«Це розхолоджує!»

Сьогодні український та європейський парламенти синхронно ратифікують законопроект Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Нагадаємо, що 27 червня Президент України Петро Порошенко підписав економічні та секторальні положення цієї Угоди. Майже 2,5 місяця знадобилося, щоби закріпити офіційно досягнуті домовленості. Утім, поставити крапку в питанні торговельного зближення України та Європи не вдасться. Наприкінці минулого тижня у спільній заяві єврокомісара з питань торгівлі Карела де Гухта, міністра закордонних справ України Павла Клімкіна та міністра економічного розвитку Росії Олексія Улюкаєва було сказано, що діяти Угода розпочне тільки за рік... у 2016-му. А до того часу діятиме безмитний режим для українських товарів в ЄС. Політологи вже дали оцінку цій заяві, назвавши її «поступкою Росії». «День» запитав бізнес, як він оцінює відтермінування запровадження «вільної торгівлі» з ЄС ще на рік.

КОМЕНТАРІ

Анна ДЕРЕВ’ЯНКО, виконавчий директор Європейської Бізнес-Асоціації:

— З політичної точки зору, це виглядає, як поступка зі сторони України та ЄС для РФ. Але з іншого — якщо Україна хоче робити певні реформи та покращувати бізнес-середовище, наближуючи його до європейських стандартів, то може робити це й без запровадження Угоди про асоціацію. Інформація про те, як це робити, — не прихована, вона є. Питання лише в політичній волі керівництва нашої держави.

Окрім цього, ЄС залишає відкритим експорт до своїх країн завдяки автономному застосуванню пільг з боку ЄС. І тому українські експортери можуть і надалі збільшувати експорт, модернізуючи своє виробництво, шукати контрагентів у ЄС для співпраці.

За цей рік потрібно ще підготуватись. По-перше, потрібно попрацювати над створенням комфортного бізнес-клімату та всього, що з цим пов’язано. Наприклад, зробити меншим навантаження на бізнес. Для того, щоб і українському бізнесу стало легше, і щоб іноземний бізнес теж міг працювати. І ці підприємства в подальшому можуть зробити хорошу рекламу для України, показуючи на практиці, як тут ведеться бізнес, коли відкриється український ринок.

Наразі це заважає зробити корупція, непрозорість у веденні бізнесу та неможливість робити прогнози. Якщо ми попрацюємо в цьому напрямку, то станемо більш підготовленими до того, щоб вступити у повній мірі до ЗВТ й отримати більше можливостей, ніж ризиків. А от якщо ми цього не зробимо, то позитиву буде менше. Тут можна пригадати вступ України в СОТ. Всі чекали або великого позитиву, або великого негативу. Але не сталося ні одного, ні іншого. Адже ми не були підготовлені — не було нормальних умов для ведення бізнесу, купівельна спроможність населення була малою. Тому ми сьогодні повинні дивитися в корінь проблеми — корупцію та непрозорі правила гри.

Я б не говорила, що взято паузу на рік. Все — в наших руках. Якщо держава хоче змін — вона їх буде робити.

Роман ШПЕК, голова ради Незалежної асоціації банків України:

— Особисто я нічого поганого в тому, що запровадження Угоди про асоціацію відкладається на рік, не бачу. По-перше, потрібно виходити з того, що Угода буде впроваджуватись і надалі в повному режимі. Зона вільної торгівлі й ті високі вимоги, які були з боку Єврокомісії на переговорах, визначалися не потребою України в такому різкому зниженні мит, а аргументувалось тим, що Зона вільної торгівлі — перший крок на шляху повної інтеграцій економіки України до внутрішнього ринку, за галузевим доступом українського ринку до ринку ЄС. І тому нам все одно до цього потрібно буде готуватися.

Ще два позитивних моменти. Перший — доходи українського бюджету поступово будуть зростати за рахунок більших ставок ввізних мит. З іншого боку, українська економіка буде мати більше часу для того, щоб підготувати себе до відкритої конкуренції з більш розвинутими економіками Європейського Союзу.

Банкам наразі нічого особливо не потрібно робити. Угода нічого особливо для банківської системи не містить, бо фінансовий сектор працює трохи прогресивніше, ніж уся економіка. Українське законодавство та регулювання фінансового ринку Національним банком і до цього спрямовувались у напрямку до вимог ринку ЄС. Фінансовому регулятору лише залишається вдосконалювати свою роботу, радикально покращувати підприємницьке середовище, інвестиційний клімат.

Для нас сьогодні важливішими питаннями є те, як швидко ми зможемо оговтатись від наслідків фінансової кризи, як виконаємо критерії Базильського комітету — Базиль-2, Базиль-3.

Олександр Чагаровський, голова Українського національного комітету Міжнародної молочної федерації:

— На мою думку, це погано. Справа в тім, що у нас сьогодні є кілька заводів, які вже готові працювати за директивами ЄС. Тим більше, за рік нічого не зміниться. Це ж наша ментальність. Ми відтягуємо завжди до останнього.

Вся підготовка до застосування Угоди про асоціацію — вже давно повинна була бути завершена. І для того, щоб за цей рік хоч щось змінити, потрібний жорсткий контроль. Адже сьогодні, якщо поїхати на заводи і подивитись, яке молоко вони приймають, стане зрозуміло, що в Україні є велика проблема з якістю молока. Більше того, воно не відповідає євростандартам, навіть наші ГОСТи далекі від цих стандартів. Тому це перша перешкода для доступу української молочної продукції на європейський ринок.

Тим більше, крім сухого молока та казеїну, практично ніякої продукції Європа від нас не потребує. Це так само, як свого часу поляки під час вступу до ЄС проходили жахливо принизливі процедури. Їм дали квоти на постачання продукції, наприклад, йогурту, — 700 тонн на рік. Це практично нічого.

Ми експортуємо тільки сухе молоко та казеїн, яке вони перепаковують і відправляють до Африкуи Можемо експортувати сири «Фета» з Білоцерківського заводу. Цей продукт в Європі може бути конкурентоздатним, оскільки при його виготовленні використовуються сучасні технології, як і на багатьох європейських молочних підприємствах. В Європу можна ще постачати продукти, які в Білій Церкві виготовляються для МакДональдсу. Але це вже питання останнього.

Юрій ПЕРОГАНИЧ, генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України (АПІТУ):

— З точки зору нашої галузі, запровадження норм Угоди про асоціацію — це дуже позитивний момент. І затягування в цьому питанні — це не зовсім добре. У нас уніфікуються технічні стандарти зі стандартами ЄС. Це дозволить позбавитись тих бар’єрів, які сьогодні є в торгівлі товарами, що виробляються в Україні. Адже сьогодні продукція проходить подвійну сертифікацію. Тобто мало того, що ЄС перевіряє їхню безпеку, так ще й цю ж оцінку всі імпортери та виробники проводять в Україні. А це непотрібно і призводить лише до подорожчання продукції та затримки постачань.

Підписання та реалізація Угоди призведе до того, що ІТ-продукції в Україні стане значно більше. Адже після того, як імпортери пройдуть усі процедури оцінки відповідності в Україні та проведуть оплати, то їхня продукція вже стає неконкурентноздатною в Україні.

Якщо ж брати дотичні сфери, наприклад, стандартів управління, електронного урядування, то все це приведе до того, що наш ринок буде розвиватися швидшими темпами, ніж зараз.

Наша Асоціація уже звернулася до Президента, щоб не чекати перехідний період — п’ять років, як написано в Угоді, для уніфікації всіх стандартів, а щоб все відбувалося в односторонньому порядку — щоб Україна стала визнавати сертифікати відповідності продукції, які видаються в країнах-членів ЄС, так, як ми застосовуємо сьогодні візовий режим.

Вячеслав БИКОВЕЦЬ, перший віце-президент, генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України:

— Зараз важко щось прогнозувати. Відкладення запровадження Угоди про Асоціацію є не зовсім зрозумілим для суспільства та бізнесу. Адже покладались досить великі надії на те, що вже згодом вона буде ратифікована, а з 1 листопада має вступити в силу.

Якщо це робиться для того, щоб переглянути нормативні акти, технічні регламенти, то, можливо, це й на краще. Але, з іншого боку, це розхолоджує. Адже знову на певний період відкладається і знову проявляється наше характерне для України затягування, що також не дуже позитивно впливає як і на суспільство, так і на бізнес.

Звісно, краще б запровадження Угоди відбулося зараз, без всяких затягувань. Звичайно, були б складнощі. Але тоді ми б хоча б знали, що вже величезний крок в цьому напрямку зроблено і потрібно продовжувати роботу. А це відтягування — продовження незрозумілості. Ми вже давно повинні були підготуватись — прийняти необхідні нормативні акти, переглянути технічні регламенти, імплементувати всю документацію.

Виходячи з того, що говорить сьогодні бізнес, то продовження нульових ставок для наших підприємців — це добре. Але страждатиме і споживач. Тому що він буде платити зі своєї кишені для виробника, який ввозитиме свою продукцію в Україну.

Загалом же серйозних проблем поки не очікується. Але побачимо, як все буде відбуватися.

Олег НАЗАРЕНКО, гендиректор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів:

— Це ніяк не вплине на галузь. Тому що в Угоді про асоціацію було прописано перехідний період — 15 років, під час якого умови мита і все інше ніяк не змінюється.

Тому, що підписали роком раніше, що роком пізніше, — значення немає.

Микола ВЕРНИЦЬКИЙ, директор інформаційно-аналітичної компанії «ПроАгро»:

— З одного боку — це продовження тієї ситуації, яка сьогодні є, ще на рік — нереформована економіка, регрес. З другого — наразі ситуація в аграрному секторі досить складна. І якщо через рік вона виправиться, то за рік ми зберемося з силами. Але я сумніваюсь, що за цей час ми зможемо зробити реформування.

Тобто, якщо говорити з тієї точки зору, що це важкий рік, як для АПК, так і для країни в цілому, — то відкладення Угоди про асоціацію, — це непогано. Але якщо говорити з точки зору розвитку та далекої перспективи — то це погано.

За цей рік потрібно зосередитись на зниженні собівартості, покращенні технологій. Нічого нового. Вимоги такі ж, як і 23 роки тому. Подібні розмови були й тоді, коли Україна вступала до СОТ. Але нічого не було зроблено. І так само за рік теж нічого не буде зроблено.

Потрібно зробити так, щоб Європа на будь-яких умовах надала нам членство в ЄС. А потім уже ми будемо щось намагатися вимагати. Звичайно, у будь-яких переговорах потрібно виставляти свої вимоги. Але ми — не в тому становищі. Ми не маємо нічого такого, що б нам дозволяло робити це. Нам треба приймати поки пропозиції ЄС. А потім, коли ми вже чогось досягнемо, то можна буде знову говорити про вимоги.