Відповідь зляканому покупцеві

Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів про безпеку і якість харчових продуктів, розглянутий і схвалений цієї середи українським урядом, викликає багато суперечок, особливо серед чиновників і виробників. Але заступник міністра аграрної політики і продовольства Олександр Сень зауважує, що «система єдиного контролю на всьому ланцюжку — від поля до столу — визнана світовим досвідом, вона є нашою умовою членства в СОТ, тому ми вважаємо за необхідне йти саме цим шляхом». І справді, український споживач дуже наляканий якістю продукції, що продається в магазинах. Нерідко він навіть вважає за краще купувати харчові продукти «з асфальту» в бабусь. Закон повинен зламати цю практику й укріпити довіру до організованої торгівлі.

У ньому, зокрема, пропонується норма про створення єдиного компетентного органу контролю безпеки і якості харчових продуктів. «У попередню систему (з трьох компетентних органів) входило близько 60 тисяч працівників, які здійснювали контроль у державі. Тепер він буде доручений 24 тисячам людей, з яких близько семи тисяч — державні службовці, — пояснює директор департаменту ветеринарної медицини Віталій Башинський і додає, що цей закон уже вдруге проходить Кабмін. Ветеринар побоюється, що на цьому справа не закінчиться, і документ вийде з парламенту на підпис Президентові зовсім в іншій редакції. І справді, добре б було, якби кількість державних контролерів ще більше обмежили. Чи вийде?

Це залежить ще і від того, наскільки врахований у законопроекті живий досвід упровадження проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Безпека харчової продукції в Україні, що постійно удосконалюється». «Завдяки системі управління безпекою харчової продукції компанія «Дригало» (виробництво заморожених продуктів) істотно збільшила свої продажі, ставши постачальником найкрупніших роздрібних мереж України, — говорить керівник підприємства Людмила Дригало. — Завдяки впровадженню цієї системи ми істотно розширили ринки збуту по всій Україні. А торговельні мережі, ставши нашими партнерами, забезпечують близько чверті всіх продажів нашої продукції. Ми вже отримали пропозиції від іноземних партнерів про експорт продукції до Росії, Молдови, а також у такі країни ЄС, як Німеччина й Австрія».

«Ми відчули на практиці, що управління виробництвом стало більш прогнозованим, оскільки ми можемо запобігати неприємним ситуаціям. У результаті і ми, і наші партнери, і, головне, наші покупці на 100% упевнені в безпеці й якості нашої продукції», — констатує Дригало.

У приватному підприємстві «Вільхова» також дуже задоволені результатами переходу на систему управління безпеки харчової продукції. Директор і дружина власника Надія Вільхова починає свою розповідь з того, що її діти й онуки їдять лише продукцію з власною торговельною маркою — хлібобулочні вироби ручної роботи. Але як нелегко далася колективу підприємства ця система. Вільхова цитує чоловіка: «Потрібно мати совість і не продавати поганий продукт зі своїм прізвищем». Але одне — казати, а інше — домогтися. Дуже несподівано для власників частина колективу чинила опір цій системі, адже кожну виконану операцію працівник повинен був завірити своїм підписом. Третина робітників і серед них багато тих, хто починав разом із власником 15 років тому, залишили підприємство. Та все ж більшість, врешті-решт, прийняла цю систему, хоча і не відразу. Наприклад, розповідає Вільхова, ми починали з того, що встановили бачок з дезінфікуючим розчином. Адже у нас багато ручної праці. Дивимося, а рідина майже не витрачається. Довелося застосовувати суворі заходи. А скільки домагалися, щоб у торгівлю не потрапляла продукція навіть із найдрібнішими дефектами, наприклад, злегка розірваною упаковкою. Ввели навіть таке правило: за відкладений із тієї чи іншої причини бракований виріб (наприклад, випадково впало на підлогу) не караємо, але відчутно штрафуємо, якщо його намагалися відправити в торгівлю.

Якою б відчутною не була сьогодні роль IFC у впровадженні в Україні системи управління безпекою харчової продукції, найбільший внесок у цю справу все ж покликані і можуть зробити роздрібні торговельні мережі, що мають серйозний вплив безпосередньо на виробників. Так, компанія «МЕТРО Кеш енд Керрі Україна» першою серед українських торговельних мереж отримала міжнародний сертифікат харчової безпеки IFS. Він засвідчує успішне проходження міжнародного аудиту якості на відповідність до вимог цього стандарту. Гарантована якість і безпека харчової продукції — один із головних критеріїв, за яким ця торговельна мережа будує свої стосунки з постачальниками. Компанія поставила перед собою завдання: до 2014 року всі її українські постачальники також мають бути сертифіковані за системою IFC (вона спеціально «заточена» на виробників, говорять у компанії) або за іншим стандартом із міжнародної групи стандартів GFSI, направлених на безпеку харчових продуктів. Контроль щодо безпеки продуктів тут вважають головним напрямком соціальної відповідальності торговельного бізнесу.

Про це «Дню» розповіла начальник управління контролю якості Людмила Владова. За її словами, цей підрозділ наділений винятковими правами, а безпека продуктів, що потрапляють на стіл українців, забезпечується, зокрема, системою так званої холодної логістики, що дозволяє контролювати температуру молока, м’яса, риби та виробів із них буквально на всіх етапах — від складу до полиці. Відповідаючи на питання «Дня», Владова навіть стверджувала, що вся м’ясна та рибна продукція, що продається в супермаркетах компанії не лише свіжа і попередньо не заморожувалась, але в ній також немає гельмінтів. Ви можете це гарантувати, запитав «День». Начальник управління якості, не замислюючись, дала позитивну відповідь.