Знову «Троянський кінь»
Правоохоронці могли б не допустити нових конфліктів, якби своєчасно розслідували кримінальні справи.
Увага всіх, хто хоча б непрямо займається питаннями приватизації, останніми тижнями була прикута до скандалу, пов’язаного з ситуацією навколо ВАТ «Комсомольське рудоуправління».
Ще 15 квітня Господарський суд Донецької області за позовом Кондратіївського спеціалізованого управління «Енергоремонт» (Донецька область) розпочав процедуру банкрутства цього підприємства. Дещо пізніше Фонд держмайна України оголосив конкурс з продажу 38,14% його акцій. Підсумки конкурсу намічалося підбити 27 жовтня. Але спеціальна контрольна комісія з питань приватизації Верховної Ради висловилася проти відверто замовного характеру процедури приватизації, а точніше — проти горезвісних додаткових умов. Більш того, голова парламентської комісії Андрій Кожемякін звернувся до Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України з проханням дати правову оцінку спробі чергового розбазарювання державної власності. У результаті ФДМУ конкурс… відмінив, а Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, в управлінні якого все ще знаходиться «Комсомольське рудоуправління», через свою прес-службу оприлюднив інформацію про ініціювання порушення кримінальної справи проти колишнього керівництва підприємства з обвинуваченнями у зловживанні службовим положенням з метою умисного банкрутства.
Можна зітхнути з полегшенням: знаскоку, виключно для «своїх», як це робилося раніше, цього разу провести так званий конкурс не вдалося. Але скільки у нас ще в активі (точніше, пасиві!) подібних «рудоуправлінь», починаючи з «Криворіжсталі» і закінчуючи Пирятинським маслосирзаводом (або будь-яким іншим невеликим, але прибутковим об’єктом у будь-якому іншому районному центрі). Однак знає процес перерозподілу власності приклади й гірші — у стилі вестерну.
2 липня 2002 року якісь бойовики силою увірвалися до адміністративного корпусу стратегічного ВАТ «Полтаваобленерго», що суворо охороняється (!), і… вмовили його директора написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. «Умовляння» супроводжувалися погрозами та побиттями. На цей рахунок в тій самій Генеральній прокуратурі є заява як самого потерпілого, так і двох народних депутатів. Шкода, віз, на відміну від «Комсомольського рудоуправління», по суті, й нині там.
У ніч з 19 на 20 травня минулого року на територію дніпропетровського ринку «Озерка» в’їхали кілька автомашин з капустою-редискою-петрушкою. Не встигли вантажники відкрити борти, як із кузовів «посипалися»… дужі молодці. Бійці державної служби охорони, найняті для забезпечення порядку на об’єкті, чомусь раптом його… дружно залишили (цікаво, як подібні дії оцінює статут?). Після цього «прибульці» автогеном вирізали (!) двері адміністративного приміщення і, маючи кількісну перевагу, викинули звідти охоронців приватної фірми. Вранці такий собі Воробйов, представившись виконуючим обов’язки директора ВАТ «Дніпропетровський центральний ринок» (він же — «Озерка»), нікого з колишнього персоналу на робочі місця не допустив.
20 липня цього року точно за таким же сценарієм було розіграно спектакль у «Прикарпаттяобленерго». Ті, хто зазнав небаченого приниження, теж апелювали до правоохоронних органів. Сатисфакції чекають до сьогодні.
Усі ці події об’єднує, на жаль, не лише відверто бандитська форма захоплення власності (страшно уявити, що б почалося, якби до будь-якого з вищеперелічених об’єктів послали своїх бойовиків інші акціонери?!). У них ще й спільний організатор нападів — російський бізнесмен такий собі Михайло Курочкін.
Після перемоги помаранчевої революції цей іноземний громадянин, оголошений Україною в міжнародний розшук по лінії Інтерполу, пішов на московське дно. Але ось сенсаційна новина: в інтерв’ю відразу кільком українським виданням він оголосив про свій намір повернутися на береги Дніпра. Виходить, уже не боїться бути арештованим? Та чи потрібен нам черговий виток бандитських приватизаційних розбирань?
Чому б услід за директором Інституту країн СНД Костянтином Затуліним не оголосити персоною нон-грата й інших осіб, які не збираються поважати закони нашої країни? Заради такої благої справи можна було б підняти старі справи, які лежать у Генпрокуратурі... Слідчі, які спеціалізуються на розкритті особливо серйозних злочинів, знайдуть у них чимало цікавого.
