Заробіток на відходах

У вересні Мінрегіон здивував новою екологічною ініціативою. В останні дні своєї роботи тодішній заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Лев ПАРЦХАЛАДЗЕ заявив, що в Україні можуть з’явитися фандомати. Це спеціальні автомати для збору пластикових та алюмінієвих пляшок. Мовляв, у міністерстві уже аналізують закордонний досвід із цього питання.

Тому ми теж вирішили з’ясувати, як повинні працювати фандомати й чи справді таку систему незабаром запровадять в Україні.

ЗНИЖКА ЗА ПЛЯШКУ

Зазвичай спеціальні автомати приймають скляні, пластикові пляшки і бляшанки. Пристрої можуть визначати об’єм та вагу тари, а спеціальний вбудований сканер розпізнає до 30 000 штрих-кодів, щоб максимально точно ідентифікувати об’єкт. Якщо з якихось причин фандомат визнав тару непідходящою, він її повертає. Натомість за хорошу пляшку видає грошову винагороду або чек на знижку. Це своєрідна депозитна система, яка передбачає, що ви купуєте вміст, а не тару. В ціну продукту закладається вартість упаковки, і якщо ви повернули її через фандомат, то ці гроші вам теж повертають. Переважно такі автомати встановлюють у торговельних закладах, які їх і обслуговують.

«Це дуже потрібна ініціатива, яка заохочує людей до розумного збору та використання пластику і покращення екологічного стану міст. Гадаю, в Україні це теж могло би спрацювати, тому наразі хочемо детальніше вивчити іноземний досвід для внесення відповідних змін у державні будівельні норми. Поки що орієнтовний розрахунок такий: один фандомат на п’ять тисяч людей», — підсумував Лев Парцхаладзе.

Фандомати — нове явище для України. Як повідомили нам представники проєкту «Україна без сміття», поки жодна торговельна мережа не наважувалася встановлювати подібні пристрої. Хоча деякі бренди уже робили кроки до цього: впроваджували у фірмових магазинах збір упаковок від своєї продукції.

«Така акцію проводила компанія «Ів Роше», — розповідає комунікаційна менеджерка проєкту Іванна ДАВИДЕНКО. — Протягом серпня вони збирали в магазинах по всій Україні упаковки від своєї продукції. Потім передавали її нам. Є ще деякі косметичні бренди, які також збирають назад свою упаковку. Це досить зручно. Я можу використати шампунь, а упаковку не викидати. І коли я поїду за новим шампунем, віддам стару пляшку і вона поїде на переробку. Це корпоративна соціальна відповідальність компанії, вони самі за це платять гроші».

ШВЕДСЬКИЙ ДОСВІД

Такі автомати нині використовують у семи країнах ЄС: Данії, Німеччині, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Естонії, Литві. Наші громадяни, які часто подорожують, також мали змогу ними скористатися.

Журналістка Марія ЮЗИЧ вперше побачила такий автомат у шведському Мальмо минулого року. Каже, що за пляшки дають, звісно, небагато. Але є люди, яким вдається на цьому добряче зекономити.

«Ми користувалися фандоматом в одному із супермаркетів. Принцип дії його такий: ти вкидаєш у нього пластикову пляшку або бляшанку й отримуєш чек, за який можеш придбати що-небудь у цьому ж супермаркеті. Скільки грошей за них дають, відверто, не пам’ятаю. У нас вийшло здати десь зо десяток пляшок, і ми отримали за них приблизно три крони. Але ми стояли в черзі, де люди приходили з великими сумками, в яких були пляшки. Гадаю, у них в результаті виходив непоганий чек», — розповідає Марія.

Iванна ДАВИДЕНКО: Грошова мотивація завжди працює добре. Але це відводить увагу від основної мотивації.Вона в будь-якому разі має полягати у зменшенні кількості відходів, правильній їх утилізації, правильній переробці та використанні. Ми зараз маємо глобальні проблеми, які вже не вирішуються переробкою. Необхідне свідоме використання, відмова від надлишку. А коли ми пропонуємо людям бонус у вигляді грошової винагороди, то це зміщує пріоритети і мотивацію.

Ідея дівчині дуже сподобалася. Вона переконана: якби подібна ініціатива працювала в Україні, знайшлося б багато охочих нею скористатися: «Усе просто і зручно. Було б класно мати подібні автомати поруч із нашими супермаркетами. Тому що вдома збирається багато пластикових пляшок, наприклад, з-під води. Ти знаєш, що десь у місті збирають кришечки, десь — пляшки. Але треба шукати і спеціально їхати, щоб їх здати. Тому простіше викинути у смітник. У мене навіть є друзі, які спеціально сортують пляшки і кришки. Але я ще не чула, щоб вони донесли їх до пункту прийому. Частіше це закінчується тим, що посортовані пляшки в окремих пакетах опиняються на смітнику. Бо нема змоги відвезти їх за призначенням. А так ти йдеш у магазин, взяв із собою в сумку пляшки, здав їх, звільнив сумку для продуктів, ще й отримав знижку».

ВІДСУТНІЙ МЕХАНІЗМ

Ідея встановлення фандоматів періодично з’являється у вітчизняному інформаційному просторі. Ще 2015 року на сайті Київської міської ради зареєстрували петицію щодо встановлення фандоматів, і вона навіть набрала необхідні для розгляду 10 000 підписів. Щоправда, тоді це так і залишилося на рівні ідеї. У реалізацію проекту в Україні експерти мало вірять і нині.

«У Європі це працює, бо там інше законодавство, — пояснює Іванна Давиденко. — Там є закон про розширену відповідальність виробника. Він продукує упаковку і сплачує податок на неї у бюджет. Із цих грошей і виділяють частину коштів на обслуговування фандоматів. Люди отримують гроші, які для цих цілей уже хтось сплатив. Але у нас поки немає такого закону, тому ми вважаємо, що це не більш ніж популістська заява. Механізм реалізації поки незрозумілий. У нас досі не можуть встановити контейнери для сортування сміття в кожному дворі, то про які фандомати можна говорити?»

Щоб ідея запрацювала, потрібно визначити і затвердити, хто відповідає за ці фандомати, хто повинен їх встановлювати, хто контролює і займається вивезенням тари.

«Це можливо зробити, якщо буде корпоративна соціальна відповідальність якогось супермаркету, магазину або мережі, яка погодиться встановити фандомати. Вони мають взяти на себе витрати з обслуговування, вивезення та передачі на переробку цих пляшок, надання знижки людям. Скільки це буде коштувати — наразі невідомо, треба рахувати», — підсумовує Іванна Давиденко.

Нині пластикові пляшки приймають у пунктах прийому вторинних ресурсів. Платять за них небагато, тому інколи така утилізація не цікава навіть безхатькам. За словами Іванни, якщо люди отримуватимуть нормальні гроші чи знижку за здачу пляшок, це справді може мотивувати українців їх відсортовувати і брати з собою, вирушаючи до магазину, де встановлений фандомат. Щоправда, представники проекту «Україна без сміття» визнають: проблему надлишку відходів це навряд чи вирішить. «Грошова мотивація завжди працює добре. Але це відводить увагу від основної мотивації, — каже Іванна Давиденко. — Вона в будь-якому разі має полягати у зменшенні кількості відходів, правильній їх утилізації, правильній переробці та використанні. Ми зараз маємо глобальні проблеми, які вже не вирішуються переробкою. Необхідне свідоме використання, відмова від надлишку. А коли ми пропонуємо людям бонус у вигляді грошової винагороди, то це зміщує пріоритети і мотивацію».

ФАНДОМАТИ СКАСОВУЮТЬСЯ

В управлінні благоустрою території та комунального обслуговування Міністерства розвитку громад і територій (раніше — Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ) на запит «Дня» повідомили, що можливість встановлення фандоматів справді розглядали. Але після вивчення іноземного досвіду вирішили, що ідея платити гроші за використану тару неефективна.

«Система не встановлює жодних нормативів переробки та утилізації відходів, а також будь-яких стимулів для бізнесу щодо захисту довкілля. Кошти, сплачені у вигляді депозиту, залишаються в системі й не використовуються для захисту навколишнього середовища. Запровадження депозитної системи в Німеччині призвело до падіння із 71% до 46% частки екологічно чистої упаковки (за період з 2004-го до 2014 року) і, як наслідок, до щорічного збільшення відходів пластику до 400 000 тонн», — пояснюють у міністерстві.

Натомість у профільному управлінні пропонують запровадити розширену відповідальність для виробників як інструмент зменшення кількості відходів. Вона полягає в тому, що виробник повинен сам вирішувати проблему переробки та утилізації своєї продукції після споживання. Щоб пояснити, наскільки це вигідно, наводять цифри. До прикладу, в Естонії затрати для організації збирання однієї тонни відходів упаковки в депозитній системі становлять 900 євро, і при цьому середні затрати в трьох організаціях розширеної відповідальності становлять 122 євро. Тобто, за підрахунками міністерства, депозитна система в 7,4 разу дорожча від системи розширеної відповідальності виробника.

Мінрегіон разом з Міністерством екології уже розробили закон «Про управління відходами», який повинен запровадити ієрархію управління відходами і розширену відповідальність виробника. Також він передбачає системи довгострокового планування управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях.