Більш ніж 2 мільйона українців були остарбайтерами

Масштабне використання робітників з України розпочалося 1942 року і тривало до 1945-го. 18 січня 1942 року з Харкова до Кельна вирушив перший ешелон, в якому перебувало понад 1100 робітників. Із Києва перші робітники виїхали 22 січня (1500 осіб). 24 лютого перший потяг від’їхав із Сталіно (нині місто Донецьк).

За 1941-1944 рр. загальна кількість остарбайтерів склала 2,8 млн осіб, з-поміж них - 2,2 млн українців. Більшість остарбайтерів працювала на приватних підприємствах. У Німеччині вони жили в спеціальних таборах під суворим наглядом адміністративно-поліцейських спецслужб. Остарбайтери були зобов’язані носити нашивки темно-блакитного й білого кольорів з написом «ОST» («Схід»), які повідомляли німцям, що ці люди – робітники зі Сходу, та понижували їх у правах. Заробітна плата становила 30% платні німецького робітника, з якої більша частина йшла на оплату харчування і житла. За спробу втечі остарбайтерів карали смертю або ув’язненням у концтаборі. Середньомісячна смертність остарбайтерів у 1943 році — 1210 осіб на місяць.

Міжнародний воєнний трибунал у Нюрнберзі в 1946 році визнав примусову працю іноземців, яку використовували в нацистській Німеччині, злочином проти людяності та порушенням норм міжнародного права. У кінці 1980-х розпочалися переговори між Західною Німеччиною та СРСР про виплату гуманітарної допомоги колишнім примусовим робітникам Рейху, яку почали надавати вже в незалежній Україні.