Той, що не визнавав слова «ні»

Ф. Бекон, англійський філософ (1561—1626)

30 листопада 1999 року виповнюється 125 років з дня народження видатного англійського політичного діяча Вінстона Черчілля. Згадаємо деякі сторінки з життя британського прем'єра. 

Наприкінці 1900 року молодий англієць знатного роду здійснював рекламну поїздку східним узбережжям США: представляв свою нову книгу про події англо-бурської війни, в якій і сам брав активну участь (пройшов через полон, тікав, довго поневірявся в тилу противника й завдяки щасливому випадку зумів пробитися до своїх). Енергійний і по-американськи діловий рекламний агент гостя представляв публіці досить ефектно: «Знайомтеся, панове: Леонард Вінстон Спенсер Черчілль, нащадок герцогів Мальборо, переможець у п'яти війнах, 26 років, найперспективніший політик у Англії та майбутній британський прем'єр-міністр!..» (Можна було ще додати: здібний молодий журналіст і безмежно честолюбна, впевнена в собі людина).

Згадка про славне майбутнє невідомого Черчілля могла викликати в слухачів швидше недовірливу усмішку, ніж захоплення. Пройшло майже сто років; американський прогноз виявився пророцтвом; Черчіллю присвячено в багатьох країнах світу сотні праць. Але, як і раніше, суперечлива фігура цього найбільшого англійського політика ХХ століття, людини різносторонньо обдарованої (чудово малював, а його мемуари про Другу світову війну були по праву удостоєні Нобелівської премії з літератури) викликає непідробний інтерес.

Він прожив довге життя: 90 років і 2 місяці. Вже в 32 роки Черчілль увійшов до складу британського Кабінету міністрів (унікальний випадок швидкої кар'єри в ту епоху!). Але іронічна доля не раз потім чергувала в політичній кар'єрі англійського лідера зльоти з падіннями: він був і міністром (внутрішніх справ, військово-морського флоту, озброєнь, оборони), і впливовим депутатом парламенту протягом 58 років (!) — але випало йому бувати й у центрі політичних скандалів, і потрапляти під жорстокий вогонь обвинувачень у некомпетентності, безпринципності, зарозумілих замашках (лише не в хабарництві — цього не було!). І найцікавіше: Черчілль, який у молодості дуже бурхливо й поквапно робив кар'єру (сам ще не завжди чітко уявляючи, яку саме: військового, політика, журналіста чи письменника), дочекався своєї «зоряної години» в політиці й у світовій історії після 65 років, із початком Другої світової війни. Саме епоха боротьби англійського народу з фашизмом принесла нащадку роду Мальборо всесвітню славу.

В старості знаменитий англієць любив підкреслювати, що добився успіхів у житті завдяки завзятості, наполегливості, енергії й здібностям. У принципі це, безумовно, так, але варто внести корективи: певну роль зіграли аристократичні зв'язки молодого Вінстона (і особливо його матері, уродженої Джером, американки за походженням) і милiсть Фортуни. Наш герой дійсно до 26 років побував на чотирьох війнах (антиіспанське повстання на Кубі, англо-індійська, англо-суданська та англо-бурська) не лише як офіцер-кавалерист, але заразом і як кореспондент відомих лондонських газет. Уже тоді він чудово володів пером.

Але честолюбство штовхнуло молодого Вінстона в політику — терен, на якому здобув собі славу жорсткого й енергійного, але не завжди вдачливого гравця його батько Рандольф Черчілль, який рано помер. Ще в дитинстві Вінстон був упертою, самовпевненою дитиною. Вивчав лише ті предмети, що були йому цікаві, й лише в тих викладачів, яких поважав (на зауваження директора багатої приватної школи в Херроу: «Ми маємо підстави бути незадоволеними Вами, Черчілль!», 16-річний учень відразу ж відповів: «А я — Вами, пане директоре!»

У майбутньому лідерові нації рано прокинулася пристрасть до самоосвіти — коли товариші по службі в Індії пили вечорами спиртні напої або грали в поло та бридж, Черчілль прочитував по 300 сторінок історичних праць на день!

Дві якості особливо цінував Черчілль у людях: хоробрість та інтуїцію (але на основі високорозвиненого інтелекту!). Були вони властиві і йому самому. Багато хто в Англії пам'ятає, як у роки Другої світової Черчілль ходив по руїнах Лондона під час бомбардування, надихав співгромадян, вселяючи віру в те, що Англія ніколи не здасться (знаменитий його жест: два піднятих пальці у формі латинської букви V). Вірна дружина Черчілля, Клементина (одружився він пізно, в 33 роки), була підкорена відвагою свого нареченого, коли він кинувся в охоплений полум'ям будинок рятувати дітей. Ще приклад хоробрості Черчілля: після провалу операції в Галліполі 1915 року, за яку він відповідав як військово-морський міністр, нащадок герцогів відправляється в окопи Першої світової піхотним майором (як депутат парламенту міг би цього не робити). Що ж до його інтуїції, то тільки два приклади. Саме Черчілль організував військово-технічні розробки, що привели зрештою до створення нового виду зброї — першого танка (1915— 1917 рр.). За рік-два до приходу до влади Гітлера одним із перших він заговорив про небезпеку відродження німецького мілітаризму та нацизму для Англії.

Світогляд Черчілля, хоч він і змінювався в деталях, залишався в основі своїй незмінним багато десятиріч. Найважливішу роль у його житті відігравав захист інтересів Британської їмперії та її збереження в цілості. Тут він зазнав історичної поразки — неможливо було зупинити поступальний хід епохи. Захист імперій будь-якого роду в ХХ столітті — справа безнадійна. Але Черчілль знав і роки історичної величі, коли був одним із лідерів Антигітлерівської коаліції 1941—1945 рр. Заслуга його величезна, тим більше, якщо пригадати, що 1940 р. у Англії були сильні настрої на користь капітуляції перед Гітлером. Деякі історики вважають, що якби не воля Черчілля, події в країні, та й у світі, могли б тоді піти в зовсім іншому напрямку.

Черчілля часто докоряли в політичному цинізмі. Не без підстав: він не раз ішов на небездоганні політичні угоди, змінював свої погляди на прямо протилежні, переходив від консерваторів до лібералів і назад, якщо це було вигідно. Досить цинічно виглядала позиція Черчілля з приводу відкриття Другого фронту. Можна сказати одне: це був виключно сильний політичний гравець, який умів прораховувати події далеко вперед. Прикладом тому — Фултонська промова 1946 р. За цього він умів вести гру так, щоб примусити тимчасових союзників служити своїм інтересам. І це був істинний англієць до мозку кісток: у своїй політичній підступності, але й у своїй вірі в принцип демократії («Демократія — гірший устрій, якщо не враховувати всі інші» — його слова.)

Велика Британія багато століть вчилася демократії, нагромадивши величезний досвід. Найважливішою складовою цього досвіду в ХХ столітті виявилася діяльність Вінстона Черчілля, одного з творців НАТО й західної моделі повоєнного світового устрою, консерватора, який не зумів врятувати Британську імперію, але зробив чималий внесок у захист свободи своєї землі від «коричневої чуми».