«З такою позицією «Нафтогазу»...

Наскільки стійким є крісло у глави «НАК «Нафтогаз України»  Андрія Коболєва? Це, мабуть, найскладніше питання. З одного боку, послужний список цього молодого, але, безумовно, одного з найуспішніших топ-менеджерів країни (про це можна судити з його зарплати), виглядає майже бездоганно, а його зв’язки в дипломатичних колах викликають заздрість. Щоправда, він далеко не завжди знаходить спільну мову з власним начальством — і з колишнім, і з нинішнім міністрами енергетики.

«Я підтримую тут «Укртрансгаз» в їхньому баченні (в невдоволенні скороченням інвестицій до ГТС). Я вважаю безглуздою політику «Нафтогазу» щодо транспортної системи. Вони для себе її вже перекреслили й не розглядають
у 2019 році ...», — заявив у неділю глава Міненерговугілля Ігор Насалик в ефірі одного з телеканалів.

«З такою позицією «Нафтогазу» ми можемо дійти до того, що «Укртрансгаз» може бути технічно не готовий до прокачування газу. А останні рішення, які були ухвалено, зокрема й США, щодо санкцій до Росії і проти «Північного потоку-2», де блокується це будівництво, воно робить акцент саме на українську ГТС», — підкреслив міністр. За його словами, якщо українська ГТС не буде готова, це призведе до катастрофічних наслідків.

 Є розбіжності у «Нафтогазу» й з урядом загалом. Наприкінці минулого тижня на засіданні урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності по іміджу Коболєва було завдано сильного удару. Розглядалися представлені НАКом проекти постанов Кабміну про затвердження фінансових планів підприємств так званої групи «Нафтогазу» — ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Укргазвидобування» і ПАТ «Укртранснафта». Усіх їх, як зазначається у рішенні комітету, було відхилено й відправлено на доопрацювання у зв’язку sз системними прорахунками менеджменту.

В усіх фінансових планах підприємств, що перебувають у системі корпоративного управління НАК «Нафтогаз України», використовувався курс гривні, що відповідає курсу, закладеному в бюджет України на 2017 рік. А оскільки курс було взято з невідомих джерел, реальні результати діяльності державних підприємств спотворюються, вважають у комітеті.

Близьке до уряду джерело наводить такий приклад. Якщо «Нафтогаз» купив природний газ по 190 доларів за тисячу кубометрів, то за прогнозованим курсом бюджету це одна сума, а за курсом з невідомих джерел — зовсім інша. Цього достатньо, каже джерело, щоб зробити висновок про професійну непідготовленість і непридатність топ-менеджменту перерахованих підприємств і самого «Нафтогазу», через що страждають колективи цих стратегічних підприємств.

Зокрема, фінансовий план ПАТ «Укртранснафта» було відправлено на доопрацювання через необґрунтоване позбавлення компанії оборотних коштів і неможливість у результаті цього зробити авансове нарахування дивідендів за 2017 рік. Але ж за проектом фінплану «Укртранснафти» передбачається виплата «Нафтогазу» 4,5 мільярда гривень дивідендів.

У фінансовому плані ПАТ «Укргазвидобування» безпідставно на 19% завищило ціну продажу природного газу власного видобутку. (Нагадаємо, що раніше уряд через необґрунтованість такої самої цифри у фінплані «Нафтогазу» відправило і цей документ на доопрацювання). Крім того, з якихось незрозумілих причин й фінплан «Укргазвидобування» закладено плановий видобуток природного газу в обсязі — 15 мільярдів кубометрів, що на 200 мільйонів кубометрів менше рівня, передбаченого «Концепцією розвитку газової промисловості до 2020 року», затвердженої урядом.

Найбільше претензій було до фінансового плану оператора газотранспортної системи України — ПАТ «Укртрансгаз». Головна полягала в тому, що фінансовий план підприємства передбачав 3,8 мільярда гривень збитків. Крім того, проект фінансового плану ПАТ «Укртрансгаз» розрахований на основі тарифів на доступ до потужностей ГТС, які ще не затверджені НКРЕКУ й не введені в дію в установленому порядку. Виходить, що доходи від цього виду діяльності завищено й вони не можуть бути виконані.

Фінпланом «Укртрансгазу» також передбачена закупівля 4,7 мільярда кубометрів буферного газу вартістю 40,8 мільярда гривень для підземних газосховищ. Але фінансування таких витрат не передбачено тарифом, що призведе до протиправного перехресного субсидування між ліцензованими видами діяльності, збільшення збитків підприємства і навіть до банкрутства «Укртрансгазу», вважають в урядовому комітеті. Тож «Нафтогазу» слід було б розібратися із цим питанням до того, як представляти фінплан підприємства на затвердження уряду.

На думку джерела, стиль роботи «Нафтогазу» багато в чому визначається гордовитою байдужістю до проблем підприємств. Наприклад, газовидобувні компанії країни заявляють, що український тариф за вхід в ГТС у розмірі 296,8 гривні за тисячу кубометрів є мало не найвищим в Європі й більш ніж утричі перевищує середньоєвропейський рівень.

Про це вони написали президенту, прем’єр-міністрові й народним депутатам, але не «Нафтогазу», який насамперед зобов’язаний вирішувати такі проблеми на державному рівні. «Ми звертаємо увагу, — йдеться у листі, — що дія такого тарифу вже знижує конкурентоспроможність українських товарів, а впровадження НКРЕКУ такого тарифу для газодобувних компаній призведе до створення додаткового фінансового обтяження для галузі в розмірі 218 мільйонів доларів на рік, що можна порівняти з додатковим оподаткуванням 5,5% ренти на видобуток газу».

У листі наголошується, що такі дії «прямо суперечать проголошеним державним планам щодо стимулювання видобутку власного газу й заміщення імпорту, що передбачено в урядовій Концепції розвитку газодобувної галузі до 2020 року».

Не спокійно й в «Укртрансгазі». Його профспілка загрожує страйком у зв’язку зі звільненням віце-президента й головного інженера ПАТ Ігоря Бурака. Тим часом Коболєв висунув на посаду президента УТГ Павла Станчака — вихідця з польської державної нафтогазової компанії PGNiG. У понеділок це кадрове питання стояло на засіданні наглядової ради «Нафтогазу». Позитивний результат інсайдери передбачали ще минулого тижня. Чи стане він позитивом не лише для польського «варяга», але ще й для «Укртрансгазу», де не хочуть повторення ситуації, що склалася в «Укрзалізниці»?

«Так і кортить НАКу залучити якогось варяга на ГТС, — зазначає з цього приводу керівник Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»  Михайло Гончар. — Ви його не знайдете, тому що немає в Європі ГТС такого масштабу, комбінування й складності, як в Україні. На цю позицію потрібен технар. Наш, український. Той, хто вивів Україну з газової кризи 2009 року і втер носа усім — і росіянам, і європейцям, реверсувавши ГТС. Саме після цього українського know how в ЄС почали запроваджувати реверсні схеми, видаючи це за свою «науково-технічну творчість». Після смерті Олександра Тодійчука в правлінні «Нафтогазу» не залишилося технарів, каже Гончар, тому й виник конфлікт між НАК та УТГ, бо не було в правлінні компетентної людини, яка зіграла б роль грамотного модератора між «реформаторами» НАКу й «консерваторами» УТГ.

«Якщо кортить взяти «варяга» для реформування європейського зразка, то візьміть його на посаду першого заступника. Але знову ж таки, проблема буде та сама — такого масштабу й складності ГТС в ЄС не існує. «У Польщі, на мій суб’єктивний погляд, є лише одна потенційно прийнятна кандидатура — Рафал Вітман, — стверджує Гончар, — це колишній директор з розвитку аналога нашого УТГ компанії Gaz-System». Експерт наполягає, що пропозицію НАКу, а вірніше — Коболєва, призначити на посаду керівника УТГ Станчака має бути заблоковано.