Тандем

З осені 2018 року українські школи перейдуть на 12-річну систему навчання. Так передбачає прийнятий восени цього року закон «Про освіту». Зміниться не лише тривалість перебування у школі, а й «начинка» освітнього процесу. Вчителі початкової школи зараз проходять курси з перепідготовки, вивчають нові методики подачі матеріалу молодшим школярам, профільне міністерство готує нові підручники, програми та стандарти освіти. Робота кипить, і двигуном цих змін стала міністр освіти і науки Лілія Гриневич, котра послідовно, упевнено та терпляче працювала над текстом реформаторського закону ще з часів, коли очолювала профільний парламентський комітет.

Поява закону стимулювала інші процеси, зокрема, схвалення урядом програми «Нова українська школа» та запуск на її основі освітнього експерименту у 200 школах країни. Там першокласники вчаться абсолютно інакше, не просто зазубрюючи матеріал, а набуваючи досвіду спілкування, мислення та уміння пристосовуватися до навколишнього світу.

Тож Лілія Гриневич отримує Корону «Дня» за втілення «громадської» реформи. Важливо, що ця реформа розроблялась не суто в міністерських стінах: помічниками чиновників стали громадські організації, котрі багато років відстежують розвиток середньої освіти в Україні. Більшість членів цих ініціатив – батьки школярів, котрі на власному досвіді відчули недолугість старих програм і стандартів, котрі критикували неякісні підручники з помилками, застарілі підходи деяких педагогів до подачі матеріалу та виховання учнів. Бажання щось змінити переродилось у конкретні плани, дії та результати. Приміром, нові програми для початкової школи перед запровадженням обговорювалися на онлайн-платформі EdEra. Це ідея саме неурядових організацій, до обговорення долучалися не тільки освітяни, а й батьки. Дехто з активістів навіть став радником міністра освіти та науки.

«Реформа освіти є однією з ключових серед тих, що запроваджуються нині, - переконана Ірина Когут, експертка аналітичного центру CEDOS. – Закон щодо середньої освіти – це крок до її повної перебудови. Зміни доволі серйозні. Роль неурядових організацій та освітян дуже вагома, над розробкою закону працювала велика робоча група. До процесу підготовки навчання педагогів та першої хвилі менторів, які вчитимуть у регіонах учителів перших класів, долучилися неурядові організації, вони цей процес очолили. Це і батьківські організації, і ті, хто займається освітою вчителів. Вони вийшли на новий рівень роботи і фактично разом з урядом втілюють цю реформу. Зараз це важко оцінити у кількісних показниках, але коли реформа запрацює на повну, у початковій школі дуже важливою буде роль батьків та саме цих неурядових організацій, які допомагатимуть навчальним закладам перелаштуватися на нові рейки. Тут без допомоги усіх зацікавлених сторін точно не обійдеться. Тому дійсно можна сказати, що громадські організації є співавторами реформи».

Такий тандем міністра з неурядовими організаціями для України є новим, але за кордоном уряди давно співпрацюють з громадськими об’єднаннями практично на рівних. Нашим активістам довелося самим відчинити необхідні двері, щоб їх почули. Спільними результатами задоволена більшість суспільства, бо саме освітня реформа Лілії Гриневич викликає мінімум критики та спротиву.