Уроки доброї педагогіки від Леоніда Бакки,

Провести Леоніда Дмитровича в останню путь, підтримати його сім’ю та близьких прийшло багато його колег — співробітники «Дня» нинішні й колишні, журналісти з інших видань — які пишуть та знімають. По суті, весь цвіт української фотожурналістики. І досвідчені метри, й юні репортери-початківці. Частина з них — це ті, хто називає себе його учнями.

Серед талантів та вмінь Леоніда Дмитровича був універсальний педагогічний дар. Роботи Леоніда Бакки та його — часто іронічні — повчання стали хорошою школою для багатьох, особливо для фотографів-аматорів — учасників фотоконкурсу «Дня». Чи були особливі прийоми в його педагогіці? Напевно, був один головний. Він любив повторювати: «Не вмієш фотографувати — навчимо, але якщо ти погана людина, тут уже ніяке навчання не допоможе». Леонід Дмитрович мав право так казати. Оскільки сам був хорошою і доброю людиною. Так просто...

«День» вдячний усім, хто вшанував пам’ять Леоніда Дмитровича, і сподівається, що школа доброї педагогіки від Леоніда Бакки назавжди приживеться в нашому професійному співтоваристві.

ЗГАДУЮЧИ...

«Відхід із життя Леоніда Дмитровича — непоправна втрата для всіх, хто має відношення до фотожурналістики, до газети «День». Я думаю, у Леоніда Дмитровича вчилося все молодше покоління українських фотожурналістів. У нього був природний дар педагога. Його поради сприймалися як думка високопрофесійна і відповідальна, тому у нього вчилися і йому вірили. В той час, коли навіть кращі книги з фотомистецтва вчать нас просто знімати — ставити кадр, будувати композицію, знаходити «золотий перетин», Леонід Дмитрович учив фотографів, і це було найпотрібніше навчання для людей, які після тривалого спілкування з ним ставали майстрами. Він плекав майстрів фотожурналістики, і це найголовніша його роль у нашому мистецтві».

«Українська фотожурналістика зазнала непоправної втрати. Як фотожурналіст і як наш старший колега Леонід Бакка багато зробив для становлення фотосправи в газеті «День». При ньому розділ фото в газеті став справжнім мистецтвом. Він брав участь в організації більшості фотоконкурсів газети «День», і всі ми відчували його досвід і його майстерність, його товариську чуйність, бажання допомогти і порадити. Він говорив мало, але завжди сказане ним було вагомим і ємним — як і його знімки. Леонід Дмитрович назавжди увійшов в історію української фотожурналістики, історію українського фотомистецтва і посідає в них одне з провідних місць».