«Вижити» і не провалитися: вісім порад для стартапера-початківця

За минулий рік венчурні фонди, інкубатори, акселератори інвестували до українських стартапів близько 22 мільйонів доларів. Це значно менше, ніж попереднього року (80 мільйонів доларів), але все-таки, з урахуванням стану економіки та війни на сході, — досить непоганий показник.

Проте ІТ-бізнес вирішив не чекати допомоги від влади й почав самостійно об’єднувати сили у пошуках коштів для розвитку нових інноваційних проектів. Так, у червні минулого року з’явилося перше українське співтовариство бізнес-ангелів UAngel, яке об’єднує інвесторів у інноваційні технологічні  проекти на ранніх стадіях.

У червні 2014 року співтовариство розпочинало свою роботу у складі 10 осіб, дехто з яких були ініціаторами створення клубу, зокрема Наталія Березовська (D2N8), Евелін Бучацьки (EastLabs), Вікторія Тігіпко (TA Ventures) та Яніка Мерило. Сьогодні в UAngel 24 члени, серед яких як приватні інвестори, так і представники інвестиційних підрозділів компаній або об’єднань інвесторів.

За 2015 рік ангелам вдалося укласти 21 угоду, загальна сума яких перевищила 1,6 мільйона доларів. Всього за час існування співтовариства інвестори закрили понад 60 угод. Крім того, за цей рік в UAngel було створено 5 внутрішніх синдикатів для спільного інвестування, три з яких було організовано протягом трьох останніх місяців, на внутрішніх зустрічах UAngel Coffee Diligence.

«Абсолютно очевидно, що інвесторам набагато легше відбирати стартапи для інвестицій, створювати синдикати й відстежувати власні інвестиції разом. Клуби, подібні до UAngel, існують у багатьох країнах, але, на жаль, в Україні цей елемент системи венчурного інвестування тривалий час був відсутній, — говорить голова правління UAngel Наталія Березовська. — Саме тому ми почали говорити про створення UAngel ще наприкінці 2012». За її словами, учасники співтовариства сьогодні готові ділитися отриманим досвідом з колегами для того, щоб спільними зусиллями розвивати ринок венчурного інвестування в Україні.

Одним з яскравих прикладів успішних інвестицій за останній рік, який і сьогодні продовжує залучати гроші для розвитку, — система домашнього енергоменеджменту Ecois.mе, про яке «День» писав раніше («Енергоменеджмент — у тренді», Марія Юзич, «День» №63, 10-11 квітня, 2015 рік). Близько місяця тому Ecois.me вийшов на краудфандінгову платформу Indiegogo і зібрав необхідну суму (50 тисяч доларів) всього за 13 днів. А до кінця місяця хлопці компанії зібрали 67,8 тисячі доларів.

Про те, що потрібно робити вітчизняним стартапам, щоб отримати бажані інвестиції, «День» поспілкувався з голландським бізнес-ангелом, CEO Acrobator.com Басом ГОДСКА.

— Скільки років ви вкладаєте в українські проекти?

— Перший мій проект — це Zakaz.ua. Це було років п’ять-шість тому. Потім довго я нічого не вкладав в Україні. І нещодавно я інвестував в деякі проекти, серед яких, — Ecois.mе і Traqli. Зараз щодо двох проектів ведуться перемовини.

— Ви переважно спеціалізуєтеся на проектах у сфері e-сommerce. Чому вирішилися вкласти гроші в Ecois.mе, адже це зовсім інша сфера розробок?

— Якоїсь миті на конференціях я відзначив, що досяг своєї стелі, адже я вже 15 років у сфері е-маркетингу. І я почав думати про те, що є речі, які, наприклад, допомагають рятувати природу, допомагають людям більше економити електроенергію.

Знаючи, на скільки мільярдів я вже продав, наприклад, авіаквитків, і якої шкоди довкіллю завдали ці всі авіаперельоти, мені захотілося знати, що я роблю щось довгострокове й хороше. Я розумію, що і сам би сам хотів робити щось подібне, але чи то не знаю як, чи то часу не вистачає. Тому якби мені запропонували вкластися у якийсь м’ясокомбінат, в якого мільйони прибутку, — я б відмовився на користь того, що цікаво інтелектуально, що має соціальну віддачу. І Ecois.mе — це те, що мені підійшло.

Самі хлопці — дуже надихають, інноваційні, вони дуже працьовиті. До того ж, у той час у них вже були серйозні напрацювання — інвестори й нагороди, ми вже тоді були трохи знайомі. А ще дуже важливо, я зрозумів, що сам можу їх чогось навчити й бути для них корисним. І все це разом — це хороше й вдале рішення.

— Але придивлялися ви давно до українських стартапів, чи це було спонтанне рішення?

— Я давно знаю Україну, адже моя мати родом звідси. У 90-х роках, будучи ще студентом, я тут працював. Проте лише останніми роками я відзначив, що стартапи в Україні почали дуже активно розвиватися. Тому що ще років п’ять тому тут не було майже нічого цікавого.

— З чим пов’язане це різке збільшення кількості стартапів в Україні, як вважаєте?

— Думаю, це певна акселерація креативних знань. Я впевнений, що було зроблено дуже багато проектів в акселераторах і до того. Але для просування проекту людям потрібні щонайменше знання у сфері презентації себе. І, думаю, з часом вони почали цікавитися, через той самий YouTube, як це можна робити, ходити на зустрічі з різними спікерами.

Думаю, до цього сектор був у певній ізоляції. Можливо, за цей час мовний бар’єр зменшився. Складно сказати, чи вплинула на це економіка. Просто, думаю, це наче колективна свідомість, — люди між собою почали більше говорити про це, цікавитися, показувати один одному різні проекти, і хтось захотів зробити щось подібне.

— Ви говорили про те, що збираєтеся розширюватися в Україні. Не страшно, на тлі подій, які відбуваються в країні?

— Я був на Грушевського, коли стріляли, й біля мене людину або вбили, або важко поранили — я й досі не знаю. Страх — це щось дуже абстрактне. Це неначе ти бачиш фільм — довкола тебе це не відбувається. А тут ти стоїш, і все це відбувається у тебе на очах в реальному часі. Але мені було не страшно тоді. Можливо, це особливості мого організму. До того ж, я в Україні зараз провожу 40% свого часу.

— Як ви вважаєте, над чим треба старанніше працювати вітчизняним стартапам, щоб залучати іноземного інвестора, який не так добре знає ситуацію зсередини, як ви?

— По-перше, має бути амбітна команда. По-друге, сам товар або платформа мають дати інвесторові зрозуміти, що на цей проект або продукт буде попит. По-третє, потрібна конкретна бизнес-модель і кореляція, щоб ти сам, як інвестор, бачив можливість дати додаткові знання для команди. По-четверте, важлива тематика стартапу, щоб він був цікавий. По-п’яте, потрібно зробити інвесторові «солодку» пропозицію. Наприклад, сказати йому, що за пораду ви готові дати advisory- долю у бізнесі і дисконт на оцінку фірми за його smart — value в стартапі.

Ну і, звичайно, не можна не враховувати елемент везіння й того, як доля вирішила тощо.

Все це потрібно зібрати в компактну презентацію. Є таке правило: говори, але поважай час інвестора. Потрібно красиво й коротко передати повідомлення. Нікому не цікаво дивитися 60 слайдів проекту, суть якого можна викласти в трьох абзацах. Звичайно, інша справа, коли ці проекти розглядають бізнес-аналітики, які отримують за це гроші. Але якщо ви звертаєтеся до бізнес-ангела, досить всього лише швидко все викласти, щоб він потім, за бажання, міг вас запросити зустрітися й продовжити розмову.

Потрібно враховувати й те, що молоді стартапери спілкуються з дуже зайнятими людьми, тому потрібно прагнути акуратно нагадувати про себе. Наприклад, якщо ви домовилися зустрітися в певний день, але інвестор не знає, в який саме час він буде вільний, можна запропонувати знову зв’язатися у певний час, щоб уточнити, чи відбудеться зустріч і де саме.

* Бізнес-ангел, або неформальний інвестор, — людина, яка вкладає кошти в бізнес стартапу, як правило, в обмін на частку в компанії.