Товарна інспекція в ЄС

Україна хоче переглянути  товарні квоти  з  ЄС у рамках Зони вільної торгівлі. «Ми з Наталею Яресько вже коротко розмовляли з нашими європейськими партнерами щодо необхідності проведення переговорів стосовно збільшення квот для української продукції в рамках ЗВТ, але квоти потрібно наповнювати якісною та конкурентною продукцією», — розповів днями прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.

На думку Президента України Петра Порошенка, завдяки  угоді про  ЗВТ з  ЄС, за кілька років вітчизняна продукція освоїться на європейському рикну.  Тож  українська влада хоче торговельної  експансії в ЄС.  Чи є для цього підстави?

Із одного боку,  український уряд та  Єврокомісія уклали  угоду  про ЗВТ, яка спрощує  доступ до одного з найбагатших ринків світу.  Щоби мінімізувати негативний вплив війни на вітчизняну економіку, в квітні 2014 року ЄС в односторонньому порядку зняв  митні обмеження для української продукції  до  моменту набуття  чинності угоди про  ЗВТ, тобто,  преференції діятимуть до  1 січня 2016 року. Крім того,  за низкою товарних позицій (передбачених  угодою),  Україна вже перевиконує  надані квоти (наприклад, м’ясо птиці, зернові,  мед тощо).  Тож начебто є  позитивний бекграунд для старту переговорів про  зміну товарних квот.

Але є низка  стримуючих факторів,  як-от перехід  виробників на євростандарти. Як наслідок тільки третина українських експортерів скористалися автономними преференціями, що були надані Україні Євросоюзом. Такими є результати дослідження, проведеного Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій на підставі опитування бізнесу. Автори дослідження зазначають, що жодне з опитаних підприємств не дало негативних відгуків щодо дії автономних преференцій. Оцінки варіюються від позитивних до нейтральних.

Отже, минулого року кількість українських підприємств-експортерів до ЄС у цілому зросла — 5302 вийшло на ринок ЄС, 2299 — покинуло його. 3814, або 42%, що експортували до ЄС 2013 року, продовжували експортувати й 2014-го. Проте більшість з них — 55% — зменшила обсяги поставок до ЄС. В Інституті зазначають, що за їхніми попередніми оцінками, дія автономних преференцій мала б забезпечити збільшення українського експорту до ЄС на 4,5 % на рік.  Найбільше мали виграти сільське господарство, харчова та легка промисловість. Але вплив негативних чинників — окупація Криму, військові дії на Донбасі — завадили реалізувати ці плани.

Які шанси  України отримати  позитивний результат  щодо перегляду товарних квот  у рамках ЗВТ з  ЄС? Про  це «День» запитав експертів.

КОМЕНТАРI

Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ:

— Думаю, збільшуватимуть квоти для металопродукції, зерна, олії, різного роду сої. Але варто пам’ятати, що квоти встановлюються лише на сировинні товари. Продукція інших, високотехнологічних галузей — квот не передбачає.

Річ у тім, що тут має місце глобальний процес. 90 країн сировинного профілю просять ЄС, США та інші країни Великої сімки, щоб вони скасували квоти та бар’єри. Тому що Європа, Канада й Австралія захищають свої ринки високими митами. І це питання зависло із 2003 року, хоча й відбуваються щорічні засідання. Ці 90 країн кажуть, що великі країни не хочуть з ними  співпрацювати, отже, вони вимушені блокувати роботу СОТ.

Чому Європа захищає сільськогосподарський ринок? Тому що це — робочі місця, культура, етнос.

Тому наші намагання розширити свою присутність в Європі — це позитивний процес. Але ми від нього не дуже багато отримаємо. Сировину експортувати — добре, але краще було б експортувати готову продукцію. Хоча, в уряді, зокрема, говорять про таку необхідність. Зокрема, просять білорусів, щоб вони у нас побудували заводи, і це теж добре.

Наприклад, чому Греція так агресивно реагує на заяви Брюсселя? Тому що їм обмежили обсяг квот на ввезення маслин, олії, риби — на все, на чому вони заробляли б. Ці країни, які «сидять» на сировині, навіть в ЄС, — є бідними і боржниками.

І так буде, поки вони не почнуть виробляти свою продукцію. Це ж стосується і нас. Ми йдемо в ЄС, де всі країни — високо технологічно розвинені. Із сировиною йти на цей ринок — трохи смішно. Європа зацікавлена в тому, щоб захищати своїх виробників. Тому якби ми були членами ЄС, то нас би підтримували. А ми поки що поза цим.

Марія КОЛЕСНИК, аналітик консалтингової компанії «ААА»:

— Щодо перегляду квот нас цікавить саме АПК і нам потрібно їх збільшувати. Це стосується м’ясної продукції, соків, меду, зернових — по всіх цих позиціях ми дуже швидко вибираємо свої квоти. Наразі лише стосовно молочної продукції у нас не вибрані до кінця квоти, тому що ще не закінчена процедура отримання дозволу на постачання продукції на ринки ЄС.

Нам потрібно збільшувати квоти в рази. Не 20 — 30%, а набагато більше. Але чи піде нам на зустріч ЄС — виключно політичне питання. І поки складно спрогнозувати. Адже до складу ЄС входить багато країн, і не всі вони налаштовані позитивно до України, як у політичних, так  і в економічних питаннях. Усе залежатиме від того, чи зможуть провідні європейські країни вплинути на інших членів ЄС. Бо, фактично, від якоїсь маленької країни залежатиме, чи отримаємо ми квоти.

Валерій П’ЯТНИЦЬКИЙ, колишній в.о. міністра економіки України: 

— Використання виробниками  вже наданих  Європою торговельних преференцій різниться. Наприклад, по групах  товарів таких, як мед, курка,  зерно — 100%. До того ж, у ЄС діє спеціальна процедура забезпечення продбезпеки внутрішнього рикну і  часто встановлюються нульові мита на ввезення того ж зерна. Україна ними активно користується. Я сказав би, Україна використовує ті обсяги поставок, що й традиційно до  укладання угоди. Жодних нових  експортних проривів  у ЄС наразі немає.

Разом із тим, перегляд  квот — питання  складне  і неоднозначне. Загалом тарифні квоти можна розбити на кілька груп. Наприклад, за ознакою  використання  є ті, які повністю використовуються (мед, курка, зернові культури)  і по них потрібно вести переговори. Але разом з тим, є й ті групи товарів, щодо яких введені квоти не використовують, наприклад свинина і яловичина. Чому так? Немає фітосанітарних чи санітарних дозволів для таких підприємств на доступ до європейського ринку. Трапляються і випадки, коли не застосовані загальноєвропейські правила виробництва тих чи інших продуктів, що є перепоною для виходу на європейський ринок. Тому, звісно, уряд може ініціювати  старт переговорів з  ЄС на тему тарифних квот,  але більше роботи для цього треба зробити саме йому — застосовувати нові правила, добиватися європейської сертифікації тощо. Наразі мені не відомо, щоб ЄС мав мандат на початок переговорів з  Україною  в цьому питанні. В односторонньому порядку ініціювати такі перемовини — складно. Потрібно бажання з обох сторін.