Війна в Україні як світовий економічний чинник

Події на сході України стають світовим чинником. І не лише тому, що ситуацію обговорює Рада безпеки ООН. Сам хід цієї війни, її злети і падіння, поразки і перемоги, спроби домогтися перемир’я і миру в якійсь мірі є наслідком таких чинників світового економічного розвитку, як, скажімо, ціна стратегічно важливої сировини — нафти. Чи випадково, що в середу, коли українські війська були змушені покидати Дебальцеве, на світовому ринку, за повідомленням інтернет-видання «Біржовий лідер», поновилося (після двох тижнів зростання) зниження вартості еталонних марок нафти?

Трейдери розглядали це зниження як корекцію, але все ж таки чекали за результатами торгів подальшого падіння цін. «На даний час думки аналітиків щодо змін у вартості нафти розділилися», — констатують експерти компанії «Пантеон-Фінанс». Досить поширеним є погляд, що слід чекати подальшого підвищення вартості нафти. Це розглядається як своєрідна данина механізмові ринкового ціноутворення. Для України, яка захищається від російської агресії, це не найкращий знак. Нафта дуже потрібна бронетехніці і, що там казати, іншим разом її бракує не лише для навчання мобілізованих воїнів, але й за бойових умов.

Так звідки ж візьметься подорожчання? Нафтовидобувні компанії США, Кувейту та Катару оприлюднили статистику про скорочення кількості працюючих бурових. Щоправда, інші учасники ринку чекають на відновлення руху в негативному тренді. Адже країнам, які займають лідируючі позиції на ринку експортерів нафти, невигідно скорочувати обсяг виробництва, що призведе до втрати позицій на ринку. Призвідником нових трендів котирувань нафтопродуктів зазвичай виступає Саудівська Аравія. Вона (отже, і вся ОПЕК) закладає в проект свого бюджету ціну на нафту 2015 року на рівні 80—87 USD/барель. Деякі компанії прогнозують, що в лютому тиск основних постачальників вуглеводнів на світові ринки збалансується, зайвих опонентів скинуть, а ціни на нафту стійко увійдуть до коридору 78—82 USD/барель.

Через це, українським аналітикам і, головне, дипломатам слід було б звернути більше уваги на Саудівську Аравію, де нещодавно вступив на престол новий король Салман ібн Абдель-Азіз Ас-Сауд і, відповідно, змінилася і вся правляча команда. Ситуація, яка склалася на міжнародному ринку вуглеводнів, сприймається як справжній цугцванг. Подальше зниження нафтових цін може перетворитися на дефіцит бюджету. Але й піднести їх шляхом скорочення видобутку невигідно — в результаті можна віддати частину ринку конкурентам (головним чином — Росії). А якщо підтримувати нинішній рівень видобутку, то знижувальний ціновий тренд, як вважають аналітики, може довести і до 10 USD/барель. Саудівський міністр нафти ан-Наїмі заспокоює: «Час від часу (у ЗМІ) запускається інформація про спробу (Саудівської Аравії) пов’язати ухвали в нафтовій сфері з політичними цілями. Це абсолютно невірно, що скоро буде підтверджене станом ринку...» Міністр, який називає себе оптимістом за природою, вважає за краще залишатися ним і сподіватися на те, що світова економіка стабілізується на новому витку, і в результаті нафтовий ринок також набуде рівноваги.

Українські експерти і, природно, уряд також хотіли б визначеності в цьому питанні. Оскільки від ціни нафтопродуктів, а в Україні вони майже стовідсотково імпортні, дуже сильно залежать витрати на оборону країни. І аналітикам сьогодні є що сказати міністрам. Так, виступаючи на круглому столі «Енергетичний баланс як фундамент енергетичної безпеки України», директор Науково-технічного центру «Психея» Сергій Сапєгін розповів про так званий сценарний підхід при прогнозуванні цін на енергоносії і, зокрема, на нафту. За його словами, в основі ціноутворення лежать чинники, далекі від співвідношень попиту і пропозиції на ринку. Найважливішу роль у ціноутворенні відіграють фінансові спекулянти, хедж-фонди і будь-які фінансові інструменти, за якими стоять великі фінансові капітали.

«Ми дійшли висновку, — продовжує вчений, — що ціни на нафту значною мірою визначаються бажаннями найбільших гравців на цьому ринку змінити цінове співвідношення. До початку 2014 року склалися передумови, які могли б вплинути на ринок таким чином, що ціна на нафту могла б істотно опуститися зі 100—110 USD/барель. «І ми зробили свій прогноз, керуючись підставами як економічного, так і неекономічного характеру, — розповідає Сапєгін і перераховує: — Перше — це намір США відродити реальний сектор своєї економіки на основі зниження цін на енергоносії. Другий чинник — це надлишок пропозицій нафти на світовому ринку при найменшому з 1998 року рівні попиту. А також те, що США, які були найбільшим споживачем енергоресурсів, повністю перейшли на забезпечення власного ринку ресурсами власного видобутку і в перспективі мають можливість зайнятися експортом енергоносіїв».

«А ще ми врахували відсутність військової премії в цінах, — продовжує Сапєгін, — Якщо раніше події в Іраку, Лівії підносили цю премію до 20 і навіть 30 USD/барель, то на сьогодні військова агресія РФ в Україні не призвела до якихось змін на світовому ринку. До цього також потрібно додати такий факт, як спрямування резервів Росії не на розвиток економіки, а на військові потреби, включаючи пропаганду, сепаратизм, анексію, а потім і вимушену підтримку Криму. Зіставивши ці та інші чинники, ми побачили, що в площині геополітики відбувається перерозподіл пріоритетів і ролей, причому США прагнуть зменшити роль Росії на світовому рівні. Це дозволило нам сформувати свій прогноз із трьох сценаріїв. Перший, шоковий, передбачав зниження цін на нафту до 60 USD/барель, другий гіпершоковий, — 45 USD/барель і третій — інноваційний».

«В середині січня цього року за нашим прогнозом було зростання цін, — говорить Сапєгін, відповідаючи на запитання «Дня», — і зазначає, що новий король Саудівської Аравії підвищив ціну на нафту лише на один долар за баррель. «Я не думаю, що це був вирішальний вклад, — говорить експерт, — Після тривалого зниження завжди настає період так званого відскоку цін. Питання в тому, коли це має статися. І до середини січня, подій, які могли б вплинути на зростання цін, практично не було. Потім вони з’явилися і призвели до невеликого зростання. Їх було декілька сотень». «Чи була серед них і війна в Україні?» — запитав «День». «Я не думаю», — відповів Сапєгін.

Сергій САПЄГІН, директор Науково-технічного центру «Психея»:

Фонди, які пов’язують із Ротшильдом, почали розпродаж своїх нафтових активів.

Виходить, цей найбільший у світі гравець не бачить світового ринку з високими цінами на нафту.

Та й великі інвестиційні компанії почали вкладати кошти в автомобільний сервіс, у реалізацію та обслуговування автомобилів. Тобто й вони не очікують високих цін на нафту та нафтопродукти