Не можна стати європейцями при «печерному» ставленнi до середовища проживання,

КРАЇНА ДИНОЗАВРІВ

— Близько 300 млн. років тому Антарктида була центром суперконтиненту Гондвана, який тоді знаходився в районі екватора. І зараз у вічній мерзлоті знаходять залишки папоротей та динозаврів. Про це ж свідчать і поклади кам’яного вугілля. Потім від цього континенту відкололися Австралія, Південна і Північна Америки. А Антарктида опинилася на Південному полюсі та покрилася крижаною шапкою. Вона і зараз мігрує до Південної Америки зі швидкістю до 5 мм на рік.

І до цієї «старовини» рукою подати. В районі російської станції «Схід» на глибині 3400 м знайшли підземне озеро 500 на 50 км. Під льодом, вік якого більше 500 тисяч років — вода такого ж віку. А в керні льоду за сто метрів до озера знайшли бактерії, яких на Землі вже немає. В реліктовому водоймищі можуть виявитися і реліктові тварини, і навіть риби. НАСА запропонувала росіянам (які ведуть буріння) довірити дослідження озера глибоководному апарату, оскільки поява на поверхні флори і фауни іншої ери може викликати непередбачувані наслідки.

Дослідження трансформацій, що відбуваються в древніх воді та льоду, має практичне підгрунтя. Так можна спрогнозувати процеси зміни земної оболонки.

УКРАЇНСЬКА АНТАРКТИКА

— На білому континенті 18 «зимуючих» станцій і близько 45 сезонних. З кожним роком цифра змінюється. Антарктичних держав не так багато. Як відомо, в 1818 р. континент відкрили російські дослідники Лазарєв і Беллінсгаузен. А першу зимівлю провели норвежці на судні в 1899 р.

Коли Союз розвалився, Росія призначила себе правонаступником усіх станцій. Розроблявся проект створення нової станції, він би не скоро відбувся. Для цього потрібно близько 10 тисяч у. о. Повернути Україну в Антарктику допоміг випадок. У 1993 році англійці вирішили закрити свою станцію «Фарадей» у зв’язку з будівництвом нової, 300 миль на південь, із пірсом і злітно- посадочною смугою. А в 1996 над вже українською станцією під назвою «Академік Вернадський» підняли наш прапор. Я був першим начальником станції.

Привидів на колишній англійській території (протягом 50 років) не виявили. Але, оскільки будівля дерев’яна, чути скрипи, хрускоти, завивання. Вона організована вельми розумно і впоряджена з комфортом. Нам дісталася цікава спадщина, оскільки ця станція була найстарішою геофізичною лабораторією. Для світової науки цінне те, що цикл вимірювань не припинився.

Наша станція розташована на островах, неподалік від найпівнічнішої точки Південної Америки — Вогненної Землі. Вплив моря пом’якшує клімат. Нещодавно відколовся айсберг від шельфового льодовика Ларсена завдовжки 200 і шириною 50 км. Клімат змінює навіть карту. Тут немає морозів по 70 градусів. Зима на станції така, як в Україні десять років тому — в середньому 15— 20 градусів морозу, буває відлига до нуля. Погода теплішає рік від року і особливого дискомфорту не викликає.

ЗИМІВНИКИ — ХТО ВОНИ?

— Набір претендентів проводиться постійно. Географія велика. Крім Києва, Харків, Одеса, Полтава, Львів... Щороку до серпня набір припиняється, і ми проводимо співбесіди, в т. ч. із психологами. Кандидати їдуть на збори у Харківську область (сел. Мартове) на водосховищі, де імітуються умови роботи на станції. Два тижні в ізоляції дають уявлення про те, кого брати в команду з 12—14 чоловік. У минулому сезоні був навіть потомствений зимівник — Віктор Омельченко. Його дід Антон Омельченко був грумом в експедиції В. Скотта в 1912 роцi. Віктор був начальником гаража в Полтавській областi. Ми його розшукали та вмовили перекваліфікуватися на полярного механіка. Але це особливий випадок.

Бюджет нашого центру трохи більший мільйона у. о. Велика його частина витрачається на доставку людей та апаратуру, а також забезпечення станції паливом і продуктами — 400-600 тис. у. о.

Жінки? Останнім часом їх в Антарктиці все більше й більше. На американських, британських станціях, де зміна вахти відбувається раз на три місяці — жінки — нормальне явище. В англійців жінка навіть очолювала станцію Халлі. А в нас немає умов для окремого перебування жінок. Потрібно по-іншому готувати лікаря, та й річний термін дуже важкий для слабкої статі. Але принципових заперечень немає. Так, в останнє міжсезоння на Вернадському працювала жінка-вчений із Німеччини, яка спеціалізувалася на тектонічних зсувах земної кори.

СПЕКТРОФОТОМЕТР НА ІМ’Я ДАФНI

— Станцію включено до світового рейтингу моніторингу клімату з 17-ти антарктичних станцій. Через кілька хвилин після передачі магнітних даних, їх вже можна прочитати на канадському сайті в Інтернеті.

Частина досліджень, які ми проводимо, нам дісталася у спадщину. Передусім — це озонова діра. Як тільки в атмосфері Землі завдяки життєдіяльності людини з’явився фреон, що перетворюється на хлор, з’ясувалося, що природні умови Антарктиди сприяють катастрофічному розширенню озонової діри. Повітряний потік без перешкод розносить субстанцію по майже рівнинному континенту. Під впливом низьких температур хлор осідає на кристалах, з яких складаються хмари. І під дією Сонця відбувається небажана реакція. Людство поставило випуск фреонів під контроль. Але їхній час життя в атмосфері — 70 років і реальна небезпека зростання озонової діри ще існує. Її параметри відстежує спектрофотометр. Всі прилади мають власне ім’я. Нашого звуть Дафні. В принципі, це робота на майбутнє, оскільки такі спостереження ведуться всього років 50. Кожної антарктичної весни її розмір постійно збільшується. Жорстке випромінювання погано впливає на рослини, на планктон, і, зрозуміло на шкіру та сітчатку ока людини. Загар в Антарктиді небезпечний подвійно, оскільки відбиття снігу подвоює ефект. Причому загоряють несподівані місця шиї та носа, що дуже болюче. Зараз озонова діра поширюється на частину Південної Америки, Австралії, Нову Зеландію. Населення цих місць рятується від сонця за допомогою спеціального крему, який зменшує ефект у 20-30 разів. І спеціальних окулярів із захистом від ультрафіолету. До речі, вони не зашкодять і в Україні. Звичайні темні окуляри захищають від сонячного світла, зіниця розширяється, і в око потрапляє більша кількість жорсткого випромінювання.

Так вийшло, що наша станція знаходиться на іншому кінці меридіана магнітного силового поля з Бостоном. І тепер за домовленістю з американцями ми будемо досліджувати, як впливає енергія електростанцій та інших промислових об’єктів на незаймано чисту природу цього куточка Землі.

Та апаратура, яку створюють у нас, чудово використовується в менш екстремальних умовах. На базі наших досліджень в Україні працює декілька інститутів — Радіоастрономічний, Біологія південних морів та ін.

СУСПІЛЬСТВО МАЙБУТНЬОГО

— Антарктида — унікальний експеримент із стосунків між людьми та ставлення до природи. Тут немає кордонів і митниць, політичних розбіжностей. Наявні проблеми вирішують делегати станцій, що входять до Антарктичної конвенції на основі консенсусу. Навпаки — є спільні наукові та екологічні завдання. Всі територіальні претензії надовго заморожено. Діє конвенція і про заборону розробки корисних копалин, оскільки це може викликати небажані наслідки для льодової шапки. Льодовий панцир континенту містить 90% всієї прісної води планети. Ще одне з багатств Антарктиди — криль. Це невичерпний екологічно чистий живильний резерв білка людства, ще недостатньо досліджений.

В Антарктиці заборонено смітити. Неможливо викинути навіть недопалок, папірець. Польові партії все сміття забирають із собою. І коли бачиш наругу над природою тут, перше бажання — почати все це збирати. Наш Український арктичний центр готує звернення до мера Києва із закликом зробити чистим місто. Не може бути й мови про європейську державу за такого «печерного» ставлення до середовища, в якому ми живемо.

А головне — стосунки між людьми тут зовсім інші, ніж на великій Землі. Зимівники — це люди особливої доброти. Цінність людини зростає. Навіть буквально — дорого коштує вже приїзд. У кожного — своя частина роботи і кожен незамінний. Будь-яка особистість цікава — свіжа інформація, свіжі враження. А перші кілька суден після зимівлі — це потрясіння. Те ж надзвичайно людяне ставлення і до туристів.

ПІСЛЯМОВА

— Остання експедиція, проти звичаю, відправилася на зимівлю раніше, вже в грудні минулого року. Та крижана каша, яку видно на фото — це найчистіша вода, яка буває в цьому місці. Під час одного із підходів до станції, наш корабель зіткнувся з айсбергом, отримав пробоїну. Але, на щастя, не з такими наслідками, як «Титанік» — судно вдалося відремонтувати тут же біля станції і продовжити експедицію. Біологи, фізики, фахівці GPS — визначення систем координат. До цього ми працювали за старими англійськими картами 60-х років. Зараз робиться GIS-карта (об’ємна комп’ютерна) нашого острова Галіндез. Досліджуються печери крижаного купола завтовшки 40 м. Нові напрями — мікробіологія (її об’єкти — мох, волога, сніг, вода), палеомагнітологія (геологічне минуле району), радонові вимірювання. Планова наукова робота продовжується.