Барочні страсті
21 вересня відбувся виступ солістки Національної опери України, дипломанта міжнародних конкурсів Тетяни Нелідової (меццо-сопрано). До програми її концерту було включено барочні арії XVII—XVIII століть (у тому числі — духовні). Композиторські імена, представлені в програмі, були здатні полонити будь-яку аудиторію — Й.-С.Бах, Г.-Ф. Гендель, А. Вівальді, Г. Перселл, Дж. Перголезі, Ф. Россі.
Нелідова отримала блискучу музичну освіту: після диригентсько-хорового факультету музичного училища вона закінчила Музично-педагогічний інститут імені Гнесіних у Москві, а потім удосконалювалася в аспірантурі Московської державної консерваторії у класі великої Ірини Архипової. За плечима Тетяни — успішні виступи на найскладніших міжнародних конкурсах оперних співаків у Барселоні, Тулузі та Софії. І, безумовно, безліч ведучих партій на сцені Національної опери України та інших театрів. У її репертуарі — Марфа в «Хованщині», Любаша в «Царській нареченій», Амнеріс в «Аїді», Ольга в «Євгенії Онєгіні», Кощіївна в «Кощії Безсмертному», Лола в «Сільській честі», Берта в «Севільському цирульнику» та багато інших партій.
Голос Нелідової випромінює особливу теплоту і доброту. Його тембр відзначається рідкісним благородством, звучання голосу наповнене і виразне. Потрібно відзначити, що своє могутнє меццо-сопрано повного діапазону Тетяна вміло пристосувала до камерних умов виступу, чуйно виявивши стильові особливості виконаної музики. Співачка зуміла встановити атмосферу особливого піднесення, сувора краса барочних гармоній явилася нам у своїй одвічності та примусила забути про суєту і повсякденність. Велично застигши на фоні найживописнішого вівтаря растреллієвського храму, Тетяна неспішно «священнодіяла», заманюючи аудиторію у вищі світи, освячені духом великих майстрів. Зал буквально затамував подих під час виконання таких шедеврів, як альтові арії із «Страстей за Матвієм» і «Високої меси» Баха.
Вже початок концерту відразу ввів слухачів у стан трепетного співпереживання — арія Дідони із опери Перселла «Дідона і Еней» оповідає про кохання і смерть, про вічну відданість і невичерпний біль. Таким чином, в особі Тетяни перед нами з перших же хвилин з’явився не відсторонений академічний концертант, який повчально виконує сувору класику, а живий оперний персонаж зі своїми пристрастями і слабкостями. Програма виконувалася мовою оригіналу — німецькою, англійською, італійською, латинню. Залишалося лише дивуватися, як співачці вдається так глибоко проникати у зміст кожного виконуваного тексту — адже у подібних хрестоматійних програмах таке глибинне розуміння змісту зустрічається нечасто. Слухачі навряд чи забудуть, як у бахівській арії із «Пристрастей» співачка неодноразово вимовляла фразу «Горько плачу я». У такі хвилини повністю стиралися межі простору і часу, публіка переживала істинний катарсис і після арії вибухнула захопленими аплодисментами. Тетяна не порушила цілісність концепції програми і на «біс» не заспівала нічого стороннього — вона просто повторила чудову і сповнену несказанної чарівливості канцону Перголезі «Якщо любиш».
Зараз Тетяна Нелідова закінчує нову велику роботу — в Національній опері її чекає дебют у найскладнішій партії Азучени із «Трубадура» Дж. Верді. Крім того, разом зі своїми колегами по трупі вона незабаром почне підготовку нової прем’єри театру — опери С. Прокоф’єва «Війна і мир». Але співачка не відмовляється і від планів, пов’язаних із камерним концертним виконанням. Зокрема, після концерту від неї було приємно почути, що вже майже готова нова програма духовної музики, яку співачка подасть на суд публіки вже найближчим часом.
