Відторгнення

Кабмін вирішив примусити всіх учасників фондового ринку пройти процедуру рейтингування. Виконуючи відповідне розпорядження уряду, Держкомісія з питань цінних паперів та фондового ринку виводить цю обов’язкову «послугу» на ринок. Але він виявився вкрай вузьким — на ньому працює практично одна компанія — «Кредит-Рейтинг». І всі банки та інші фінансові установи практично потрапили в залежність від неї. У результаті фондовий ринок, за словами президента ПФТС Ірини Зарі, має намір піти у «тимчасову опозицію» до уряду.

А що отримали від рейтингування громадяни-вкладники? Звичайно, додаткову інформацію про тих, кому вони довіряють свої гроші. Але чи завжди згодне населення сплачувати великі відсотки за споживчі кредити і отримувати менші ставки по депозитах лише через те, що якийсь банк цього року підтвердив свій рейтинг, а якийсь навіть підвищив? Банкіри не дають позитивної відповіді на це запитання.

Назване рішення уряду поставило під загрозу, як заявив на прес-конференції голова правління АКІБ «УкрСиббанк» Олександр Адарич, хитке благополуччя на фондовому ринку, який зараз стає інвестиційно привабливим.

Представники провідних українських банків та інвестиційних компаній звернулися до прем’єр-міністра, міністра юстиції, ДКЦПФР та Антимонопольного комітету з проханням скасувати згадане розпорядження. Як відзначив один із членів ініціативної групи, голова правління АКБ «Райффайзенбанк Україна» Ігор Францкевич, обов’язковість рейтингування емітентів облігацій в уповноваженому агентстві є надуманою, оскільки основні учасники ринку облігацій країни — банки і торговці цінними паперами — мають можливість самостійно оцінювати ризики.

Утім, учасники фондового ринку не виступають проти рейтингування. Вони вважають, що кредитні рейтинги можуть стати важливим інфраструктурним елементом цього ринку тоді, коли інвестори, наприклад, інститути спільного інвестування і пенсійні фонди, матимуть у них потребу. Крім того, рейтингування могло б стати корисним у тому разі, якби уряд мав намір залучити населення на ринок цінних паперів.

Проте банки та інші учасники фондового ринку не хочуть миритися з нав’язуваною їм монопольною послугою. Як вважає Заря, обов’язковість рейтингування просто знецінює цю процедуру. У Європі, де рейтингування давно стало звичним, вкладник може сам вибрати між компанією, яка має рейтингову оцінку ризиків, і такою, яка обходиться без неї — йому зрозумілий рівень прозорості роботи тієї чи іншої. За словами Адарича, обов’язкове рейтингування не потрібне ані інвесторам (iз моменту появи цієї процедури на українському ринку нею скористалися два чи три оператори), ані емітентам. Як підкреслила заступник голови правління банку «Хрещатик» Ольга Ратушна, в тому випадку, якщо уряд не відмовиться від своєї ідеї, цілком можливе підвищення цін на банківські послуги. Адже банки будуть змушені закладати витрати на рейтингування в собівартість.

При цьому автори звернення не сумніваються, що уряд погодиться з їхніми вимогами. Як відзначив Адарич, у програмі уряду було чітко заявлено про необхідність підвищення конкурентоспроможності українських ринків, тому він має усвідомити загрозу, яка нависне над фондовим ринком через обов’язкове кредитування. Учасники фондового ринку пропонують уряду попрацювати над впровадженням у країні системи добровільного рейтингування ризиків.

Звичайно, така ідея не сприймається «Кредит-Рейтингом». Директор цієї компанії Станіслав Дубко сказав «Дню», що учасники фондового ринку, зокрема, великі банки, виступаючи проти рейтингування, не стільки піклуються про досягнення успіху всього українського фондового ринку, скільки відстоюють свої інтереси. А вихід на ринок рейтингового агентства сприймається ними як прихід могутнього конкурента. Але насправді, на думку Дубка, у «Кредит-Рейтингу» на ринку просто немає компаній-конкурентів, і тому всі «шишки» сиплються на нього.

Утім, далеко не всі банкіри засуджують обов’язкове рейтингування. У четвер перший заступник голови правління Правекс-Банку (Київ) Денис Басс висловив альтернативну думку: «Якщо український бізнес хоче котируватися на міжнародній арені, то без власної рейтингової шкали не обійтися». На його думку, аргументи противників такої практики є безпідставними, а поява системи оцінки ризиків вкладень у цінні папери посилить конкуренцію серед потенційних інвесторів і дозволить підприємствам залучати кошти за більш низькою ставкою.