«Це буде ще одне енергетичне рабство»
Експерт — про нову урядову програму реформування вугільної галузі
Міністерство енергетики та вугільної промисловості пропонує запровадити програму реформування вугільної галузі до 2020 року. Із 32 державних вугільних підприємств Міненерго планує 8 перспективних шахт залишити у своїй власності, 14 — приватизувати, а 11 — ліквідувати.
Член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій КОРОЛЬЧУК переконаний: така політика уряду призведе до чергового зростання комунальних тарифів і соціальної деградації:
— Економічний збиток буде викликаний подальшим зростанням залежності України від імпортного вугілля. Україна щороку і надалі переплачуватиме за імпортне вугілля, і це буде ще одне енергетичне рабство. Це змусить уряд і надалі істотно підвищувати тарифи на електроенергію як для населення, так і промисловості. Екологічні та соціальні проблеми стануть наслідком технічного процесу закриття шахт.
Програма передбачає, що 11 шахт, які відпрацьовують свої запаси або будуть віднесені до безнадійно збиткових, планується ліквідувати — ім. Димитрова, «Родинська», «Північна», «Південна», «Золоте», «Тошковська», «Привольнянська», «Новодружеська», «№9 Нововолинська», «Надія» і «Зарічна».
При цьому показово, що пропозиція закрити 11 шахт не підкріплена жодними фінансовими гарантіями уряду. Відповідно, йдеться не про цивілізоване закриття, яке передбачає проектні роботи, природоохоронні заходи, постліквідаційні заходи щодо закриття шахт, будівництво комунальних і соціальних об’єктів, будівництво житла для звільнених шахтарів та їхніх родин тощо. Окремо від усіх стоїть пункт виплати грошових компенсацій, і йдеться не про одноразові виплати, а програму дотацій для шахтарів як мінімум на 15—20 років.
В уряді та міністерстві банально бояться озвучити, що нічого «цивілізованого» по відношенню до шахт і шахтарів не буде. А обсяг витрат для кожної шахти є колосальним. За наявною інформацією 2002—2003 рр., міжнародні банківські структури, які працюють зі Світовим банком і ЄБРР, провели дослідження і розрахували, що в середньому закриття шахти в Україні обійдеться мінімально в 200 млн доларів. У цю суму входила лише частина з перелічених заходів, а будівництво й екологічні питання не були враховані. Разом із цими напрямками, а також десятирічний період виплати «цивілізованих» компенсацій сума закриття склала від 350 млн доларів і більше.
За таких умов у бюджеті України повинно бути передбачено на ліквідацію 11 шахт мінімальні 3,85 млрд дол. (96 млрд грн.). Навіть якщо не враховувати інфляційні показники та валютні зміни за останні 10 років, то навіть сума в майже 4 млрд доларів здається нереальною.
Урешті-решт, ніхто в Україні і не планує витрачати такі кошти. Програма ліквідації та консервації частини шахт передбачає витрати на рівні 11 мільярдів гривень на наступні 4 роки. Скоріше за все, йдеться про фізичний процес закриття. Соціальні й екологічні аспекти залишаться без уваги. Відповідно, в соціальній сфері потрібно буде чекати лише поглиблення деградації та дезадаптації вугільних регіонів.
У нинішній ситуації оптимальним рішенням можна вважати подальше використання існуючого шахтного фонду для мінімізації залежності від імпортного вугілля. Цілком закономірною та прогнозованою є дотаційність видобутку вугілля. Але відмова від агресивної та жорстокої, за гуманітарною позицією, ліквідації шахт не призведе до різкої соціальної деградації районів вуглевидобування.
