В єднанні – сила

Чарівна Полтавщина – серце України. Тут у кривавому герці за незалежність зійшовся український гетьман Іван Мазепа з московським царем Петром Романовим, тим самим, який величав себе Великим. Тут творив епічну «Енеїду» та плекав чарівну «Наталку Полтавку» Іван Котляревський. Тут вдивлявся в таємничі Диканські ночі Микола Гоголь.

А нині сюди, під Полтаву з’їжджаються з усієї України українці, болгари та татари. Автобуси й авто з київськими, запорізькими та одеськими номерами… Що саме вони шукають у лісах біля села Мала Перещепина? Що означає знак на чорному камені, який височить на кургані серед сосен?

Одна з яскравих і незаслужено забутих сторінок минулого - історія держави Стара Велика Болгарія - основного конкурента Аварського і Хазарського каганатів. Це держава, що виникла в степах Східної Європи після розпаду держави гунів. У підручниках історії цьому питанню практично не приділяється уваги з простої причини: історія романо-германської цивілізації представляється більшості вчених набагато привабливішою, ніж історія їхніх супротивників – скіфо-слов'янської цивілізації.

Основна територія Старої Великої Болгарії розташовувалася в причорноморських і приазовських степах. Засновником держави став каган з роду Дуло - Кубрат Великий. За свідченнями візантійських хроністів Кубрат був християнином, в юнацтві знаходився в Константинополі, де отримав сан патриція. Своїм нащадкам він заповідав ідею єдності.

ВІКІПЕДІЯ:

Малоперещепинський скарб - найбагатший скарб знайдений у Східній Європі. Комплекс золотих і срібних речей (75 кг; зброя, прикраси, посуд, монети 4—8 ст.ст.), знайдений 1912 біля села Мала Перещепина (Полтавська область, Новосанжарський район). Залишки поминального комплексу, які пов'язують з булгарським ханом Кубратом.

На перстнях, що знаходилися в "Малоперещепенскому скарбі" розшифровані написи - "Омуртаг" – так звали вуйка кагана і "Кубрат" – саме ім’я правителя.

Після смерті Кубрата І Великого держава Велика Болгарія розпалася на три основні частини: Волзьку Булгарію (згодом увійшла до складу Золотої Орди), Дунайську Болгарію і Чорноморську Болгарію (згодом увійшла до складу Хазарського каганату). Відголос легенди про "Заповіт єдності" Кубрата простежується в легендах і переказах багатьох народів, які проживають на землях, що колись входили до складу стародавньої держави.

Однією зі ставок Кубрата була фортеця Балтавар. Нині на цьому місці ймовірно розташована Полтава. Але на роль Балтавара може претендувати і селище Гора, розташоване поблизу міста. Населені пункти з такою назвою не рідкість.

Варто відзначити спільну особливість цілого ряду населених пунктів Лівобережжя Дніпра: Полтава, Карлівка, Красноград тощо. Вони розташовані на північ від річок Орел та Ворскла і немов сплановані за єдиним шаблоном: мають округлу форму, відцентрове планування, виражені центральні вулиці та інше. А самі гідроніми мають тюркське походження, що не рідкість для всієї України.

Як відомо саме Київщина, Черкащина і Полтавщина стали ядром формування спочатку Русі, як держави, а потім і Козацької держави як праобразу сучасної України. Звідки, коли, чому тут опинились слов’яни і тюрки? – питання які хвилюють дослідників вже десятки і навіть сотні років.

Ослаблення Римської імперії і зростання могутності народів Північного Причорномор'я призвело до посилення військово-політичного протистояння між романо-германською та скіфо-слов'янською цивілізацією. Запеклі битви, серед яких найбільш масштабним і грандіозним був бій на Каталунських полях в 20-х числах червня 451 року, назване сучасниками "Битвою народів", мали наслідком кардинальну перестановку військово-політичних сил.

В результаті, деякі ватажки дружин, користуючись ослабленням обох сторін, створили нові державні об'єднання. Так, після розпаду Гунської імперії виникли Аварский каганат в Паннонії (територія сучасної Австрії), Стара Велика Болгарія в Північному Причорномор'ї (території сучасної України і Європейської частини Росії).

Але правителі цих держав теж не мали абсолютної влади. І все більшої сили набирали місцеві династії, які спиралися на племінну знать. Просування і захоплення нових територій слов'янськими князями, як на Балканському півострові, так і в Подніпров'ї, призвело до того, що укріплення, які колись мали величезне стратегічне значення, такі як Більське городище (Полтавщина), "Троянові вали" (Одещина), виявилися в тилу і, отже, перестали відігравати стратегічну роль.

Як би там не було, фактом залишається те, що в Північному Причорномор'ї слов'яни, основним заняттям яких було землеробство, активно контактували з народами, які займалися скотарством. Даний симбіоз ми можемо спостерігати і в наступні періоди історії.

Більше того, в Пороссі, тривалий час існувала ойкумена тюркських народів: тюрків, чорних клобуків (чорних болгар) і берендеїв. І як не згадати про те, що в Нижньому Подніпров'ї влаштувалися напівкочові бродники. А на Дністрі розташовувалися зимівники берладників. Є згадка про їх столиці під назвою Берладь.

Ці осередки слов'яно-тюркської цивілізації з особливим типом культури, менталітету, військового мистецтва згодом стали основою формування козацького (черкаського) а пізніше українського етносу.

Згодом черговий виток протистояння між степовими імперіями і слов'янськими об'єднаннями, розташованими в лісостеповій зоні призвів до підпорядкування східних слов'ян Хозарському каганату, правителі якого захопили значну частину Старої Великої Болгарії і вступили в союзні відносини з Візантійською імперією.

А нині, щороку у перші вихідні червня, до заповідної Полтавщини прямують ті, хто вважає себе нащадками Кубрата Великого. Його сини, хоч і не виконали батьківської настанови, проте стали фундаторами державотворчих процесів в Європі. «В єднанні – сила» - заклик давнього правителя. Заклик, який і нині не втратив своєї актуальності для європейської України.