мільярда 93,5% акцій АППБ «Аваль» (Київ) — другого за розміром загальних активів банку країни. Дещо пізніше, 20 грудня, французький BNP Paribas підписав завершальний договір про купівлю 51% акцій п’ятого за розміром загальних активів «УкрСиббанку» (Харків). Banca Intesa (Італія) в лютому цього року підписав угоду про купівлю 85,42% акцій Укрсоцбанку (Київ) за $1,16 млрд. Credit Agricole S.A. (Франція) в березні уклав угоду про купівлю 98% акцій АТ «Індекс-Банк» (Київ). Крім того, тривають переговори про продаж акцій кількох інших банків.

Але що саме не дає нашим банкірам спати ночами: турбота про національні інтереси чи лише боязнь конкуренції з боку більш досвідчених і просунутих у сенсі надання відповідних послуг колег? Думається, і те, й інше. Але в будь-якому випадку, до їхньої думки не можна не прислухатися.

«Допуск іноземного капіталу до банківського сектору можливий лише до того рівня, за якого зберігається національний контроль за банківською системою», — пише у своїй статті, розміщеній на сайті Асоціації українських банків, її президент Олександр Сугоняко. За його даними, подібні обмеження здійснюються більшістю розвинених країн світу. Тим паче, до них треба вдатися й Україні, в якій, як вважає президент АУБ, процес структурної трансформації банківської системи за останні півтора року рухається з такою швидкістю, що на сьогодні вже йдеться про перспективу переходу до «банківської системи під переважаючим контролем іноземного капіталу». Сугоняко побоюється, що динамічне поглинання іноземними інвесторами вітчизняних банків згодом може привести до впровадження системи економічної мотивації, спрямованої на стимулювання та задоволення потреб іноземних, а не національних виробників. «Владній еліті, як і суспільству загалом, необхідно подолати наявні стереотипи про слабкості українських банків, про готовність іноземного капіталу забезпечити українську економіку дешевими та довгостроковими фінансовими ресурсами й забезпечити високі темпи зростання її кредитування», — наголошує Сугоняко, якому ясно, що високий попит на системний банківський бізнес із боку зовнішніх інвесторів може і надалі стимулювати зростання цін на банківський бізнес в Україні.

Серед загроз, які можуть виникати в зв’язку з цим,— зростання макроекономічних та валютних ризиків. «У разі погіршення фінансової кон’юнктури такі банки негайно обмежують обсяги операцій у країнах із високим ризиком, або приймають рішення щодо повного виведення капіталу своїх дочірніх структур із ринків країн, які розвиваються. Такі дії у свою чергу лише додатково збільшують масштаб кризових явищ і прискорюють їх розвиток», — прогнозує голова Асоціації банкірів. На його думку, збереження національного контролю за важливими для життєдіяльності країни системами (транзитною, транспортною, паливно- енергетичною тощо) за одночасної втрати впливу на інші визначальні системи, зокрема банківську, є стратегічною помилкою.