Життя з городу

Українське село сьогодні, на жаль, живе виключно з городу, а відтак дуже вражене бідністю. Такі висновки можна зробити як iз виступу голови парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Івана Томича під час круглого столу «Українське село перед «Роком села», так і з даних дослідження «Стан та перспективи українського села», проведеного Українським інститутом соціальних досліджень у серпні 2005 року.

За словами Томича, село виживає в значній мірі за рахунок особистого селянського господарства, яке забезпечувало життєдіяльність селян у найважчі кризові часи, проте не може бути панацеєю у перспективі. Дії уряду протягом 2005 року сприяли збільшенню кількості дрібних селянських господарств, які борються за виживання. Немає середнього класу і навіть просто заможного селянина, який необхідний для стабілізації ситуації на селі. Хоча законодавча база сільського господарства нараховує понад півсотні законів, більшість iз них залишилися «не роздрукованими», тобто не прийнятими до реалізації у багатьох державних органах влади.

Всього було опитано 1601 респондента вiком вiд 18 років, які мешкають у сільській місцевості всіх регіонів України.

Як випливає з названого дослідження, незважаючи на певні зміни в структурі доходів сільського населення, що відбуваються останнім часом, доходи від продукції, виробленої в особистих селянських господарствах (ОСГ), залишаються провідним джерелом добробуту для 80% сільських домогосподарств. 38% особистих селянських господарств продають вироблену продукцію, і лише 32% вважають себе прибутковими. Незважаючи на це, селяни не налаштовані переходити до більш ефективних форм діяльності: лише 15% сільських трударів хотіли б організувати сімейне фермерське господарство на базі свого ОСГ. Директор Інституту сільського розвитку Світлана Прокопенко пояснює це не консерватизмом селян, а відсутністю ринкової інфраструктури, що перешкоджає зростанню доходів селян. За її словами, необхідно підтримувати розвиток ОСГ через сприяння становленю обслуговуючих і збутових кооперативів, торгових домів тощо.

Селяни не плекають особливих надій на закон «Про особисте селянське господарство»: лише 6% вважають, що прийняття цього закону сприяло б вирішенню проблем, з якими стикалося їхнє ОСГ. Експерт Інституту сільського розвитку Тамара Осташко звернула увагу на те, що лише 23% власників ОСГ підтвердили факт обліку виробленої ними сільськогосподарської продукції. Майже третина респондентів позитивно оцінюють норму закону про те, що діяльність, пов’язану з ОСГ, не віднесено до підприємницької. Разом з тим 28% сільської молоді висловили бажання започаткувати власний бізнес, однак їх стримує відсутність стартового капіталу та можливості отримати кредит.

Найбільш проблемним є питання формування ринку земель сільськогосподарського призначення. Як вважає Осташко, економічна доцільність цього процесу вступає у протиріччя з принципом соціальної справедливості. Дослідження виявило, що майже половина селян (46%) налаштовані проти того, щоб земля взагалі була товаром. Водночас 22% власників земельних часток погодилися б їх продати. На думку Осташко, майбутня структура сільського господарства визначиться на початковому етапі формування ринку землі. За даними дослідження, 54% селян вважають, що покупцями землі в першу чергу стануть вітчизняні та іноземні інвестори (54% респондентів), які вже зараз орендують великі площі земель, та керівники сільськогосподарських підприємств (21%).