Iз Днем народження, Джеймсе!

Сьогодні Джеймсу Мейсу — 59. У день народження заведено згадувати, як кажуть, штрихи з біографії. Але, очевидно, не в даному випадку — Великі не потребують означень. Про це засвідчують й останні події: переповнені зали, навіть «паломництво» на дворі, на зустрічах із Ліною Костенко у Києві та Харкові; вщент «забитий» прес-центр Українського дому з нагоди відходу від керівництва УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара), якого, до слова, журналісти проводжали, стоячи, бурхливими оплесками. Як би не намагалися маніпулювати нашою свідомістю, у суспільстві є запит на справжні цінності. Згадана поетеса писала: «При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,/ держать небо на плечах. Тому і є висота». Джеймс був одним із тих, хто цю висоту «тримав».

Уже сьомий рік, як його немає. Але ми далі продовжуємо відзначати Джимовий День народження. Як результат, дві книжки з Бібліотеки газети — «День і вічність Джеймса Мейса» та «Джеймс Мейс: «Ваші мертві вибрали мене»; окремі публікації статей, як-от «Повість про двох журналістів» чи «Політичні причини Голодомору в Україні»... Ще головним редактором «Дня» заснована премія імені Джемса Мейса. Її лауреати — люди достойні: у 2009-му — публіцист Ігор Лосєв, у 2010-му — ведучий сторінки «Історія та «Я» у газеті «День» Ігор Сюндюков. Також у Києво-Могилянській академії діє Меморіальний кабінет вченого. А у видавництві університету вийшли чотири томи «Великого голоду в Україні» (рапорт Комісії Конгресу США і свідчення очевидців). А що найголовніше, є акція «Свічка у вікні», що дедалі більше шириться країною, незважаючи на формальне ставлення влади то теми Голодомору 1932—1933.

Отак він продовжує бути поміж нас. Із Днем народження, Джеймсе!