Третя СИРрова перемога?

Україна втретє анонсувала перемогу у «сирній віні» з РФ. Переконати росіян у «корисності» українського сиру знову вдалося міністру економічного розвитку та торгівлі Петрові Порошенку. Будемо сподіватись — цього разу «переконання» і домовленості не зникнуть за тиждень, і російський кордон для українських сироварів справді скоро відкриють.

Три із семи українських заводів, за результатами переговорів голови українського МЕРТ з головою Росспоживнагляду Геннадієм Оніщенком в Москві, вже незабаром відновлять поставки сиру до Росії, пообіцяв олова МЕРТ. Йдеться про ПрП КФ «Прометей» (Чернігівська область), АТ «Пирятинський сирзавод» (Полтавська область) і ТОВ «Гадячсир» (Полтавська область), які, нагадаємо, вже пройшли перевірку Росспоживнагляду. «Сьогодні ухвалено рішення, те, що залежало від влади обох держав: виписано вимоги до виробника, і ми сказали, що обмеження в разі дотримання цих вимог щодо поставок продукції до РФ знято», — повідомив Порошенко на брифінгу в Москві. За його словами, далі — справа за виробником, який має здійснювати відповідний контроль за якістю. Адже, як підкреслив Порошенко, сторони домовилися, що кожна партія сиру, яка відправлятиметься на російський ринок, окремо контролюватиметься.

Тим часом в соцмережах уже дискутують — за яким же принципом обирались три перші сирні «щасливчики». «Незрозуміло, як були вибрані три сирзаводи, яких завдяки переговорам Петра Порошенка знову пустили на російський ринок», — пише на своєму блозі Олександр Данилюк. — «Гадячсир» належить харківському олігархові Олександру Ярославському, АТ «Пирятинський сирзавод» — Федорові Шпигу (колишньому власникові банку «Аваль»), НП КФ «Прометей» — Анатолію Юркевичу (24 номер в українському списку Форбс). Олександра Ярославського (разом із братом Олексієм) та Федора Шпига 2002-го було обрано до ВР від «Нашої України», Анатолія Юркевича 2005-го було призначено заступником голови Київської обласної адміністрації».

Помічник Порошенка — Ірина Фріз — у коментарі «Дню» запевнила, що жодного політичного підтексту у виборі трьох заводів немає, і шукати його не варто. Кордони відкрились тим сироварам, які першими пройшли перевірку Росспоживнагляду. Хоча й не заперечує, що Україна була зацікавлена у відновленні доступу до російського ринку саме оцим трьом гравцям. Адже вони забезпечували 60% усього проданого росіянам українського сиру.

Пріоритетність цих заводів відзначив журналістам і міністр аграрної промисловості та продовольства Микола Присяжнюк. За його словами, якщо Росія відкриває заводи для цих трьох гравців, то це «буде позитивним сигналом» і для інших сироварів. Тому можна сказати, що «Пирятин», «Гадяч» і «Прометей» фактично проклали місток до російського ринку для решти сирних non grata.

Нагадаємо: Росспоживнагляд пообіцяв продовжити перевірки українських виробників сирів, яким заборонено експорт продукції до РФ, вже найближчим часом. Так, зокрема, на четвертий сирзавод — Дубно-молоко — російські інспектори пообіцяли відправити повторну інспекцію вже наступного тижня.

Про те, як до новини про закінчення «сирної» війни поставились виробники, яким вже найближчим часом пообіцяли відкрити кордон, — в інтерв’ю «Дню» директора холдингу «Молочний альянс» (до складу якого входить Пирятинський сирзавод) Сергія ВОВЧЕНКА.

— Насамперед, вітаємо вас із перемогою у сирній війні і відновленням доступу на російський ринок. До речі, для вас результати останніх переговорів Онищенка і Порошенка в Москві — це перемога?

— Ми вважаємо, що так.

— А вимога, що всі партії українського сиру, які будуть приходити на російський кордон, проходитимуть повторну інспекцію, вас не бентежить?

— Поки що ні. Історія стосунків з російською стороною навчила — доки не буде документа, підписаного кимось із уповноважених керівників, робити якісь висновки не можна. Який регламент по контролю запровадять до кожної партії, ще невідомо. У нас навіть немає інформації з російської митниці про те, в якому режимі почнуть пропускати наш сир на територію Росії...

Та й раніше кожну партію сиру, яку ми відправляли на Росію, перевіряли в лабораторії інституту ветмедицини на антибіотики і рослинний жир. Тому я думаю, що ніякого нового додаткового навантаження для нас не буде у зв’язку з перевіркою на російському кордоні. Хоча, звичайно, можуть вимагати й поглиблені аналізи.

— Чи не боїтесь, що з результатами цієї обов’язкової інспекції може статися така ж ситуація, як із пальмовою олією на «Гадячсирі» — коли російські інспектори пальмової олії не знайшли, зате широко «розрекламували», як українські сировари не дотримуються технічних і санітарних норм. Чи готові ви до ризику, що з першою ж інспекцією на російському кордоні українському сиру знову підмочать репутацію?

— Російські інспектори були у нас на заводі і дали високу оцінку нашому виробництву. З усіх озвучених згодом зауважень лише два стосувались нашого Пирятинського сирзаводу. Ми їх в оперативному режимі вирішили. Комісія ще не встигла з заводу поїхати, як на наступний день уже все було виправлено.

— А що це були за зауваження?

— Перше — окремі компоненти надходили в сироварний цех у транспортній тарі. Умовно кажучи, мішок із ароматизаторами не пересипався у спеціальний контейнер, а заносився в цех зі складу. Ми вже поставили спеціальний контейнер з нержавіючої сталі, і тепер ароматизатор на складі пересипається в нього і лише потім доставляється на цех.

Друге зауваження — транспортерна стрічка, яка переміщає головки сиру з формувальника до пресу, у нас була без дашка. Російські інспектори поставили вимогу обладнати транспортер таким навісом. Це ми теж елементарно усунули.

— А решта зауважень?

— Вони стосувались загальноукраїнських проблем. Це, зокрема, — технічні вимоги на виготовлення сиру «Російського». Онищенко заявив, що робіть який завгодно сир за українськими стандартами і продавайте його на російський ринок, але сир «Російський» повинен випускатися лише за російськими стандартами, тобто дозрівати не менше двох місяців.

В Україні зараз так довго можуть дозрівати лише пармезани (6—9 місяців). А звичайні сири зріють менше одного місяця. Адже наші сировари застосовують нові технології, нові імпортні заквасочні культури. Ми вже давно не працюємо на так званих виробничих заквасках, тому що це дуже довга технологія, яка дає нестабільну якість.

Але якщо російська сторона відмовлятиметься визнавати наш «Російський» сир за такою технологією, то що ж, будемо продавати інші сири, у нас асортимент широкий. Хоча втрати, безумовно, будуть. 50% українських сирів, які йдуть на російський ринок — це «Російський» сир.

— Тобто повертатись до старої технології на догоду росіянам ви не збираєтесь?

— За два місяці дозрівання при нинішніх заквасках цей сир просто розірве, він перезріє. А повертатися на старі закваски ми не будемо. Наші фахівці вже давно переконались: старі закваски — це нестабільність якості і бактеріального вмісту.

— А самі російські сировари варять «Російський» ще за старими технологіями?

— Наші російські партнери, які продають наші сири, мають свій завод. І вони вже давним-давно варять «Російський» на європейських заквасках.

БЕЗ АЛЬТЕРНАТИВИ?

— Пирятинський завод через усю цю російсько-українську сирну історію зупинив виробництво 9 лютого. І ви увесь цей час (пройшло вже більше двох місяців) не варили сири?

— Ні, не зовсім так. 9 лютого ми зупинилися, і до 1 березня наш завод не випускав сири зовсім, тому що склад був переповнений. Потім ми розпродали продукцію на внутрішньому ринку і почали працювати на 45% потужності. Так працюємо і зараз. Ми ж сподівались і вірили в те, що російський кордон відкриють, тому і готувались. Аби не вийшло так, що росіяни дали нам зелене світло, а ми їм — почекайте, ми ще сиру наваримо.

— Підрахували, яких збитків зазнав Пирятинський у сирній війні?

— В тиждень ми недоотримували близько одного мільйона доларів. От і виходить, що в лютому ми не постачали 3 тижні, в березні — 4, і в квітні — 2. 9 тижнів — це 8-9 недоотриманих мільйонів доларів. Це для нас дуже велика сума.

Пирятин у нас завжди працював у такому режимі, що 2/3 продукції ми поставляли на російський ринок, а 1/3 — продавалося в Україні.

— Чому така гостра заточеність саме на російський ринок? Зважаючи на мінливість російського партнера, не надійніше було б переорієнтуватись на інші ринки або хоча б зробити диверсифікацію збуту?

— Ми продаємо наші сири і в Казахстані (друге місце за експортом наших сирів), Вірменії, Азербайджані, Молдові (третє місце)... Нещодавно ми законтрактували невелику партію сиру в Ізраїль. Але це мізерні об’єми, у порівняні з російським ринком. Лише Пирятин міг тисячу тонн в місяць відправляти в РФ. Азія ніколи стільки не з’їсть. Візьмемо до прикладу аналітику по Китаю: півтора мільярда населення, а споживають лише 20 тисяч тонн сиру в рік. У них немає культури споживання цього продукту. Європейський ринок переповнений своїми сирами. Європейці самі намагаються постачати на російський ринок. Німеччина, до речі, на другому місці серед продавців сиру для Росії (на першому — Білорусь, на третьому — Україна).

СУДИТИСЯ — СОБІ Ж ДОРОЖЧЕ

— У боротьбі за російський ринок чи не втрачають українські сировари внутрішнього споживача? Йдеться про те, чи стали українці після всієї цієї історії з пальмовою олією сумніватися у якості вітчизняних сирів і менше їх купувати?

— Підірвала. Споживач (і російський, і український) дуже чутливий до інформації, яка лунає з вуст чиновників. Як би не критикували владу, все одно люди дуже довіряють її слову. От прозвучало, що сир поганий, значить, він поганий.

Були навіть інциденти в російських торгових мережах. Клієнти влаштовували скандали адміністратору, чому магазин продає сир українського виробництва.

В Україні люди теж дивляться телевізор, слухають чиновників... А нам — виробникам — після такої «реклами» спробуй одним словом докажи, що ти не кладеш у свій сир ні каплі пальмової олії.

— То як ви все-таки збираєтесь відшкодовувати свої репутаційні втрати? Будете йти до суду?

— Ні. Судитися ми не будемо. Споживачу треба доносити інформацію через інші джерела. Ми запланували рекламні акції, будемо займатися пропагандою.

Треба донести до споживача, що для виробника є резон замінювати тваринний жир у складі сиру не менше як на 75%. І ні на трохи не менше, адже втрачається економіка процесу, вигідніше вже тоді варити натуральний сир. Фальсифікувати сир і домішувати на 5% рослинні жири — тільки зробити продукт дорожчим.

— А чому ви все-таки не хочете судитися, якщо правда на вашій стороні?

— З ким судитися? Ми думали над цим, радилися з юристами... Нам сказали, що судитися собі ж дорожче буде. Адже виходить, що ми воюватимемо з іншою державою... А що нам це дасть?

Тому ми вирішили, що краще витратити ці гроші, які доведеться викласти за суди, на роботу зі споживачем.