Українське диво

Європейський клуб птахівників спільно з Українською аграрною конфедерацією вперше провели в Києві Міжнародний конгрес птахівників. У його роботі взяла участь низка найвпливовіших виробників м’яса птиці та яєць з усієї Європи та інших країн світу. Генеральний директор УАК Алекс Ліссітса переконаний, що конгрес покликаний вирішити глобальні питання у галузі птахівництва як для України, так і для усієї Європи. За його словами, це підписання нових контрактів на постачання обладнання в Україну, вирішення актуальних питань щодо експорту української продукції, обмін досвідом. Лессітс додав, що Європейський клуб птахівників вирішив провести свій другий конгрес саме в Україні тому, що, «насамперед, наша країна у галузі птахівництва набрала великих обертів і потужностей; по-друге, Україна з новітніми технологіями виходить на рівень європейського виробництва й не виключено, що найближчим часом займе нішу на світовому ринку, по- третє, те, що найбільші й найвпливовіші виробники зберуться саме у Києві для обговорення світових й європейських тенденцій розвитку птахівництва, є жестом довіри до наших виробників і свідчить про позитивні тенденції в розвитку українського АПК».

Цікаво, що участь в конгресі птахівників брали не лише «акули» відповідного бізнесу, а й маленькі підприємства і дрібні підприємці. Президент Європейського клубу птахівників Герхард Вагнер зазначив, що хоча спочатку очікувалося близько 50 учасників конгресу з різних країн світу, але в решті-решт на нього прибули більш ніж 70 учасників. Він відзначив, що галузь птахівництва показує високі темпи розвитку і має хороші перспективи.

За словами президента УАК Леоніда Козаченка, конгрес не тільки дозволить обговорити низку важливих питань, а й сприятиме ознайомленню гостей з досягненнями українських підприємств. Усе це, на думку Козаченка, позіціонує нашу державу як сильного гравця на світовому ринку птахів- ництва, оскільки Україна має у цій справі низку переваг і є перспективною країною для розвитку цієї галузі.

Серед українських конкурентних перваг — потужна сировинна база, дешева сировина для годівлі птахів, великі можливості для зростання виробництва і продажу продукції на внутрішньому ринку. Все це сприяє інвестуванню в цю галузь і прийняттю стратегічних рішень на рівні тих транснаціональних компаній, які контролюють сьогодні ринки в усьому світі. На думку Козаченка, саме орієнтація на внутрішній ринок допомагає країні забезпечувати потреби споживачів і робити продукцію конкурентноспроможною. «Якщо ми ще більше посилимо конкуренцію на внутрішньому ринку, то це дасть нам цілу низку додаткових переваг для вирішення стратегічних питань, — зазначає він. — За рахунок конкуренції ми можемо здешевити нашу продукцію, можемо не боятися продукції експортерів, тієї ж Бразилії, можемо збільшити інвестиції в сучасні технології і створення інтегрованих підприємств, які поєднують виробництво сировини і кормів, виробництво продукції і її переробку, формування дистрибуторської мережі».

Що стосується досвіду іноземних фахівців, який мав би бути корисним Україні, то тут Козаченко робить акцент на енергозберігаючих технологіях. За його словами, в Європі використовують менше енергоносіїв, ніж в Україні. Ще одним важливим питанням є покращення селекції. «Є світові лідери з селекції, вони мають видатні досягнення», — говорить Козаченко, але в той же час підкреслює, що і Україна має свою потужну наукову базу, яка може змінити ситуацію з селекцією на краще.

За словами заступника міністра аграрної політики України Петра Вербицького, «наше завдання на сьогодні забезпечити українського споживача якісною сільськгосппродукцією, в тому числі і продукцією птахівництва». І поки що це вдається, говорить він.

В Україні ще за радянських часів було створено потужне промислове птахівництво, яке на той час повністю виконувало завдання щодо забезпечення населення м’ясом птиці та яйцями. В 90-і роки сталася велика криза, пов’язана з переходом від старої системи до приватного підприєництва. І найбільше вона вдарила по промисловому виробницву м’яса бройлерів. Як вважає Вербицький, з цієї кризи галузь вибралася не без допомоги держави. А за це віддячила так званим «українським дивом». «З боку держави були вжиті серйозні заходи, — пояснює заступник міністра, — пільги в оподаткуванні, пільги при сплаті податків на додану вартість, в отриманні кредитів, придбанні обладнання, — всі ці заходи зробили можливим інвестування галузі». Він додає, «що і тоді і зараз підтримується племінна справа у птахів- ництві». Саме завдяки вжитим заходам стався український феномен — за п’ять років (з 2001 до 2006) майже в 20 разів виросло виробництво м’яса бройлерів. Сьогодні в середнього на одного мешканця України виготовляється 16 кілограм м’яса птиці. Проте і це ще не межа. В галузь йдуть нові інвестиції. Виробництво яєць теж задовольняє потреби споживачів. «З виробництва харчового яйця ми повністю задовольняємо ринок — близько семи мільярдів штук, — не без гордості повідомляє Вербицький і додає: — Сьогодні в галузі птахівництва ми маємо такі показники, які ще 30 років могли б вважатися фантастичними». На його думку, проаналізувавши показники і спрогнозувавши перспективи, «можна сміливо констатувати факт, що з усіх галузей агропромислового комплексу, саме птахівництво активно розвивається, показує позитивні результати, і щодня стає інвестиційно привабливим».

Заступник міністра АПК впевненний у вітчизняному птахівництві. Він наголошує на тому, що українські птахівники досягли такого рівня забезпечення внутрішнього ринку, що сміливо можуть виходити на ринки зовнішні. «Ми навіть сьогодні вже маємо можливість експортувати продукти птахівництва в інші держави. Україна є потенційним імпортером продукції птахівництва». Адже, за словами Вербицького, дуже скоро внутрішній ринок повністю насичиться і навіть перенасичеться, а тому експорт є для птахівників непоганою альтернативою.

Козаченко з цим погоджується і наголошує, що обсяги продукції «в рази перевищують потреби внутрішнього ринку» і без експорту розвиток галузі попросту не відбуватиметься». «Ми можемо забезпечувати всім необхідним людей і при цьому дві третини продукції експортувати і заробляти гроші, покращувати життя тих селян, які задіяні у виробництві м’яса», — зазначає він. «Ми можемо експортувати продукцію не тільки в пострадянські країни, а i в Європу», — промовляє Козаченко.

На динамічний розвиток галузі вказує і той факт, що підприємства нарощують обсяги, модернізуються. Так, «Комплекс Агромарс» планує у 2008 році збільшити виробництво м’яса птиці майже на 30% у порівнянні з нинішнім роком — до 250 тисяч тонн. За словами гендиректора компанії Олексія Марченка, цього року обсяги виробництва становитимуть близько 180 тонн.

Проте, Вербицький відмічає, що «у нас не всі галузі птахівництва розвиваються так, як би ми того хотіли». «Перш за все нам потрібно розвивати також і виробництво м’яса інших видів птиці. Сьогодні ми вже маємо три, можна сказати, потужних підприємства з виробництва м’яса індички», — пояснює суть проблеми заступник міністра аграрної політики. На його думку, це теж перспективний напрямок і «сьогодні є інвестори, які хочуть розвивати цю галузь». Так, київська група компаній «Рамбурс» має намір вже у вересні цього року запустити на ОАО «Племптахорадгосп «Броварський», що належить групі і розташований в Київській області, новий виробничий комплекс з виробницва індички проектною потужністю вісім тисяч тонн продукції на рік. За словами голови наглядової ради ЗАО «Рамбурс» Олексія Гаврилова, комплекс вже побудований і на сьогодні працює в тестовому режимі, а у вересні планується ввести його вже в остаточну експлуатацію. Інвестиції в цей «індичий проект» склали десять мільйонів доларів. Але ж і плани у компанії амбітні — цього року група планує виробити дві тисячі тонн м’яса індички, в той час як минулого року ця цифра становила 600 тонн. А у 2008 році компанія планує досягти показника у 2,5 тисячі тонн м’яса індички.

Та й те — лише початок. Гаврилов підкреслює, що ринок м’яса індички в України нерозвинений — промислове виробництво м’яса становить лише дев’ять тисяч тонн на рік. Окрім збільшення обсягів виробництва, група веде переговори з кількома м’ясопереробними заводами щодо виробництва під її торговою маркою готової продукції з індички. Чималий потенціал є і у водоплаваючої птиці. На цьому зокрема наполягає Вербицький.

Що стосується неврожаю зернових, спричиненого спекою, то експерти заспокоюють — на ціни на м’ясо птиці та й взагалі на м’ясо це не вплине — різкого підвищення цін для споживача не буде: прогнозованого врожаю повинно непродовольчого зерна на корми має вистачити. А на харчові яйця взагалі очікується деяке падіння роздрібної ціни.